Постанова № 51351093, 07.09.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2015 року (11 год. 25 хв.) Справа № 808/4717/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Максименко Л.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, м. Запоріжжя

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про: стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція в Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі позивач або ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області) звернулась із адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач або ФОП ОСОБА_1Є.), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача податковий борг з орендної плати з фізичних осіб в сумі 26 951,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України) та зазначає, що ФОП ОСОБА_1 має податковий борг, який не стягнуто в судовому порядку, з орендної плати з фізичних осіб в сумі 26 951,07 грн. Дана заборгованість виникла в результаті несплати відповідачем, у встановлений чинним законодавством строк, самостійно задекларованих податкових зобовязань у наданих відповідачем до ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 26.01.2015 №9003798862, від 25.03.2015 № НОМЕР_1, від 25.03.2015 № НОМЕР_2 та нарахованої податковим органом пені. Крім того, позивач зазначає, що ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області вживались, відповідно до вимог Податкового кодексу України, заходи щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості, проте податковий борг відповідача залишається не погашеним, тому позивач просить стягнути його в судовому порядку.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.08.2015 було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 07.09.2015.

Представник позивача в судове засідання не зявився, 07.09.2015 подав до суду клопотання (вх. № 38229) про розгляд справи за відсутності представника ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та зазначає, що сума боргу станом на 07.09.2015 не змінилась.

В судове засідання відповідач також не зявився. Поштова кореспонденція направлялась за адресою місця реєстрації відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, однак повернулась до суду 28.08.2015 з відміткою відділення поштового звязку «за закінченням терміну зберігання».

Частиною 4 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються:

- юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

- фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи те що, поштова кореспонденція направлялась відповідачу за адресою, яка відповідає реєстраційним відомостям, то згідно вимог ст. 33 та ст. 35 КАС України, слід вважати, що останній повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд дійшов до висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін, на підставі наявних у справі матеріалів, в порядку письмового провадження.

У звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі та з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, зясувавши обставини та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) зареєстрована як фізична особа-підприємець 18.06.1993 за адресою: 69095, Запорізька область, м. Запоріжжя, Жовтневий район, вул. Вишнева, буд. 11, про що свідчить наданий позивачем ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.07.2015 № 20878450.

За приписами п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобовязані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, повязані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобовязання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Підпунктом 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності це обовязковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Як передбачено ст. 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у звязку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2 ст. 286 платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обовязку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

З матеріалів справи судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 подано до ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області наступні податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності):

- № НОМЕР_4 від 26.01.2015, згідно якої відповідачем самостійно визначено податкове зобовязання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності в сумі 19 731,46 грн. із щомісячною сплатою 1 664,29 грн. з січня по листопад 2015 року та 1 644,27 грн. за грудень 2015 року;

- № НОМЕР_1 від 25.03.2015, якою визначено суму податкового зобовязання в сумі 19 731,46 грн. із щомісячною сплатою 1 664,29 грн. з січня по листопад 2014 року та 1 644,27 грн. за грудень 2014 року;

- уточнююча декларація № НОМЕР_2 від 25.03.2015, якою збільшено суму податкового зобовязання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2015 рік на 4 913, 10 грн., збільшено щомісячну плату з січня по листопад 2015 року на 409,42 грн. та 409,48 грн. за грудень 2015 року, а також визначено суму штрафу у розмірі 12,28 грн.

Згідно з п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобовязання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як зазначено в пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг це сума грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання.

Сума заборгованості відповідача з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності згідно вищезазначених декларацій була зменшена за рахунок часткової сплати боргу у розмірі 700,00 грн. та наявної переплати у розмірі 424,30 грн. Іншу частину боргу у передбачений законом термін відповідач не сплатив до бюджету, в звязку з чим заборгованість ФОП ОСОБА_1 з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності становить 26 951,07 грн

Крім того, згідно приписів п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобовязання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Відповідно до п. 131.1 ст. 131 Податкового кодексу України, нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

За несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобовязань відповідачу було нараховано пеню в розмірі 87,95 грн.

Таким чином, за відповідачем обліковується податковий борг з орендної плати з фізичних осіб відповідно до вищезазначених у податкових деклараціях узгоджених грошових зобовязань та нарахованої податковим органом пені, на загальну суму 26 951,07 грн.

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобовязання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку , визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як зазначено у пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобовязання.

Пунктом 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобовязань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом зясовано, що ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області вживались, в установленому законодавством порядку, заходи щодо стягнення з відповідача податкової заборгованості за узгодженими грошовими зобовязаннями.

Так, 30.04.2015 позивачем було сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ф» № 357-23 від 22.04.2015 на загальну суму податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобовязаннями в розмірі 20 722,50 грн. Вказана податкова вимога не отримана відповідачем.

Пунктом 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

З урахуванням положень ст. 58 Податкового кодексу України, вказана податкова вимога вважається врученою відповідачу належним чином.

На даний час податкова вимога форми «Ф» № 357-23 від 22.04.2015 в порядку визначеному ст. 60 Податкового кодексу України позивачем не відкликана, оскільки з моменту її винесення заборгованість, яка обліковується за ФОП ОСОБА_1 залишається не погашеною, про що свідчать дані особового рахунку платника податків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 95.1 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно зі ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частин 1, 6 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду справи, відповідачем не надано суду доказів повного або часткового погашення заборгованості, нормативно та документально обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, а також доказів, які б спростовували доводи заявника.

З огляду на викладене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, а також враховуючи, що всупереч вимогам чинного законодавства, заборгованість відповідача залишається не погашеною до бюджету, суд вважає позовні вимоги в Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 128, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69095, Запорізька область, м. Запоріжжя, Жовтневий район, вул. Вишнева, буд. 11, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Місцевого бюджету Жовтневого району (код платежу 18010900, код ЄДРПОУ 38025440, р/р 33216815700003, банк ГУДКСУ в Запорізькій області, МФО 813015) податковий борг з орендної плати з фізичних осіб в сумі 26 951,07 (двадцять шість тисяч девятсот пятдесят одна гривня 07 коп.) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

СуддяЛ.Я. Максименко