Постанова № 51343116, 23.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2013 р. Справа № 804/7378/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Потолової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області про скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області за №Ф-808 від 03.05.2013р. про сплату недоїмки у сумі 5 377грн. 81коп.

Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі, в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі(а.с.46).

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час і місце його проведення повідомлений належним чином, що підтверджено матеріалами справи (а.с.45).

Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, за змістом яких, зокрема просив розглядати справу без участі його представника(а.с.45,49-51).

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, з урахуванням приписів ст.128 КАС України судом на місці ухвалено щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, при розгляді справи виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як субєкт господарювання виконавчим комітетом Нікопольської міської ради Дніпропетровської області 29.12.2001р. (а.с.38)та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області як платник єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Так, згідно свідоцтва серії Б №075873 від 31.05.2012р., виданого Нікопольською обєднаною ДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби, позивач обрав спрощену систему оподаткування з 01.01.2012р. та є платником єдиного податку зі ставкою 20% до розміру мінімальної заробітної плати(а.с.37).

03.05.2013р. відповідачем виставлена до позивача вимога №Ф-808 про сплату недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 5 377грн. 81коп., яка отримана позивачем 21.05.2013р., що не заперечується позивачем.

Не погодившись з таким рішенням Управління Пенсійного фонду України в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області, позивач звернувся з відповідною позовною заявою до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що 21.05.2013 року отримав вимогу №Ф-808 від 03.05.2013 року управління Пенсійного фонду України в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області про сплату боргу в сумі 5 377грн. 81коп.

У зв'язку з незгодою з прийнятим рішенням органів пенсійного фонду позивач звернувся до суду про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-808 від 03.05.2013 року, обґрунтовуючи свою позицію тим, що є пенсіонером за віком, а тому відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" звільнений від сплати єдиного внеску. Отже, вважаючи дану вимогу такою, що винесена з порушенням чинного законодавства, позивач звернувся із позовом до суду.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що умови призначення пенсії за віком визначені ст.26 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками 55 років. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 призначена пенсія за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Отже, позивач, як фізична особа-субєкт підприємницької діяльності зможе користуватись пільгою, передбаченою Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011, тільки після досягнення пенсійного віку встановленого Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Посилаючись на дані отримані від Нікопольської обєднаної ДПІ за 2012-2013р.р., відповідач зазначає, що ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування але за зазначений період позивачем не було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, в результаті чого у нього утворилась недоїмка у розмірі 5 377грн. 81коп., у звязку з зазначеним Управлінням Пенсійного фонду України в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 нараховано недоїмку по сплаті єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за 2012р. у сумі 4 183 грн. 78коп. та за 2013р. у сумі 1 194 грн.03коп. та направлено вимогу про її сплату.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд виходить з наступного.

Згідно ст.ст. 67, 68 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та в розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції та законів України.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464 від 08.07.2010, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Одним з обов'язків Платника єдиного внеску, згідно зазначеного Закону, являється своєчасність, повність нараховування, обчислення та сплата єдиного внеску.

У відповідності до ч.12 ст.9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Статтею 25 Закону № 2464-VI передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 № 3609-VI, який набрав чинності з 06.08.2011р., статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнено частиною четвертою такого змісту: особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, з 06.08.2011р. зазначеним законом встановлена пільга щодо сплати єдиного внеску особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за наявності однієї з умов, а саме: або особа є пенсіонером за віком, або особа - інвалід та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 05.02.1961р.н., вийшов на пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» 06.02.2011р., та станом на час розгляду справи йому 52 роки.

В даному випадку частиною 4 статті 4 Закону №2464 не визначено обмежень щодо осіб, які є пенсіонерами за віком, та не пов'язує право позивача на звільнення від сплати відносно себе єдиного внеску з досягненням 60 річчя відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Частина 4 ст.4 Закону №2464 встановлює пільги для всіх суб'єктів, які є пенсіонерами за віком, не залежно від того на підставі якого закону, особа набула статусу пенсіонера за віком, будь-то на пільгових умовах, чи набула вона 60-ти річного віку ( для чоловіків). Будь-яких обмежень щодо надання таких пільг з цього приводу, внесеними змінами до статті 4 Закону №2464 не встановлено, зазначений перелік обставин є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Таким чином, суд не приймає доводи відповідача, що про те, що до ОСОБА_1 не може бути застосовано положення ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI, оскільки позивач не досяг 60-річного віку, тому що вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком. Також, в зазначеній нормі законодавцем не виключені особи, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах.

Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1, у відповідності до ст.12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", уклав з Пенсійним фондом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивач, як пенсіонер за віком, не є платником єдиного внеску.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в місті Нікополі та Нікопольському районі про скасування вимоги про сплату недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 5 377грн. 81коп. №Ф-808 від 03.05.2013 року є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 19 Конституції України зобовязує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що позивачем доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, відповідні докази суду надані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету України позивачу ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 114грн. 71коп., сплачені квитанцією № 3842/з1 від 24.05.2013р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області про скасування вимоги задовольнити.

Скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в місті Нікополі та Нікопольському районі про сплату недоїмки №Ф-808 від 03.05.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 114грн. 71коп. (сто чотирнадцять грн. 71коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Г.В. Потолова