Постанова № 51353930, 26.08.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.08.2015 р. Справа № 814/2340/15

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Середи О.Ф., суддів Желєзного І.В., Князєва В.С., розглянув в порядку письмового провадження справу

за позовом: ОСОБА_1, м. Миколаїв

до відповідача: Уповноваженого Верховної ради України з прав людини, м. Київ

Суть спору: визнання неправомірною бездіяльність,

в с т а н о в и в:

Громадянин ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду із позовом про визнання неправомірною бездіяльність Уповноваженого Верховної ради України з прав людини (надалі - відповідач), щодо забезпечення поновлення порушеного права позивача отримувати паспорт оформлений українською мовою при розгляді заяви від 18 березня 2015 року.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

На підставі частини 4 статті 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи колегія суддів встановила наступне.

18 березня 2015 року позивач звернувся до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини з заявою, в якій просив забезпечити його право на отримання паспорта українською мовою без записів в ньому російською мовою. Також ОСОБА_1 в зазначеній заяві просив відповідача у цій заяві звернутися до Кабінету Міністрів України з вимогою затвердити зразок паспорта без тексту російською мовою.

24 грудня 2015 року Миколаївський окружний адміністративний суд задовольнив позов ОСОБА_1 до Ленінського районного відділу в м. Миколаєві державної міграційної служби і зобов»язав Ленінський районний відділ в м. Миколаєві державної міграційної служби видати позивачу паспорт оформлений українською мовою в обмін на паспорт оформлений українською і російською мовами.

05 червня 2015 року виконавчою службою було відкрите виконавче провадження, а вже 02.07.2015 року виконавче провадження було закінчене через невиконання постанови суду та неможливості виконання рішення суду без участі боржника.

Ленінського районного відділу в м. Миколаєві державної міграційної служби не може виконати рішення суду від 24.12.2014 року, так як відсутні бланки паспортів без написів українською мовою.

Позивач звернувся до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини з заявою, в якій просив забезпечити його право на отримання паспорта українською мовою без записів в ньому російською мовою та звернутися до Кабінету Міністрів України з вимогою затвердити зразок паспорта без тексту російською мовою.

Саме не звернення Уповноваженого Верховної ради України з прав людини до Кабінету Міністрів України з вимогою затвердити зразок паспорта без тексту російською мовою позивач вважає бездіяльністю відповідача, яка порушує право ОСОБА_1 на отримання паспорту оформленого тільки українською мовою.

Кожне звернення ОСОБА_1, яке надходило в основному з особистого прийому, надані, крім усних роз'яснень, письмові відповіді після їх розгляду, тобто звернення розглянуті та за дорученням Уповноваженого з прав людини надали письмові відповіді, які відповідають вимогам чинного законодавства, про що своєчасно в установлений законодавством строк повідомлявся ОСОБА_1

В матеріалах справи міститься відповідь на звернення від 18.03.2015 року ОСОБА_1, яка направлена 20.04.2015 року позивачу за підписом представника Уповноваженого з прав людини Ляха Д.О., який діяв на підставі доручення Уповноваженого з прав людини, наданого відповідно до статті 10 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Положенням про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».

Зміст листа відповідає вимогам статті 17 зазначеного Закону, і тому такі дії не можуть бути визнані бездіяльністю.

В подальшому позивач повідомлявся про вжиття заходів листами від 29.05.2015 року № 8.1.1/7-1241775.15-1/14-87 та в липні 2015 року за тим же номером, що підтверджено матеріалами справи.

Обгрунтування позовних вимог щодо зобов'язання Уповноваженого з прав людини «вжити дії щодо забезпечення його права отримати паспорт, оформлений тільки українською мовою» є безпідставним, оскільки не відноситься до компетенції Уповноваженого з прав людини.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 року, яке набрало законної сили, зобов'язано Ленінський районний відділ у м. Миколаєві Управління державної міграційної служби в Миколаївській області - видати паспорт громадянина України ОСОБА_1, оформлений українською мовою в обмін на паспорт громадянина України, оформлений українською та російською мовами.

Однак ОСОБА_1 відмовився від отримання паспорта, оформленого на бланку, зразок якого затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 р. № 353, на підставі Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503 XII, та просить видати йому паспорта «без жодного російського слова».

Постановою Кабінету міністрів України від 04.06.94 р. № 353 "Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України" був затверджений єдиний зразок паспорта громадянина України.

Згідно з пунктом 3 Перехідних положень Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" на Кабінет міністрів України було покладено обов'язок протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Станом і на сьогодні існує єдиний бланк паспорта громадянина України, форма якого затверджена постановою Кабінету міністрів України від 04.06.94 р. № 353, яка є чинною.

Тобто, вирішення зазначеного спору не відноситься до компетенції Уповноваженого Верховної ради України з прав людини, оскільки порядок виконання судових рішень встановлюється судом, а в силу пункту 4 частини 4 статті 17 «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Уповноважений не розглядає звернень, які розглядаються судами.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» заборонено втручання органів державної влади та їх посадових осіб в діяльність Уповноваженого, оскільки він не зобов'язаний давати пояснення по суті справ, які закінченні, або перебувають в його провадженні.

Права Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини визначені в п. 10 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", до яких, зокрема, входить право Уповноваженого звертатися до суду із заявою про захист прав і свобод людини і громадянина, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно, а також особисто або через свого представника брати участь у судовому процесі у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників.

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" встановлено, що уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

Відповідно до ч. 4 ст. 3 № 393/96-ВР скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен перевірити, чи діяв суб'єкт владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Оцінюючи докази відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач діяв відповідно до статті 19 Конституції України та вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У позові ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку

Головуючий суддя О.Ф. Середа

судді: І.В. Желєзний

В.С. Князєв