Постанова № 51352948, 14.09.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2015 р. Справа № 809/3617/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції міста Івано-Франківська Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медобори» про стягнення заборгованості в сумі 50388,42 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція міста Івано-Франківська Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (надалі позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Медобори (надалі відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 50388,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем добровільно не погашено податковий борг, що виник у звязку з невиконанням зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток в загальному розмірі 50388,42 грн.

Представник позивача вимоги викладені в адміністративному позові підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не зявився. Направлена на вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу місцезнаходження відповідача: 76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Незалежності, будинок 67, рекомендована кореспонденція з ухвалою суду про відкриття провадження у справі, інформацією про права та обовязки та повісткою про виклик до суду, повернулась назад до суду з відміткою установи звязку про неможливість вручення вказаної кореспонденції: підприємство відсутнє.

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України, в разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси, судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставини, суд дійшов висновку про те, що судова повістка про дату й час проведення судового засідання в даній справі вручена відповідачу належним чином.

Згідно вимог ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 03.09.1999 року проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю Медобори, реєстраційний номер 30474985, місцезнаходження: 76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Незалежності, будинок 67, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.03.2015 року (а.с.6-7). Відповідач 07.09.1999 року взятий на облік Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську як платник податків і зборів.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обовязком визнається обовязок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обовязку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобовязань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) обєкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є обєктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість, які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.1., 9.1.3. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно пункту 133.1 статті 133 та підпункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України є платником податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Судом встановлено, що відповідачем було подано позивачу податкові декларації з податку на додану вартість, а саме: від 12.11.2012 року на суму 2083 грн (а.с.15-16), від 19.05.2013 року на суму 500 грн (а.с.17-18), від 18.06.2013 року на суму 500 грн (а.с.19-20), від 19.07.2013 року на суму 500 грн (а.с.21-22), від 16.08.2013 року на суму 500 грн (а.с.23-24), від 19.11.2013 року на суму 2 грн (а.с.25-26), від 20.12.2013 року на суму 1 грн (а.с.27-28), від 06.01.2014 року на суму 1 грн (а.с.29-30), від 20.03.2014 року на суму 1 грн (а.с.31-32), від 22.04.2014 року на суму 1 грн (а.с.33-34), від 19.06.2014 року на суму 1 грн (а.с.35-36), від 17.07.2014 року на суму 1 грн (а.с.37-38), від 20.08.2014 року на суму 1 грн (а.с.39-40), та податкову декларацію з податку на прибуток від 06.11.2012 на суму 874 грн (а.с.64) та від 05.02.2013 року на суму 4687 грн (а.с.65).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Також позивачем проведено чотири перевірки, з яких три камеральні та одна документальна позапланова невиїзна, результатами яких оформлені актами перевірок. Так, на підставі акту камеральної перевірки № 11907/152/30474985 12.12.2012 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.12.2012 року, яким відповідачу визначено грошове зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 1650,20 грн, що повністю складається з нарахованого штрафу (а.с.42).

На підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 1366/22-03/30474985 від 12.09.2013 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 15.10.2013 року, яким відповідачу визначено грошове зобов"язання з податку на додану вартість на суму 24242 грн за основним платежем та 12121 грн штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.44).

23.12.2013 року актом камеральної перевірки №5041/15-1/30474985 встановлено порушення статті 126 Податкового кодексу України щодо дотримання строків сплати грошового зобов"язання з податку на додану вартість, в результаті чого винесено податкове повідомлення рішення № НОМЕР_3 від 23.12.2013 року, яким нараховано штраф в розмірі 367,58 грн (а.с.60).

14.07.2014 року актом камеральної перевірки №5728/15-1/30474985 встановлено порушення відповідачем підпункту 49.18.1 пункту 48.18 статті 49 глави ІІ, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 14.08.2014 року про нарахування грошового зобов"язання з податку на додану вартість, а саме штрафу в розмірі 170 грн. (а.с.62).

Вказані податкові повідомлення-рішення направлялися відповідачу та ним отримані, що підтверджується відмітками на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень та відмітками на корінцях податкових повідомлень-рішень (а.с. 41,44,59,62).

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

За змістом абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається узгодженим з наступного дня після набрання судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду такого позову, законної сили.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, отриманих з офіційного веб-порталу Судова влада України за адресою: http://reyestr.court.gov.ua, відповідач вищевказані податкові повідомлення-рішення не оскаржував.

Відповідно до норми підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі пункту 59.4 статті 59 Податкового кодексу України було надіслано відповідачу податкову вимогу форми Ю № 1678 від 06.09.2012 року на загальну суму 8251,03 грн., з відміткою на корінці вказаної податкової вимоги про її отримання 10.09.2012 року (а.с.8). Відповідач згадану податкову вимогу не оскаржував, дана податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не відкликана.

Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Підпунктом 14.1.175 пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Судом встановлено, що за відповідачем в облікові картці платника рахується пеня за порушення строків сплати грошових зобовязань з податку на додану вартість в розмірі 2280,18 грн.

Податковий борг відповідача, який виник на підставі вищевказаних податкових декларацій та податкових повідомлень-рішень, з урахуванням часткових сплат складає 50388,42 грн., що підтверджується витягами з облікових карток відповідача з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість (а.с.10-13,78-86) та довідками позивача про податковий борг від 28.07.2015 року (а.с. 9,14).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не подав. Судом таких обставин не встановлено.

Право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу передбачене підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено самостійно податковий борг в сумі 50388,42 грн., то суд вважає підставним звернення контролюючого органу до суду із позовом про його стягнення у спосіб, визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України.

Таким чином, адміністративний позов Державної податкової інспекції міста Івано-Франківська Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Медобори про стягнення заборгованості в сумі 50388,42 грн є обґрунтованим, а тому його належить задовольнити.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Медобори» (ідентифікаційний код 30474985, місцезнаходження: 78000, місто Івано-Франківськ, вулиця Незалежності, будинок, 67) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь державного бюджету України податковий борг в розмірі 50388 (пятдесят тисяч триста вісімдесят вісім) гривень 42 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя:/підпис/ ОСОБА_2

Постанова складена в повному обсязі 21.09.2015 року.