Рішення № 51341113, 23.09.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №667/2581/15-ц Головуючий в І інстанції: Черниш О.Л.

Провадження №22-ц/791/1979/15 Доповідач: Капітан І.А.

Категорія: 44

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року вересня місяця «23» дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Капітан І.А.Суддів:Радченка С.В. Колісниченка А.Г.при секретарі:Благовещенській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_6, на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 10 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про виселення,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про виселення з приміщення 1-5 житлового будинку АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вказаний будинок належить йому та відповідачеві на праві спільної часткової власності, дане приміщення належить йому на підставі договору дарування, відповідач проживає в ньому без жодних на те правових підстав і на вимогу звільнити це приміщення не реагує.

Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 10 червня 2015 року постановлено: позов задовольнити, виселити ОСОБА_6 із приміщення (житлової кімнати), зазначеного у технічному паспорті як приміщення 1-5, розташованого у житловому будинку АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_6, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. При цьому апелянт зазначає, що реального поділу між співвласниками не відбувалось, а тому вимоги позивача є передчасними.

В письмових запереченнях ОСОБА_7, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність рішення, просить скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач як власник 47/100 частин домоволодіння, в тому числі і житлової кімнати 1-5, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном відповідно до ст. 391 ЦК України.

Проте такого висновку суд дійшов з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального права, що відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення по справі нового рішення.

Як свідчать матеріали справи, згідно договору дарування від 29 жовтня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Пермяковою Л.І. і зареєстрованого в реєстрі за №3152, ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_7 40/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1. Вказаний житловий будинок в цілому складається: літ. А - житловий будинок, жилою площею 85,5кв.м, при ньому є: літ. Б, И - літні кухні, літ. В - гараж, літ. Г - навіс, літ. Д - сарай, літ. Е - туалет, №4-5 - огорожі. З житлового будинку літ. «А» в постійне користування обдарованому передається прим.: 1-6; 1-7; 1-8 (жилі); 1-9 (коридор); 1-10 (санвузол); IV (сіни); підвал під прим. IV; гараж літ. «В», огорожа №4-5 - загального користування /а.с. 8/.

Згідно договору дарування від 07 травня 2007 року, посвідченого державним нотаріусом третьої Херсонської державної нотаріальної контори Збутевичем О.В. і зареєстрованого в реєстрі за №1-1007, ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_7 7/100 частин житлового будинку НОМЕР_1 з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1, і складається з прим. 1-5 з житлового будинку літ. «А» житловою площею 13,1кв.м, сараю літ. «Д» /а.с. 10/.

Згідно договору дарування від 07 травня 2007 року, посвідченого державним нотаріусом третьої Херсонської державної нотаріальної контори Збутевичем О.В. і зареєстрованого в реєстрі за №1-1010, ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_6 53/100 частини житлового будинку НОМЕР_1 з відповідною частиною надвірних будівель та споруд по АДРЕСА_1, і складаються з: житлового будинку літ. «А», прим. 1-2, 1-3, 1-4, прибудови літ. «а», прим. ІІІ, V, VІ, вхід до підвалу, підвал під літ. «а», ганок до літ. «а», літня кухня літ. «Б», тамбур літ. «б», навіс літ. «Г», туалет літ. «Е», літня кухня літ. «И», ? хвіртки №4, ? огорожі №5 /а.с. 12/.

Згідно матеріалів інвентарної справи НОМЕР_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 даний будинок належав ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 18 листопада 1978 року, посвідченого нотаріусом Першої Херсонської державної нотаріальної контори Зоріною Л.М. і зареєстрованого в реєстрі за №3-3350 /а.с. 77-78/. Перед відчуженням часток у житловому будинку з відповідними частинами надвірних будівель та споруд у жовтні 2002 року техніком Херсонського БТІ був здійснений технічний розрахунок на виділ ідеальної частки згідно заяви ОСОБА_9 Зазначені в даному розрахунку дані частково відмінні від переліку об'єктів, які були передані в постійне користування ОСОБА_7 за договором дарування від 29 жовтня 2002 року, зокрема, в розрахунку відсутнє приміщення 1-8, 1-9 (коридор), 1-10 (санвузол) і зазначено ? частина огорожі №4-5 замість огорожі №4-5 - загального користування, як зазначено в договорі дарування. Площа житлового будинку зазначена 71,3кв.м /а.с. 8, 79/.

Перед відчуженням часток житлового будинку з відповідними частинами надвірних будівель та споруд у травні 2007 року техніком Херсонського БТІ був здійснений технічний розрахунок для визначення ідеальних часток в частинах, що підлягають відчуженню. Також зазначено загальну площу житлового будинку 71,3кв.м при тому, що в договорах дарування тільки жилу площу будинку зазначено 85,5кв.м за договором від 29 жовтня 2002 року, і 83,9кв.м - за договорами від 07 травня 2007 року /а.с. 8, 10, 12, 80/.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч.1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.

Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми слід дійти висновку, що ця норма регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності. Зокрема, при встановленні порядку користування будинком кожному зі співвласників передається в користування конкретна частина будинку з урахуванням його частки в праві спільної власності на будинок. Разом із тим виділені в користування приміщення можуть бути і неізольовані, і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.

Таким чином, установлення співвласниками порядку користування будинком з виділенням конкретних приміщень у натурі не припиняє право спільної часткової власності, тому що такі частини не перетворюються в об'єкт самостійної власності кожного з них.

Оскільки за договорами дарування конкретні приміщення виділені сторонам в користування, що не припиняє права спільної часткової власності кожного з них на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, а реальний поділ даного будинку не проведено, колегія суддів приходить до висновку, що посилання позивача на те, що приміщення 1-5 в зазначеному будинку є його власністю, не підтверджується належними та допустимими доказами і не ґрунтуються на вимогах закону, що регулює виниклі правовідносини, у зв'язку з чим, позовні вимоги ОСОБА_7 є передчасними і у задоволенні цих вимог слід відмовити.

Керуючись ст.321, 356, 358, 391 ЦК України, ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_6, задовольнити.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 червня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про виселення відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді