Постанова № 51353798, 26.08.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.08.2015 р. Справа № 814/2449/15

м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Середа О.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Реал Естейт, м. Миколаїв

до відповідача: Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, м. Миколаїв

Суть спору: про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Реал Естейт (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.03.15 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, прийнятих Державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області (надалі - відповідач).

Позивач вважає, що зміст Акту перевірки від 13.02.15 р. № 36/14-05-22-00/33730380, відомості, які в ньому викладені, а також порядок проведення перевірки та оформлення її результатів не відповідність вимогам чинного податкового та іншого законодавства України. Акт перевірки від 13.02.15 р. № 36/14-05-22-00/33730380 не може бути носієм доказової бази щодо виявлених у платника податків порушень законодавства, та як наслідок, підставою для прийняття рішень контролюючим органом про нарахування податкових зобовязань та штрафних санкцій. Зміст та висновки Акту перевірки є необгрунтованими, надуманими, суперечливими та помилковими, а відтак і податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач заперечення надав, позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у ньому.

На підставі пункту 4 статті 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

В період з 29.01.15 р. по 06.02.15 р. відповідач по справі провів документальну позапланову виїзну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.12 р. по 31.12.14 р., про що склав Акт від 13.02.15 р. № 36/14-05-22-00/33730380 (надалі - Акт перевірки № 36/14-05-22-00/33730380).

Зокрема, в Акті перевірки № 36/14-05-22-00/33730380 відповідач зробив висновки про порушення позивачем законодавства, а саме:

1. підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункти 138.1, 138.2 статті 138, пункти 138.4, 138.8, 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.5, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункти 145.1.2, 145.1.3 пункту 145.1, пункту 146.2 статті 146 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 190592грн., у тому числі за звітними періодами:

I квартал 2012 р. - 9853 грн.

- півріччя 2012 р. - на суму 24423 грн. (в т.ч. розрахунково за II квартал 2012 року заниження у сумі 14570 грн.);

- три квартали 2012 р. на суму 71115 грн. (в т.ч. розрахунково за III квартал 2012 р. заниження у сумі 46692 грн.);

- за 2012 р. - на суму 107324 грн. (в т.ч. розрахунково за IV квартал 2012 р. заниження у сумі 36209 грн.);

- за 2013 р. - на суму 83268 грн.

2. пункт 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189 абз. г) пункту 198.5 статті 198, пункти 201.1, 201.2, 201.3, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 129841 грн., у тому числі за звітними періодами:

- березень 2012 р. - 1514 грн.;

- квітень 2012 р. - 5899 грн.;

- липень 2012 р. - 3507 грн.;

- вересень 2012 р. - 32985 грн.;

- грудень 2012 р. - 26507 грн.;

- червень 2013 р. - 5190 грн.;

- вересень 2013 р. - 65 грн.;

- грудень 2013 р. - 54174 грн.

- завищення суми відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою задаткового кредиту за березень 2013 р. в розмірі 737 грн., що призвело до завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за квітень 2013 р. на суму 737 грн.

3. підпункту б пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), а саме, не включення інформації про виплачені доходи фізичним особам-підприємцям до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) за II квартал, IV квартал 2012 р. та за III-IV квартали 2013 р.

За наслідками перевірки та висновків Акту перевірки № 36/14-05-22-00/33730380 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 02.03.15 р.

- № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі основного платежу 190575 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 47644 грн.;

- № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі основного платежу 130422 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 32606 грн.;

- № НОМЕР_3 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 737 грн.

Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, інші матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та доведеними з наступного.

Обгрунтування протиправності податкових повідомлень-рішень на підставі оскарження дій відповідача стосовно проведення документальної позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, судом до уваги не береться, оскільки предметом вирішення спору не є оскарження дій, підстав, обгрунтованості та законності проведення вищевказаної перевірки.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10 р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.11 р. за № 34/18772 Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства визначено, що актом перевірки є службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) (надалі ПК України) для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Тобто, контролюючим органом для висновків під час перевірок може бути вичерпаний перелік документів, які отримані в порядку та у спосіб, передбачені ПК України та відповідними іншими правовими актами.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення перевірки усі законодавчо передбачені первинні документи перевіряючим були надані у повному обсязі, а саме: накладні-вимоги, журнали проводок, довідки та акти виконаних робіт, накладні на відпуск матеріалів, накази про проведення робіт, накладні, договори і таке інше (аркуші справи 8-13).

Однак, на думку суду, відповідач не надав належної оцінки зазначеним документам, що призвело до прийняття помилкових висновків.

Так, в Акті перевірки № 36/14-05-22-00/33730380 (аркуші 7, 10-11, 13) відповідачем зазначено, що згідно наданих до перевірки документів позивач проводив ремонтно-будівельні роботи, які оформлювались відповідними актами приймання здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих обєктів. Загальна сума по вищевказаним роботам склала у 2013 р. - 300831,62 грн. без ПДВ, які були включені підприємством до складу витрат по собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) та відображені у бухгалтерському обліку наступними проводками: Дт 91 Загальновиробничі витрати Кт 23.3 Загальновиробничі послуги. Однак, такі висновки відповідача спростовуються наступним. Зазначені операції були відображені позивачем у бухгалтерському обліку проводками Дт 91 Кт 23.4.1 Поліпшення необоротних активів, що є суттєвим для правомірності віднесення витрат на такі поліпшення до загального складу витрат, що враховуються при зазначенні обєкта оподаткування з податку на прибуток підприємства. Передача матеріалів для ремонту власного обєкту власними силами, заробітна плата та інші витрати були відображені підприємством в обліку по дебету рахунку ремонту 23.4.1 Поліпшення необоротних активів на підставі накладних про внутрішнє переміщення за типовою формою М-11, відомостей про зарахування заробітної плати та по інших документах, що підтверджують наявність фактичних витрат на ремонт по періодах, в яких відбувались. По рахунку 23.3 Виробничі послуги позивачем враховувались виключно витрати, що були прямо повязані з наданням послуг оренди (комунальні послуги, збори та платежі, інше). Облік ремонту основних засобів здійснювався по рахунку 23.4.1. В подальшому, частина витрат враховувались при збільшенні основних засобів, а частина до витрат у межах 10% ліміту від балансової вартості основних засобів на початок звітного періоду.

При передачі основних засобів після ремонту підприємством оформлювались документи за типовою формою 03-2 Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих обєктів, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 29.12.95 р. № 352, в якому відображається факт приймання відремонтованого обєкту тільки в сумі загальної вартість ремонту, що підлягає відображенню по кредиту 23.4.1 Поліпшення необоротних активів та в той же час опис витрат, що становлять цю вартість у відповідних документах.

Суд вважає, що відповідач не надав належної оцінки наданим до перевірки первинним документам по дебету 23.4.1 Поліпшення необоротних активів, в яких було відображено повний перелік використаних матеріалів, послуг, заробітної плати та інших витрат враховуючи приписи наказу Міністерства статистики України від 29.12.95 р. № 352.

Під час вирішення спору судом встановлено, що відповідач в Акті перевірки № 36/14-05-22-00/33730380 зазначив про те, що позивач при оформленні атів приймання виконаних був зобовязаний оформлювати ремонтні роботи за формою КБ-2в Акт приймання виконаних будівельних робіт та КБ-3 Довідка про вартість виконаних будівельних робіт затвердженою наказом Міністерством регіонального будівництва України від 04.12.09 р. № 554. На думку відповідача відсутність вищевказаних актів за вказаною формою є безперечною підставою вважати, що зазначені позивачем витрати підприємства на ремонтні роботи при визначенні обєкта оподаткування за відповідні звітні періоди 2012-2013 р.р. є безпідставними (аркуші 8, 11 Акту перевірки № 36/14-05-22-00/33730380).

Така точка зору відповідача є помилковою, оскільки при виконані ремонтних робіт власними силами господарськими засобами застосування форм КБ-2в та КБ-3 не є обовязковим, що підтверджується розясненнями наданими з цього питання Міністерством регіонального будівництва України у листах від 16.03.10 р. № 12/19-3-9-14-295 та від 06.05.10 р. № 2/12-20/4993.

Відповідно до змісту вищевказаних розяснень вбачається, що ці типові форми обовязково застосовуються при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовником та виконавцем робіт по будуванню підрядною організацією, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів державних підприємств. Господарський спосіб проведення будівельних робіт не передбачає взаєморозрахунків, тим більш, в такому випадку взагалі відсутній замовник, що у відповідності зі статтею № 837 ЦК України є обовязковою стороною договору підряду.

Вирішуючи спір по суті, суд встановив неналежне дослідження перевіряючими наданих позивачем до перевірки документів, наявність значної кількості помилок та неточностей в Акті перевірки № 36/14-05-22-00/33730380, зазначення недостовірних відомостей щодо штатної чисельність працівників підприємства і таке інше. А встановлення відповідачем суми заниження ПДВ взагалі не підтверджена відповідними доказами стосовно задекларованих платником податків даних декларацій з ПДВ поданих за відповідні звітні податкові періоди.

Все це на думку суду призвело до встановлення помилкових та невірних висновків,

Так, з матеріалів справи вбачається, що за даними позивача у вересні 2012 р. рядок загального податкового кредиту містив суму 16716 грн., а відповідач за результатами перевірки зробив висновок про завищення підприємством податкового кредиту на суму 32985 грн. Такий висновок відповідача про необхідність вдвічі збільшити самим контролюючим органом суму податкового кредиту за вересень 2012 р. є нічим не обґрунтованим, за грудень 2012 р. у розділі декларації з ПДВ позивачем сума податкового кредиту була визначена як нульова, а згідно висновку відповідача позивач завищив податковий кредит за цей звітний місяць на суму 26507 грн. без будь-якого належного обґрунтування та пояснень. Крім цього, за звітний місяць грудень 2013 р. за даними підприємства податковий кредит з ПДВ склав 14482 грн. відповідно до задекларованих показників у податковій декларації, а за даними контролюючого органу податковий кредит був завищений позивачем на суму 54174 грн. (аркуші 18, 19, 20, 23, 28, 30, 47 Акту перевірки № 36/14-05-22-00/33730380).

Також, суд дійшов висновку про безпідставність зменшення відповідачем сум амортизаційних відрахувань позивачем у періоді з 01.01.12 р. по 31.12.13 р. в розмірі 293427 грн. з підстав порушень підпунктів 145.1.2, 145.1.3 статті 145, пункту 146.2 статті 146 Податкового кодексу України обґрунтовуючи це тим, що загальна площа приміщень по власному обєкту підприємства по вул. Чигрина 29-в м. Миколаєві не була в повному корисному використанні, що підтверджується обстеженнями зазначених приміщень.

Такий висновок відповідача спростовується тим, що відповідачем в Акті перевірки № 36/14-05-22-00/33730380 взагалі відсутні посилання на будь-який належний документ, що підтверджує такий висновок, складений оперативними працівниками ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області. Незрозумілим є те, яку перевірку проводили працівники оперативного підрозділу Центрального району ГУ Міндоходів у Миколаївській області мають на території юрисдикції ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області та в чому полягає порушення позивачем приписів пункту 78.3 статті 78, пункту 351.1 статті 351 Податкового кодексу України.

Крім того, під час вирішення спору суд встановив, що в ході проведеної перевірки вбачаються значні розбіжності щодо правильності визначення відповідачем розміру орендної площі за 2012 р. та 2013 р. Відповідно до додатку № 4 Акту перевірки № 36/14-05-22-00/33730380 за 2012 р. загальна площа оренди складала 1977 м. кв., тоді як згідно наданих до перевірки документів загальна площа оренди складала 5244,54 м. кв.м., за 2013 р. згідно додатку № 4 орендована площа складала 3349 м. кв., а за даними перевірки 4854,87 м. кв.

З огляду на вищенаведене висновки контролюючого органу про встановлення порушень позивачем підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункти 138.1, 138.2 статті 138, пункти 138.4, 138.8, 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.5, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункти 145.1.2, 145.1.3 пункту 145.1, пункту 146.2 статті 146 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 190592 грн., порушень пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189 абзацу г) пункту 198.5 статті 198, пункти 201.1, 201.2, 201.3, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 129841 грн. та встановлення завищення суми відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою задаткового кредиту за березень 2013 р. в розмірі 737 грн. не є належними та обґрунтованими.

За таких обставин, оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Реал Естейт задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.03.15 р. № НОМЕР_1, прийняте ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.03.15 р. № НОМЕР_2, прийняте ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області на підставі акта перевірки від 13.02.2015 року № 36/14-05-22-00/33730380.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.03.15 р. № НОМЕР_3, прийняте ДПІ у корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку

Головуючий суддя О.Ф. Середа