Постанова № 51353101, 15.06.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2011 року 1824/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Виноградової О.І.,

при секретарі: Пономаренко Б.В.,

представник позивача ОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-сервісна компанія»до проБроварська обєднана державна податкова інспекція Київської області скасування податкового повідомлення-рішення від 14 вересня 2010 р.,ВСТАНОВИВ:

8 квітня 2011 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-сервісна компанія»(далі позивач) звернулося до суду з позовом Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 14 вересня 2010 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, по-перше, суми, зазначені у податкових накладних, було віднесено до податкового кредиту того періоду, у який ці накладні фактично надійшли на адресу позивача; по-друге, податок на додану вартість (далі ПДВ) на загальну суму 1 190 121 грн 61 коп. було включено до податкового кредиту правомірно (т. 1 а.с. 3-15).

Відповідачем до суду було подано письмові заперечення, згідно з якими він позов не визнав, у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що документів на підтвердження отримання позивачем податкових накладних в іншому періоді, ніж вони були видані, під час перевірки до відповідача подано не було. Крім того, вважає, що договір про спільну діяльність, укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Афродіта»(далі ТОВ «Афродіта») повинен був бути зареєстрований у відповідача, оскільки лише за такої умови суми ПДВ могли бути включені до податкового кредиту (т. 3 а.с. 9-12).

Суд у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

7 жовтня 2004 р. позивач зареєстрований як юридична особа Виконавчим комітетом Броварської міської ради, що підтверджується свідоцтвом серія А00 №093733, взятий на облік платника податків 13 жовтня 2004 р. за № 2397, що підтверджується відповідною довідкою від 7 липня 2007 р. № 3790 та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100016097 (т. 1 а.с. 16-18).

У період з 21 липня по 4 серпня 2010 р. відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача «з питань достовірності інформації нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі ПДВ), що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за травень 2010 р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося в періодах: червень-грудень 2008 р., січень, квітень, червень, вересень, листопад 2009 р., березень 2010 р.», за результатами якої 20 серпня 2010 р. було складено акт перевірки № 522/23-3/33212404 (далі акт перевірки) (т. 1 а.с. 20-65).

У розділі «Висновки»акта перевірки зазначено, що позивачем, з-поміж іншого, порушено п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.2.6 та п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР); п.17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 р. №2181-III (далі Закон № 2181-III) в результаті чого позивачем завищено ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за травень 2010 р. на суму 1 214 778 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 64-65).

14 вересня 2010 р. відповідачем на підставі акта перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000062304/0 (далі повідомлення-рішення № 0000062304/0), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 1 214 778 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 80).

Назване повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку, проте, його скарги були залишені без задоволення (т. 1 а.с. 82-96).

У звязку з незгодою з повідомленням-рішенням № 0000062304/0 позивачем було подано даний позов до суду.

Наявні матеріли справи свідчать, що оскаржуване повідомлення-рішення винесено у звязку зі включенням до складу податкового кредиту сум, зазначених у податкових накладних, виписаних у попередніх періодах (на загальну суму 69 906 грн 53 коп.) та завищенням податкового кредиту (на загальну суму 1 190 121 грн 61 коп.) у звязку з непроведенням в органах державної податкової служби реєстрації договору про спільну діяльність між позивачем та ТОВ «Афродіта»від 20 липня 2005 р. № 20/07.

І. Стосовно включення до складу податкового кредиту за липень, серпень, жовтень, грудень 2008 р., квітень, вересень, листопад 2009 р., березень, травень 2010 р. сум, зазначених у накладних (на загальну суму 69 906 грн 53 коп.), виписаних у попередніх періодах, судом встановлено наступне.

Позивачем було сформовано податковий кредит у липні, серпні, жовтні, грудні 2008 р., квітні, вересні, листопаді 2009 р., березні, травні 2010 р. за рахунок податкових накладних, виписаних у попередніх податкових періодах, на загальну суму 69 906 грн 53 коп.

Як убачається з п.п. 7.2.6 ст. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Відповідно до вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як убачається з журналу реєстрації вхідної документації позивача за 2008-2010 р.р.:

- податкові накладні, згідно з якими податок на додану вартість в сумі 25 306 грн 41 коп. було включено до складу податкового кредиту у липні - жовтні та грудні 2008 р. (т. 1 а.с. 23), надійшли до позивача відповідно: 1 та 21 липня, 1 та 19 серпня, 22, 23 та 29 вересня, 1 та 21 жовтня, 22 грудня 2008 р. (т. 2 а.с. 216);

- податкові накладні, згідно з якими податок на додану вартість в сумі 40 846 грн 72 коп. було включено до складу податкового кредиту у квітні, вересні, листопаді 2009 р. (т. 1 а.с. 23), надійшли до позивача відповідно: 13, 21, 22 та 23 квітня, 1 та 30 вересня, 9, 11, 16, 19, 20, 23, 24 та 30 листопада 2009 р. (т. 2 а.с. 215);

- податкові накладні, згідно з якими податок на додану вартість в сумі 3753 грн 40 коп. було включено до складу податкового кредиту у березні, травні 2010 р. (т. 1 а.с. 23), надійшли до позивача відповідно: 22 березня та 21 травня 2010 р. (т. 2 а.с. 214).

Отже, наявні матеріали справи свідчать, що суми, зазначені у перелічених накладних, позивачем було віднесено до податкового кредиту у періоди їх надходження до нього, що підтверджується журналом реєстрації вхідної документації, а отже, правомірно.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

ІІ. Стосовно завищення податкового кредиту на суму 1 190 121 грн 61 коп., судом встановлено таке.

Аналогічний висновок відповідачем було зроблено в акті перевірки з посиланням на п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.2.6 та п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Так, згідно з вимогами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Як вже зазначалося, відповідно до вимог п.п. 7.2.6 та 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 названого Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Як убачається з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з вимогами п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Наявні матеріали справи свідчать, що 22 лютого 2006 р. між Броварською міською радою Київської області (Орендодавець) та позивачем (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі Договір оренди) (т. 1 а.с. 163-167).

Згідно з п. 1.1. міська рада надала, а позивач прийняв в строкове платне користування терміном на 10 (десять) років за рахунок земель міської ради земельну ділянку площею 53, 0234 га, в тому числі, 0, 5181 га землі обмеженого використання інженерний коридор мереж комунікації для будівництва індивідуальної, громадської забудови та обєктів інфраструктури землі житлової забудови, на території ІІ житлового району м. Бровари в районі вулиць Богунської та Маяковського за рахунок резервних територій міста (т. 1 а.с. 163).

Відповідно до договору про внесення змін до Договору оренди строк його дії визначено 25 років (т. 1 а.с. 168).

Як убачається з акта перевірки, ТОВ «Афродіта»належить згідно з договором оренди ділянка площею 26, 845 га в м. Бровари по вул. Богунська-Маяковського (т. 1 а.с. 34).

20 липня 2005 р. між позивачем (Сторона 1) та ТОВ «Афродіта»(Сторона 2) укладено договір про сумісні дії по забудові котеджного містечка в районі вул. Богунської в місті Бровари, Київської області № 20/07 (далі Договір № 20/07) (т. 1 а.с. 170-173).

Згідно з п. 2. 1 названого Договору позивач виконує функцію замовника з проектування та будівництва споруд на своїй території; передає ТОВ «Афродіта»функції Замовника щодо інженерної підготовки загальної території; бере зобовязання по виконанню функцій замовника щодо проектних робіт по інженерній підготовці загальної території та укладає з цього приводу угоду з уповноваженою проектною організацією (т. 1 а.с. 171).

Водночас, згідно з п. 2.2 названого договору ТОВ «Афродіта»виконує функцію замовника з проектування та будівництва споруд на своїй території; бере зобовязання по виконанню функцій замовника щодо організації проведення технічних, будівельно-монтажних та спеціальних робіт по інженерній підготовці території; укладає угоду з товариством з обмеженою відповідальністю «Будгарант», як Генеральним підрядником по інженерій підготовці території (т. 1 а.с. 171).

Як убачається з п. 3.6 Договору №20/07, конкретні фінансові зобовязання на конкретні дати сторони договору одна перед одною будуть брати на підставі Додаткових угод до кожного етапу робіт (т. 1 а.с. 172).

20 червня 2007 р. між позивачем та ТОВ «Афродіта»було укладено додаткову угоду до договору № 20/07, згідно з п. 1 якої ТОВ «Афродіта»делегує позивачу частковий обсяг прав та повноважень на здійснення юридичних і фактичних дій, повязаних із виконанням функцій замовника. Делегування функцій замовника ТОВ «Афродіта»є наданням позивачу повноважень самостійно від власного імені на власний розсуд укладати та підписувати правочини, договори, угоди, контракти, видавати довідки, накази, положення, заяви, клопотання та будь-які інші юридично значимі документи у якості замовника по проектуванню (т. 1 а.с. 175).

Крім того, у п. 2 названої додаткової угоди зазначено, що передачу результату робіт за виконаними договорами та компенсація їх вартості ТОВ «Афродіта» позивачу здійснюється поетапно, після завершення виконання кожного з етапів робіт. Компенсація вартості виконаних робіт здійснюється враховуючи принцип пропорційності, визначений Договором (т. 1 а.с. 175).

На виконання договору №20/07 та додаткової угоди до нього позивачем було укладено договори на виготовлення проектної документації.

Зокрема, 9 червня 2008 р. між позивачем (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Тектоніка»(далі ТОВ «Тектоніка») (Виконавець) було укладено договір № ТК 14-08 на розробку проектної документації (далі договір № ТК 14-08) (т. 1 а.с. 101-107).

Згідно з п. 2.1 названого договору позивач доручає, а ТОВ «Тектоніка» приймає на себе зобовязання за рахунок позивача виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації для будівництва обєкту, а позивач зобовязаний прийняти фактично виконані роботи та оплатити їх (т. 1 а.с. 102).

У п.3.1 договору № ТК 14-08 зазначено, що орієнтовна загальна вартість робіт становить 55 309 200 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 103).

Згідно з п. 4.1 названого договору роботи ТОВ «Тектоніка» оплачуються позивачем поетапно, проте, у п. 4.1.3 зазначено, що перший етап робіт здійснюється на умовах попередньої оплати у сумі 5 400 000 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 103).

На виконання договору № ТК 14-08 згідно з актами здачі-приймання проектної документації ТОВ «Тектоніка»було передано, а позивачем прийнято роботи на загальну суму 5 264 500 грн 00 коп. Зокрема, 9 червня 2008 р. відповідно на суму 600 000 грн 00 коп., 2 862 000 грн 00 коп., 750 000 грн 00 коп., 500 000 грн 00 коп., 552 500 грн 00 коп. (т.4 а.с. 20-24).

12 червня 2008 р. ТОВ «Тектоніка»було видано позивачу податкову накладну на виконані роботи (виготовлення проектної документації) на суму 5 400 000 грн 00 коп., в т. ч. ПДВ 900 000 грн 00 коп. (т. 4 а.с. 19).

Згідно з платіжним дорученням від 12 червня 2009 р. позивачем було здійснено ередоплату на користь ТОВ «Тектоніка»у сумі 5 400 000 грн 00 коп. (ПДВ 900 000 грн 00 коп.) (т. 4 а.с. 25).

Виготовлені ТОВ «Тектоніка»документи, позивачем на адресу ТОВ «Афродіта»не передавалися, оскільки роботи, як вже зазначалося, позивачем було прийнято лише на суму 5 264 500 грн 00 коп.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що ПДВ в сумі 900 000 грн 00 коп. до податкового кредиту за червень 2008 р. позивачем було віднесено правомірно.

Крім того, в період 2008-2010 р.р. позивачем були укладені договори із: ЗАТ «ПІ»Укрспецтунельпроект», КП КОР «Бровариводоканал», ТОВ «Константа», ЗАТ «Транспроект», ВАТ СПМК -511, ВАТ «Український головний проектно-розвідувальний та НДІ з меліоративного і водогосподарського будівництва, ТОВ «Спарта- Інтернешл», ДП «НДПІ Містобудування», ТОВ «Геопроект», УДНДІПМ «Діпромісто», УДНДІПМ «Діпромісто», Київська дирекція залізничних перевезень, НЗКФВ «Навчально-виробничий центр «Професіонал», «А.Е.С.Київенерго»(т. 4 а.с. 30-37, 66-68, 80-84, 98-105, 114-117, 140-144, 198 «а»-198 «г», т. 5 а.с. 1-2, 6, 29-30).

На виконання договорів із названими контрагентами останніми було видано податкові накладні: за червень 2008 р. в сумі 900 000 грн 00 коп.; за серпень 2008 р. - 170 359 грн 25 коп.; за вересень 2008 р. - 5 074 грн 82 коп.; за жовтень 2008 р. - 14 716 грн 00 коп.; за січень 2009 р. - 5 045 грн 33 коп.; за квітень 2009 р. 8333 грн 34 коп.; за вересень 2009 р. - 48 368 грн 80 коп.; за листопад 2009 р. - 19 391 грн 07 коп.; за березень 2010 р. - 11 833 грн 00 коп.; за травень 2010 р. - 7 000 грн 00 коп. (т. 4 а.с. 19, 55, 62, 73, 96, 163, 166, 182, 190, 196, 199, 202, 205, 209, 212-213, 215, 217, т. 5 а.с. 3, 8, 11, 15, 18, 21, 23, 26, 34).

Позивач сплатив контрагентам за виконані ними роботи суми, зазначені у перелічених накладних, в тому числі ПДВ в сумі 290 121 грн 61 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (т. 4 а.с. 25, 57, 64-65, 75, 97, 164, 168, 183, 192-194, 197-198, 200, 204, 205 «а», 211, 216, т. 5 а.с. 5, 10, 13, 17, 20, 22, 24, 28, 36).

Наведене свідчить, що ПДВ в сумі 290 121 грн 61 коп. позивачем до податкового кредиту було віднесено правомірно.

Крім того, судом враховано, що висновок про завищення податкового кредиту у сумі ПДВ 1 190 121 грн 61 коп. відповідачем зроблено з посиланням на порушення позивачем вимог абз. 3 пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Зокрема, названою нормою передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Проте, жодного доказу щодо порушення позивачем вимог наведеної норми відповідачем до суду надано не було.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000062304/0 відповідачем винесено протиправно, а отже, є таким, що підлягає скасуванню, а отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас судом не може бути прийнято до уваги твердження відповідача, що роботи, виконані ТОВ «Тектоніка» з виготовлення проектної документації, не можуть вважатися такими, що використані позивачем в господарській діяльності, у звязку з тим, що Договір № 20/07 не був зареєстрований в податкових органах, з урахуванням наступного.

Згідно з п. 4.12.3 п. 4.12 наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку обліку платника податків, зборів (обовязкових платежів)»від 19 лютого 1998 р. № 80 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) взяттю на облік в органах державної податкової служби підлягають договори, оподаткування спільної діяльності яких здійснюється відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР).

Відповідно до вимог п. 7.7 ст. 7 Закону № 334/94-ВР спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність, що передбачає обєднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети.

Проте, відповідачем не було надано суду жодного доказу на підтвердження наявності письмових домовленостей між позивачем та ТОВ «Афродіта»щодо обєднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2010 р. № 0000062304/0.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів в порядку, встановленому ст.ст. 185-187, 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20 червня 2011 р.

Суддя О.І. Виноградова