Постанова № 51344957, 08.09.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 р. Справа № 804/9191/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Коренева А.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Криворізького міського центру зайнятості (далі - позивач) до ПАТ «АрселорМіталл Кривий Ріг» (далі - відповідач) про стягнення виплаченого забезпечення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача кошти у сумі 3 614,97 грн. На обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 20.03.14 ОСОБА_1 подав до Центру заяву про зняття з обліку та рішення судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.03.14 про визнання розпорядження про звільнення незаконним і скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Згідно з п. 37 постанови КМУ від 20 березня 2013року № 198 «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу» Центр припиняє реєстрацію з дня поновлення безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили. Наказом Центру № НТ 1400320 від 20.03.2014 року ОСОБА_1 зняли з обліку відповідно до п.п. 2 п. 1 ст. 31 Закону на випадок безробіття. Позивачем зауважено, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2014 року по справі № 210/2661/13-ц гр. ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді контролера технічного стану автомототранспортних засобів цеху пасажирського автотранспорту Публічного Акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» з 10 квітня 2013 року. За період перебування на обліку в Центрі з 17.05.2013 рік по 20.03.2014 року гр. ОСОБА_1 виплачена допомога по безробіттю в сумі 3614,97 грн. Відповідно до частини четвертої статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Сума виплаченого забезпечення (допомога по безробіттю) яка підлягає відшкодуванню 3 614,97 грн. Враховуючи наведене, 27.03.14 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 07-07/1323, яка була вручена відповідачу 02.04.2014 року. Відповіді на претензію Центр не отримав, кошти відповідачем не повернуті, тому позивач звернувся до суду з даним позовом. Окремо позивачем зауважено, що відповідно до п. 4 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення», адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується. До суду від позивача надійшло клопотання про розгляду справи без участі представника позивача.

Відповідач проти задоволення позову заперечував. Мотиви незгоди зводяться до того, що обов'язку відшкодування відповідачем виплаченого позивачем забезпечення Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не передбачено. Більш того, відповідач звертає увагу на той факт, що ним у повному обсязі відповідно до рішення суду було виплачено позивачу кошти за час вимушеного прогулу, тобто, відповідач відшкодував шкоду, заподіяну застрахованій особі (ОСОБА_1.), як це передбачено вимогами ст. 35 вищезазначеного закону. Також відповідачем зауважено, що позивач у своєму позові посилається на вимоги п.5 ст. 38 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» відповідно до яких строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення», адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується. Однак, вимога позивача про стягнення суми сплаченого ним забезпечення не відноситься, на думку відповідача, ані до штрафних санкцій, ані до адміністративних штрафів, ані до інших видів заборгованості. Підприємство відповідача не має перед позивачем заборгованості щодо сплати внесків або інших обов'язкових платежів за працівника ОСОБА_1, якому позивач сплатив забезпечення. Таким чином, враховуючи те, що підстав для застосування п.5 ст. 38 вищеназваного Закону у позивача не має, він, як вважає відповідач, мав користуватися загальним строком на звернення до суду, передбаченим у ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи наведене, відповідач просить залишити позов без розгляду, а також провести розгляд справи за відсутності представник відповідача.

Вивчивши доводи позову та заперечень, дослідивши матеріали справи, вивчивши законодавчі норми, якими врегульовані спірні правовідносини, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 13.05.13 звернувся до позивача із заявою про надання статусу безробітного відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Останнім місцем роботи ОСОБА_1 було ПАТ «АрселорМіталл Кривий Ріг», звідки він був звільнений наказом №305/л від 09.04.13 за появу на роботі в нетверезому стані за п.7 ст.40 КЗпП України.

Наказом позивача № НТ 130517 від 17.05.13 ОСОБА_1 був наданий статус безробітного відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», а також відповідно до ст. 22, ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» призначено матеріальне забезпечення на випадок безробіття з розрахунку середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат на випадок безробіття.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.03.14 по справі № 210/2661/13-ц наказ відповідача від 09.04.13 №305/л скасований, ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді контролера технічного стану автомототранспортних засобів цеху пасажирського автотранспорту Публічного Акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» з 10.04.13.

На виконання означеного судового рішення наказом відповідача від 19.03.14 №256/л ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді контролера технічного стану автомототранспортних засобів цеху пасажирського автотранспорту Публічного Акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» з 10.04.13.

Наказом позивача № НТ 1400320 від 20.03.14 ОСОБА_1 знято з обліку відповідно до п.п. 2 п. 1 ст. 31 Закону на випадок безробіття. В період з 17.05.13 по 20.03.14 ОСОБА_1 було виплачено допомоги по безробіттю в сумі 3 614,97 грн.

27.03.14 позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія № 07-07/1323 про стягнення виплаченого забезпечення у сумі 3 614,97 грн. з пропозицією перерахувати кошти в означеному розмірі до Криворізького міського центру зайнятості.

У зв'язку з тим, що відповідачем не сплачена вказана сума в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02.03.00 №1533-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі -Закон №1533).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону №1533 страхуванням на випадок безробіття є система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

За приписами абз.2 ч.1 ст.7 Закону №1533 допомога по безробіттю відноситься до виду забезпечення за цим Законом. Види соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" наведені в ч.2 ст.7 Закону №1533, до яких, зокрема відносяться профорієнтація, пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом організації громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України тощо.

Відповідно до ст.22 Закону №1533 право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку

безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Положеннями п. 4 ст. 35 Закону України № 1533 передбачено, що із роботодавця утримується, зокрема сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Аналізуючи наведені законодавчі приписи, суд зазначає, що у разі поновлення на роботі за рішенням суду незаконно звільненого працівника, якому після такого звільнення в установлених законом порядку та розмірах виплачувалася допомога по безробіттю, роботодавець в силу закону зобов'язаний повернути Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному. При цьому виконання роботодавцем такого обов'язку не ставиться в залежність від виплати останнім поновленому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки відповідач не сплатив відповідачу в установленому порядку суму в розмірі 3 614,97 грн. (виплачене позивачем забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному ОСОБА_1.), пропозицію претензії позивача від 27.03.14 №07-07/1323 не виконав, що не заперечується відповідачем, у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 3 614,97 грн.

Таким чином, доводи відповідача з приводу відсутності у нього правових підстав для сплати позивачу спірної суми заборгованості є безпідставними та такими, що не узгоджуються з наведеними законодавчими приписами.

Доводи відповідача щодо порушення позивачем строків звернення до суду з даним позов також є помилковими. Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.38 Закону №1533 строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Зміст наведених положень не дає підстави для висновку, що під іншими видами заборгованості законодавець розуміє інші види заборгованості саме зі сплати страхових внесків, як вважає відповідач. Отже, оскільки у відповідача внаслідок неповернення відповідачу суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному ОСОБА_1 виникла заборгованість перед Фондом в особі позивача, суд на підставі ч.4 ст.38 Закону №1533 зазначає, що строк давності в разі стягнення такої суми, як іншого виду заборгованості перед фондом, не застосовують. Відтак підстави для залишення адміністративного позову без розгляду відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, суд вважає, що позов обґрунтований, підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь Криворізького міського центру зайнятості (р/р 37173001002770 в УДКУ Дніпропетровської області, ОКПО 21908407, МФО 805012) заборгованість в розмірі 3 614 (три тисячі шістсот чотирнадцять) гривень 97 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанцій відповідно до ст.186 КАС України.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст254 КАС України.

Суддя А.О. Коренев