Постанова № 51357437, 22.09.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2835/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Радчука А.А.,

суддів Катаєвої Е.В.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Гурєвої К.І.

за участю сторін:

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3 (довіреність від 18.06.2015)

представника відповідача ОСОБА_4 (довіреність від 18.06.2015 №28-017/2612)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що вона перебувала на службі в Управлінні Національного банку України в Одеській області з 15 липня 2013 року на посаді головного економіста сектору реєстрації, ліцензування та моніторингу банків відділу банківського нагляду Управління Національного банку України в Одеській області.

17 лютого 2015 року від Управління Національного банку України в Одеській області ОСОБА_2 отримала попередження про звільнення, де вказувалось, що на виконання Постанови Правління Національного банку України від 15 січня 2015 року за № 14 «Про удосконалення структури та затвердження граничної чисельності працівників територіальних управлінь Національного банку України» та відповідно до наказів Управління Національного банку України в Одеській області від 17 січня 2015 року № 10-к «Про скорочення штату та чисельності працівників відділу банківського нагляду, відділу валютного контролю та ліцензування, відділу захисту інформації центру інформатизації Управління Національного банку України в Одеській області» та від 17 лютого 2015 року № 39-к «Про скорочення штату та чисельності працівників відділу банківського нагляду та відділу валютного контролю та ліцензування Управління Національного банку України в Одеській області» посада, яку обіймала Позивач, підлягає скороченню.

14 квітня 2015 року ОСОБА_2 отримала запрошення від Голови виборного органу первинної профспілкової організації ОСОБА_5 для участі в розгляді питання про її звільнення 20 квітня 2015 року за п. 1 ст. 40 КзпП України за скороченням штату. На засіданні профспілкового комітету Управління Національного банку України в Одеській області, яке відбулося 17 квітня 2015 року о 14:00 годині в кабінеті № 1-04 Управління НБУ в Одеській області, що знаходиться за адресою:м. Одеса, вул. Рішельєвська, 8 розглядалися письмове подання директора виконавчого Управління Національного банку України в Одеській області на виконання наказу від 17 лютого 2015 року № 39-к «Про скорочення штату та чисельності працівників відділу банківського нагляду та відділу валютного контролю та ліцензування Управління Національного банку України в Одеській області», у тому числі розгляд подання щодо надання згоди профкому на звільнення 20 квітня 2015 року за п. 1 ст. 40 КЗпП ОСОБА_2

20.04.2015 наказом від 17.04.2015 №138-к ОСОБА_2 звільнено з посади головного економіста сектору реєстрації, ліцензування та моніторингу банків відділу банківського нагляду Управління Національного банку України в Одеській області у зв'язку зі скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач вважає, що під час здійснення процедури розірвання трудового договору у порядку п.1 ст. 40 КЗпП України, Відповідачем було допущено ряд суттєвих порушень порядку його розірвання, що призвело до прийняття незаконного Наказу Про звільнення ОСОБА_2 від 17.04.2015 року за № 138-К.

З наведених підстав позивач просить:

-визнати незаконним та скаувати наказ про звільнення ОСОБА_2 від 17.04.2015 №138-К;

-поновити з 20.04.2015 року ОСОБА_2 на посаді головного економіста сектору реєстрації, ліцензування та моніторингу банків відділу банківського нагляду Управління Національного банку України в Одеській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

-стягнути з Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Одеській області 20000 гривень завданої моральної шкоди.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Надав заперечення в яких зазначив, що звільнення відбулось в результаті скорочення посади. У звязку з відсутністю в штатному розписі управління вакантних посад позивачці не була запропонована інша посада. Процедуру звільнення порушено не було.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_2 перебувала на службі в Управлінні Національного банку України в Одеській області з 15 липня 2013 року на посаді головного економіста сектору реєстрації, ліцензування та моніторингу банків відділу банківського нагляду Управління Національного банку України в Одеській області.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 15.01.2015 №14 управлінням Національного банку України в Одеській області видано наказ від 17.01.2015 №10-к «Про скорочення штату та чисельності працівників відділу банківського нагляду, відділу валютного контролю та ліцензування, відділу захисту інформації центру інформатизації Управління Національного банку України в Одеській області» та наказ від 17.02.2015 №39-к «Про скорочення штату та чисельності працівників відділу банківського нагляду, відділу валютного контролю та ліцензування Управління Національного банку України в Одеській області».

17 лютого 2015 року від Управління Національного банку України в Одеській області ОСОБА_2 отримала попередження про звільнення, де вказувалось, що на виконання Постанови Правління Національного банку України від 15 січня 2015 року за № 14 «Про удосконалення структури та затвердження граничної чисельності працівників територіальних управлінь Національного банку України» та відповідно до наказів Управління Національного банку України в Одеській області від 17 січня 2015 року № 10-к «Про скорочення штату та чисельності працівників відділу банківського нагляду, відділу валютного контролю та ліцензування, відділу захисту інформації центру інформатизації Управління Національного банку України в Одеській області» та від 17 лютого 2015 року № 39-к «Про скорочення штату та чисельності працівників відділу банківського нагляду та відділу валютного контролю та ліцензування Управління Національного банку України в Одеській області» посада, яку обіймала Позивач, підлягає скороченню.

У звязку з неможливістю запропонувати інші посади працівникам, які підлягають скороченню, було вжито заходів щодо їх працевлаштування в інших установах, а саме направлено лист до: АБ «Південний», ПАТ «Марфін Банк», АТ «Місто Банк», ПАТ «ЮСБ Банк» та Головного управління ДФС в Одеській області з проханням посприяти в працевлаштуванні працівників, що вивільняються.

Крім цього ОСОБА_2 надавалися вільні від роботи дні (06.03.2015 та 27.03.2015) для пошуку роботи, які оплачувались згідно з встановленим розміром заробітної плати.

14 квітня 2015 року ОСОБА_2 отримала запрошення від Голови виборного органу первинної профспілкової організації ОСОБА_5 для участі в розгляді питання про її звільнення 20 квітня 2015 року за п. 1 ст. 40 КзпП України за скороченням штату.

На засіданні профспілкового комітету Управління Національного банку України в Одеській області, яке відбулося 17 квітня 2015 року о 14:00 годині в Управлінні НБУ в Одеській області, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 8 розглядалося письмове подання директора виконавчого Управління Національного банку України в Одеській області щодо надання згоди профкому на звільнення 20 квітня 2015 року за п. 1 ст. 40 КЗпП ОСОБА_2

На вказаному засіданні була дана згода на звільнення 20.04.2015 ОСОБА_2 за п. 1 ст. 40 КЗпП.

З протоколу засідання профспілкового комітету вбачається, що ОСОБА_2 була присутня на засіданні

20.04.2015 наказом від 17.04.2015 №138-к ОСОБА_2 звільнено з посади головного економіста сектору реєстрації, ліцензування та моніторингу банків відділу банківського нагляду Управління Національного банку України в Одеській області у зв'язку зі скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Не погоджуючись з вказаним висновком позивач звернулася до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до частини четвертої статті 64 Закону України «Про Національний банк України» службовці Національного банку є державними службовцями, і до них застосовуються норми Закону України «Про державну службу», якщо цей Закон не встановлює іншого. Умови найму, звільнення, оплати праці, надання відпусток, службові обов'язки та права, система дисциплінарних стягнень, питання соціального захисту службовців Національного банку визначаються Законом України «Про державну службу».

Отже, питання функціонування державної служби у Національному банку та класифікації посад вирішує Правління Національного банку відповідно до законодавства України.

Згідно зі ст.1 Закону України Про державну Службу України, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України Про державну службу, державна служба припиняється передусім із загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, а також із підстав, визначених спеціальним законом. Отже при звільненні особи з державної служби на неї розповсюджуються норми, передбачені Кодексом законів про працю України.

Відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку відбуття змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України може мати місце, згідно роз'яснень пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року № 9, якщо у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, додержання власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, за наявності доказів щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника без його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Зміни в організації виробництва і праці стали підставою для звільнення працівників за п.1 ст.40 КЗпП України. Питання доцільності цих змін знаходиться у виключній компетенції Національного банку України.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (частина друга). Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, працівник за своїм розсудом звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Статтею 42 КЗпП передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. В свою чергу, право визначення рівня кваліфікації та продуктивності праці під час вивільнення працівників надається роботодавцеві.

Виходячи з системного аналізу ст. 42 та ч. 1,3 статті 49-2 КЗпП, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Під час розгляду справи було встановлено та не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_2 завчасно була попереджена про наступне вивільнення згідно п.1 ст.40 КЗпП України.

Твердження щодо неврахування роботодавцем наявності у позивача переважного права на залишення на роботі, суд вважає необґрунтованим з огляду на норми ст. 42 КЗпП України. Дані приписи дають переваги залишення на роботі працівників за умови рівних умов продуктивності праці і кваліфікації. Вказана норма застосовується, коли на одну й ту ж посаду претендують два або більше працівників. В даному випадку, були скасовані всі посади. Інші посади передбачались в іншому органі.

Згідно ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) ст. 40 може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації.

Позивач брав участь у засіданні профспілкового комітету при розгляді питання про звільнення із займаної посади, про що свідчить відповідний протокол.

Судом встановлено, що роботодавцем було дотримано процедуру звільнення позивача. Правову позицію ОСОБА_2 про те, що їй не обґрунтовано та безпідставно не запропоновано додаткові посади, не враховано переважне право на залишення на роботі, суд вважає необґрунтованою та безпідставною.

Постановою Верховного суду України від 27.06.202 №6-65цс12 зазначена наступна правова позиція:

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, як ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

Вживані у цій нормі поняття: ліквідація, реорганізація, перепрофілювання, банкрутство, скорочення чисельності або штату працівників - стосуються саме підприємств, установ, організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів.

Визначення юридичної особи, поняття та порядок ліквідації чи реорганізації юридичної особи містяться в ст. ст. 80, 104 - 111 ЦК України, ст. ст. 62-66, 79-92 ГК України, ст. ст. 1-22 Закону України Про господарські товариства.

Згідно з цими нормами підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство може складатися з виробничих або функціональних структурних підрозділів (виробництв, відділень, цехів, управлінь, бюро, служб тощо) та створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи.

Філії та представництва, як і інші структурні підрозділи підприємства, установи, організації не мають статусу юридичних осіб і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством (ст. 95 ЦК України, ч. 4 ст. 64 ГК України).

Відтак підставою для розірвання з працівником трудового договору у звязку з ліквідацією підприємства, установи, організації згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України може бути ліквідація або реорганізація саме підприємства, установи, організації як юридичної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Ліквідація ж структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи. На відміну від ліквідації чи реорганізації юридичної особи, ця обставина може бути підставою для звільнення працівників цього структурного підрозділу згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України лише з підстав скорочення чисельності або штату працівників у звязку з такими змінами при умові дотримання власником вимог ч. 2 ст. 40, ст. ст. 42, 43, 492 КЗпП України.

Відповідно до положень ч. 1ст. 244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки спірний наказ Управління Національного банку України про звільнення ОСОБА_2 від 17.04.2015 №138-К є законним та обґрунтованим, який був прийнятий в межах обґрунтованого скорочення штатів працівників, в межах повноважень та на підставі попередньої згоди профспілкового комітету що підтверджується витягом з протоколу засідання профспілкового комітету №24 від 17.04.2015.

Відмова у задоволенні первісної позовної вимоги, має наслідком відмову в задоволенні похідних позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 6-8, 11, 23, 69, 71, 72, 86, 94, 158-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови складено та підписано 22 вересня 2015 року.

Головуючий суддя А.А. Радчук

СуддяЕ.В. Катаєва

Суддя Л.І. Свида

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди відмовити.

22 вересня 2015 року.