Постанова № 51353738, 15.11.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2011 р. № 2а-6862/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

судді Костіва М.В.,

судді Коморного О.І.

при секретарі Падляк О.І.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великиими платниками податків у м. Львові, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Міністерства оборони України "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області в якому з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд:

-скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові № 0001402301/1/24832 від 21.12.2010 р. (№ 0001402301/0/22887 від 25.11.2010 р.) та податкові повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м. Львові за № 0000030804/0/2979 від 22.02.2011 р., № 9362/08-04/1045 від 13.05.2011 р., № 0000120804/0/5873 від 31.03.2011 р., №0000160804/0/7615 та № 7616/08-04/799 від 19 квітня 2011 року;

-стягнути з державного бюджету України на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 5 349 604,84 грн. та судові витрати.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що в актах перевірки зазначено, що до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість по придбаних товарах (роботах, послугах) згідно податкових накладних попередніх податкових періодів, чим на думку податкового органу, порушено п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", однак вказані норми не передбачають заборони щодо включення податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, але отриманих у звітному, до складу податкового кредиту звітного місяця.

Позивач також не погоджується із висновками податкового органу, викладеними в актах перевірки, щодо результатів проведеного на центральному рівні співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість контрагентів позивача та виявлення розбіжностей в податкових зобовязаннях контрагентів у взаємовідносинах із позивачем.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд позов задоволити повністю з підстав, зазначених в позовній заяві.

Відповідач Спеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові проти позову заперечила та просила суд відмовити позивачу повністю у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що право на відшкодування виникає лише при фактичному надходженні ПДВ до Державного бюджету України, а не з самого факту здійснення відповідної операції та сплати покупцем податку в ціні товару. У позивача відсутні документи, які б підтверджувати реальність виконаних договірних відносин, відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, з підстав наведених у поданому до суду запереченнях на позов та запереченнях на уточнення позовних вимог, просили суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доводи представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

05.11.2010 року Державною податковою інспекцією у м. Львові проведено позапланову виїздну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень, серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в червні, липні 2010 року, про що складено акт № 873/23-4/07684556. Проведеною перевіркою встановлено, що на порушення п.п.1.3, 1.7, 1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за серпень 2010 року на суму 476 396, 67 грн. (рядок 18.2 Декларації), в результаті чого завищено задекларовані показники в рядках 21, 22.2 Декларації. На порушення п.1.3, п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.3, п.п.7.7.2. п.п.7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2010 року на суму 494 649,21 грн., за серпень 2010 року на суму 59 297,71 грн.

25.11.2010 року ДПІ у м. Львові було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001402301/0/22887, яким згідно п.п.4.2.2. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно п.1.3. п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4., п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п.7.7.3 п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" на підставі акта перевірки № 873/23-4/07684556 від 05.11.2010 року встановлено порушення п.1.3. п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4., п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п.7.7.3 п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 494 649,21 грн. за липень 2010 року та 59 297, 71 грн. за серпень 2010 року.

01.02.2011 року Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Львові проведено позапланову виїздну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень, жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в лютому, липні, серпні, вересні 2010 року, про що складено акт № 57/08-04/07684556.

Проведеною перевіркою встановлено, що на порушення п.п.1.3, 1.7, 1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем завищено податковий кредит за жовтень 2010 року, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за жовтень 2010 року на суму 446 028, 53 грн. (рядок 18.2 Декларації) та задекларовані показники в рядках 21, 22.2 Декларації. На порушення п.1.3, п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" на суму 476 396, 67 грн. зменшено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації) за вересень 2010 року. На порушення п.1.3, п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" на суму 240 414, 88 грн. зменшено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації) за жовтень 2010 року. На порушення п.1.3, п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року на суму 645 063, 46 грн.

22 лютого 2011 року Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Львові було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000030804/0/2979, яким згідно п.п.4.2.2. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно п.1.3. п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4., п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п.7.7.3 п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" на підставі акта перевірки №57/08-04/07684556 від 01.02.2011 року встановлено порушення п.1.3. п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4., п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п.7.7.3 п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 645 063,46 грн.

12.03.2011 року Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Львові проведено позапланову виїздну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в вересні 2009 року, серпні-жовтні 2010 року, про що складено акт № 168/08-04/07684556.

Проведеною перевіркою встановлено, що на порушення п.п.1.3, 1.7, 1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем завищено податковий кредит за листопад 2010 року, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за листопад 2010 року на суму 518 636,43 грн. (рядок 18.2 Декларації) та задекларовані показники в рядках 21, 22.2 Декларації. На порушення п.1.3, п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року на суму 686 443, 41 грн.

13 травня 2011 року Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Львові було прийнято податкове повідомлення-рішення №9362/08-04/1045, яким згідно п.п.4.2.2. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно п.1.3. п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4., п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п.7.7.3 п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" на підставі акту перевірки №168/08-04/07684556 від 12.03.2011 року встановлено порушення п.1.3. п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4., п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п.7.7.3 п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 686 443, 41 грн.

21.03.2011 року Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Львові проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в березні, вересні-листопаді 2010 року, про що складено акт № 205/08-04/07684556.

Проведеною перевіркою встановлено, що на порушення п.п.1.3, 1.7, 1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем завищено податковий кредит за грудень 2010 року, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 862 642,61 грн. (рядок 18.2 Декларації) та задекларовані показники в рядках 21, 22.2 Декларації. На порушення п.1.3, п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" на суму 518 636, 43 грн. зменшено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.26 Декларації) за грудень 2010 року.

31 березня 2011 року Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Львові було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000120804/0/5873, яким згідно п.п.4.2.2. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно п.1.3. п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4., п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п.7.7.3 п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" на підставі акту перевірки №205/08-04/07684556 від 21.03.2011 року встановлено порушення п.1.3. п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4., п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п.7.7.3 п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 686443,41 грн.

31.03.2011 року Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Львові проведено невиїзну документальну перевірку з питань достовірності визначення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за жовтень-грудень 2009 року, січень-листопад 2010 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в березні, січень-грудень 2010 року та січень 2011 року, про що складено акт № 247/08-04/07684556.

Проведеною перевіркою встановлено, що на порушення п.п.1.3, 1.7, 1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язаннь та податкового кредиту в результаті чого завищенозаявлену суму бюджетного відшкодування на загальну суму 3 464 151,05 грн. та завищено залишок від'ємного значення (ряд.26 Декларації), який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 872 395, 98 грн.

19 квітня 2011 року Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Львові було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000160804/0/7615, яким згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки №247/08-04/07684556 від 31.03.2011 року встановлено порушення п.1.3. п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4., п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3 464 151,05 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Порядком відшкодування податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 02.07.1997 року за № 209/72 із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Порядком виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 року за № 609 із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), КАС України.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку особа, яка згідно з цим же Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим же Законом.

Згідно п. 1.8. ст. 1 цього ж Закону, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим же Законом.

Згідно п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим же Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 цього ж Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; а первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.п. "б" п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно п. 2.2. Порядку відшкодування податку на додану вартість, підставою для отримання відшкодування є дані виключно податкової декларації за звітний період.

Згідно п. 4.1. цього ж Порядку, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Згідно п. 6.5. цього ж Порядку, за заявою платника податків такі суми можуть бути перераховані на його рахунок, направлені на погашення податкової заборгованості з податку на додану вартість або в рахунок інших податків, зборів (обов'язкових платежів), які надходять до Державного бюджету України.

Згідно п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, рішення суду про стягнення з державного бюджету сум податку на додану вартість та/або відсотків за бюджетну заборгованість за несвоєчасно відшкодовані суми податку виконується Державним казначейством відповідно до виконавчого документа на підставі складених платіжних доручень шляхом перерахування коштів на рахунок, зазначений у виконавчому документі та/або заяві платника податку.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивачем в обґрунтування мети та реальності (фактичності) здійснення господарських операцій надано суду копії: податкових декларацій з податку на додану вартість та розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за спірний період, в яких зазначені податкові зобовязання та податковий кредити по контрагентах позивача; реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за спірний період; податкових накладних, виписаних позивачу, які підтверджують сплату ним у ціні товару та послуг відповідних сум ПДВ за спірний період; видаткових накладних із зазначенням номера складу, дати отримання товарів на склади позивача протягом спірного періоду; товарно-транспортних накладних, виписаних протягом спірного періоду; актів виконаних робіт, актів здачі приймання наданих послуг, платіжних доручень, які підтверджують сплату позивачем ПДВ у ціні товарів та послуг за спірний період; вантажномитних декларацій, договорів, на підставі яких здійснювалися господарські операції в оскаржуваний період.

Відповідачами, належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій, факту використання позивачем вищевказаних товарів у власній господарській діяльності.

Судом не враховуються заперечення відповідача Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові та його представників щодо включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по придбаних товарах (робота, послугах) згідно податкових накладних попередніх податкових періодів, оскільки право платника податків на формування податкового кредиту виникає в момент отримання податкової накладної та жодним чином не обмежується податковим періодом, в якому виписана ця податкова накладна. У матеріалах справи наявні податкові накладні за оскаржуваий, які відображені у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних за вказані періоди.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Відтак, дані обставини спростовують заперечення органу державної податкової служби, оскільки норми Закону України "Про податок на додану вартість" не містять жодної вимоги щодо включення або не включення податкових накладних до складу податкового кредиту того чи іншого звітного періоду покупцем.

Судом також не враховуються заперечення відповідача щодо відсутності у позивача підстав формування податкового кредиту у звязку з неподанням його контрагентами податкової звітності, несплатою податкових зобовязань по ПДВ згідно виданих податкових накладних, а також не встановлення контрагентів за їх місцезнаходженням, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість"не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обовязки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обовязок контролю за сплатою податкових зобовязань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Згідно ст.ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачами зроблено не було.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товарів, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту та, відповідно, права на бюджетне відшкодування такого податку, відповідачами не спростовано. Крім того, проведеними податковим органом перевірками не встановлено порушень позивачем вимог податкового законодавства при визначенні суми податку на додану вартість.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, спірні податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Львові, Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5 349 604, 84 грн. є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 1.3., п.1.7., п.1.8. ст. 1, п.п. 7.2.3., п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.1. п. 7.4., п.п. 7.4.5. п.7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5., п.п. 7.7.1., п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України.

По суті даного спору Закон України "Про податок на додану вартість", Податковий кодекс України не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування податку на додану вартість від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п. 1.8. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Надані позивачем докази дають суду достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаного товару (послуг) контрагентам, які мали статус платників податку на додану вартіст, про що не заперечують відповідачі, а тому, на думку суду, позивачем правильно застосовано ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому позивач, який не наділений правом встановлювати ознаки фіктивності операцій свого контрагента з іншими контрагентами, не може нести відповідальність за їх можливі протиправні дії.

Згідно ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Таким чином, на думку суду та враховуючи вимоги п.п. 7.4.1. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5., п.п 7.7.1. та п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", всі вимоги відносно порядку формування податкового кредиту та отримання права на бюджетне відшкодування позивачем виконані.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними в ухвалі від 22.06.2011 року у справі № К-10512/08, ухвалі від 06.07.2011 року у справі № К-25786/08, ухвалі від 12.07.2011 року у справі К-40582/09.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати належить стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові №0001402301/1/24832 від 21.12.2010 р. (№0001402301/0/22887 від 25.11.2010 р.) та податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великиими платниками податків у м. Львові за №0000030804/0/2979 від 22.02.2011 р., №9362/08-04/1045 від 13.05.2011 р., №0000120804/0/5873 від 31.03.2011 р., №0000160804/0/7615 та №7616/08-04/799 від 19.04.2011 р.

Стягнути з державного бюджету на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 5 349 604,84 грн.

Стягнути з державного бюджету на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" 3,40 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

повний текст постанови виготовлено 21.11.2011 р.

Головуючий суддяБрильовський Р.М.

Судді Костів М.В.

ОСОБА_4