Постанова № 513541, 26.03.2007, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"26" березня 2007 р. Справа №16/632-А

За позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

м. Хмельницький

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія"

с. В. Медведівка Красилівського району

про стягнення 5472,10 грн. адміністративно-господарських санкцій

Суддя Магера В.В. Секретар судового засідання Степчук Т.А.

Представники сторін:

Від позивача - Мороз Т.М. –за довір. № 01-02/8 від 12.01.2007 р.

Від відповідача –не з’явився

Ухвалою суду від 31.01.2007р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд справи на 21.02.2007 р. Ухвалою суду від 21.02.2007 р. судовий розгляд відкладено та призначено на 12.03.06 р. Ухвалою суду від 12.03.2007 р. судовий розгляд по справі відкладено та призначено на 26.03.2007 р., про що сторони повідомлені належним чином.

Суть спору: Позивач у позовній заяві, представник позивача у судовому засіданні просить суд стягнути з відповідача 5 472,10 грн. адміністративно-господарських санкцій за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів на користь позивача згідно Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Звертається увага на те, що відповідно до вимог ст. 20 вказаного Закону підприємства, установи, організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ч.1 ст.19 Закону, зобов’язані щорічно сплачувати до відділення Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Повноважний представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав, вказуючи, що вони підтверджені матеріалами справи та відповідають вимогам чинного законодавства, наполягають на їх задоволенні.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, зокрема письмового заперечення на позов не подав, позовні вимоги по суті та за розміром не спростував, повноважного представника для участі в судовому засіданні не направив, причини неявки суду не повідомив. Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, ухвали суду ним отримані 08.02., 24.02. та 15.03.2007 р., що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення. У зв’язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглядом поданих матеріалів справи встановлено:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Надія”, с. Велика Медведівка Красилівського району як суб’єкт підприємницької діяльності-юридична особа включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується довідкою головного управління статистики в Хмельницькій області №02-02-1032 від 11.12.2006р.

Відповідачем подано позивачу звіт форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, відповідно до якого відповідачем показана середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу –86 осіб, кількість працюючих інвалідів (штатних працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність) –1; чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” згідно нормативу –3; фонд оплати праці штатних працівників –235,3 тис. грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника –228,0 грн.; сума коштів штрафних санкцій, за нестворені робочі місця для інвалідів –не зазначена.

Позивачем проведено розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій з врахуванням середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу –86 чол., фонду оплати праці штатних працівників –235,3 тис. грн. та нормативу, передбаченого ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні“ (3 особи), що становить 5 472,10 грн., строк платежу закінчився 15.04.2006 р.

Позивачем подано довідки Красилівського управління праці та соціального захисту населення №1524/01-14 від 13.12.2006р. та Красилівського райцентру зайнятості №21-03/849 від 08.12.2006р. про те, що СТОВ „Надія” не повідомляло управління про створення (пристосування) у 2005р. робочих місць для працевлаштування інвалідів та про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовувалась праця інвалідів.

Оскільки відповідачем адміністративно-господарські санкції не були сплачені, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 5 472,10 грн. адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами 2 робочі місця.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Згідно ч.8 ст.69 Господарського Кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (із змінами та доповненнями), (надалі Закон) передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів (ч.2 ст.19 Закону).

Приписами ч.1 ст.20 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

При цьому, п.10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 (далі –Положення),яке було чинне в 2005 р., передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Згідно з п. 5 вказаного Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Крім того, підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів (п.14 Положення).

Відповідно, вказаним Положенням визначено, що робоче місце інваліда –це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об’єднанні), установі та організації незалежно від форми власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п.1); робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.3).

Згідно п.4 Порядку сплати підприємствами, установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1767, передбачено, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

П.11 вказаного Порядку передбачено, що контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

З поданого відповідачем Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 р. (форма №10-ПІ) вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників становить 86 чол., штатні працівники, яким встановлена інвалідність –1 особа, чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу –3.

При цьому, враховуючи положення ст.19 Закону та поданий позивачем розрахунок на даному підприємству, чисельність інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу, становить 3 особи.

Проте, відповідачем не надано суду доказів про вжиття заходів щодо створення одного місця для працевлаштування інваліда, інформування місцевих органів соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; розробки і затвердження інструкції про робоче місце інваліда.

Натомість позивачем подано довідки Красилівського управління праці та соціального захисту населення №1524/01-14 від 13.12.2006р. та Красилівського райцентру зайнятості №21-03/849 від 08.12.2006р. робочих місць для працевлаштування інвалідів та про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовувалась праця інвалідів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не дотримано встановлений Законом норматив для працевлаштування інвалідів, тому позивачем правомірно заявлено до стягнення 5 472,10 грн. адміністративно-господарських санкцій. При цьому відповідачем не подано доказів про їх сплату.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача обґрунтовані, підтверджені належними доказами, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254-259, п.п. 6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, СУД, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Хмельницький до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Надія” с. Велика Медведівка Красилівського району про стягнення 5 472,10 грн. адміністративно-господарських санкцій задовольнити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Надія” с. Велика Медведівка Красилівського району (код 03790379, відомості про реквізити банківських рахунків відсутні) на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Хмельницький, вул. Грушевського,87 (для зарахування на р/р 31219230600279 ВДК у Красилівському районі, МФО 815013 в ГУДКУ у Хмельницькій області , код 23565526) 5 472,10 грн. (п’ять тисяч чотириста сімдесят дві гривні 10 коп.) адміністративно-господарських санкцій.

Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу.