Постанова № 51327974, 20.12.2012, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 2108/4822/2012

Провадження №2-а/2108/1004/2012

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2012 року Голопристанський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Циганія С.І.

при секретареві Чухрай А.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Гола Пристань адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області про визнання нечинним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області про визнання нечинним та скасування рішення.

Представник позивача свої вимоги мотивує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не було враховано, що земельна ділянка не знаходиться в межах прибережної захисної смуги.

Представник відповідача ОСОБА_2 письмових заперечень на позов не надав, проти позову заперечував, посилався на те що ділянка перебуває в межах прибережної захисної смуги Чорного моря, на ділянці дозволяється будівництво обєктів оборони, санаторіїв та дитячих оздоровчих таборів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Позивач ФОП ОСОБА_4 є власником обєкта нерухомості, розташованого за адресою с.З.Порт Голопристанського району, вул. Морська, 23-Д та складається з літнього кафе літ. «А» загальною площею 378,0 кв.м., туалету-душу літ «Б», та ларьку літ. «В», що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим згідно рішення виконкому Новофедорівської сільської ради від 23.05.2012 р. № 41.

Частина зазначеного обєкта нерухомості - літнє кафе літ «А» належало позивачу згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 13.08.2004 р., право власності зареєстроване в Херсонським ДБТІ 24.08.2004 р. за реєстровим № 15.

Зазначене майно знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,1191 га, земельна ділянка має кадастровий номер 6522384300:02:068:0010.

Земельна ділянка відповідачем передана в оренду позивачу на підставі договору, зареєстрованого в Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» за №4АА002360-040672100033, цільове використання згідно Українського класифікатора цільового використання землі 1.11.3 «Роздрібна торгівля та комерційні послуги».

Рішенням Новофедорівської сільської ради від 08.12.2011 р. № 200 надано згоду на викуп зазначеної земельної ділянки, надано дозвіл на укладення договору авансового внеску для фінансування робіт з проведення експертної оцінки ділянки та виготовлення документації із землеустрою по передачі у власність земельної ділянки.

20.02.2012 р. укладено договір авансового внеску та перераховано визначені ним 20% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в сумі 29320,04 грн.

Оскаржуваним рішенням від 19.09.2012р. №336 відповідач відмовив у затвердженні документації із землеустрою та звіту про експертну грошову оцінку, з посиланням на те, що земельна ділянка знаходиться в 100-метровій охоронній зоні Чорного моря.

Суд не може погодитись з доводами представника відповідача та обґрунтуванням рішення, що оспорюється.

Поняття «охоронна зона моря» законодавством не визначена, на відміну від понять «водоохоронна зона», «прибережна захисна смуга» та «пляжна зона».

Згідно ст. 87 Водного кодексу України для створення сприятливого режиму водних обєктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

У відповідності до ст. 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних обєктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Ч.ч. 6,10 ст. 88 Водного кодексу України визначають, що у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації, пляжна зона встановлюється у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється.

Згідно положень пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення розмірів та меж водоохоронних зон і режиму ведення господарської діяльності в них» від 08.05.1996 г. №486 розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держземагентства і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

п. 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови. Частиною 3 ст. 60 ЗК передбачено, що розмір та межі прибережної захисної смуги в межах населених пунктів встановлюються з урахуванням містобудівної документації. Містобудівна документація це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюються планування, забудова та інше використання територій, з урахуванням яких визначається цільове призначення земель (ст. 17 Закону України «Про основи містобудування»).

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 17.07.2009 № 375 затверджено стандарт «СОУ 00032632-005:2009 Землеустрій. Проекти землеустрою щодо створення водоохоронних зон. Правила розроблення».

Згідно п. 4.5.3 зазначеного Наказу зовнішня межа водоохоронної зони, як правило, прив'язується до наявних контурів сільськогосподарських угідь, шляхів, лісосмуг, меж заплав, надзаплавних терас, бровок схилів, балок та ярів і визначається найбільш віддаленою від водного об'єкта лінією:

-затоплення при максимальному повеневому (паводковому) рівні води, що повторюється один раз за десять років;

-берегоруйнування, меандрування;

-тимчасового та постійного підтоплення земель;

-ерозійної активності;

- берегових схилів і сильноеродованих земель.

Виходячи з наведених приписів законодавства прибережні захисні смуги в межах населених пунктів мають встановлюватися за проектами землеустрою, а не автоматично, оскільки лише в першому випадку можна врахувати містобудівну документацію (яка існує на момент встановлення прибережної захисної смуги забудови в її теоретичних межах) і пляжна зона не може бути ширшою прибережної захисної смуги, оскільки є частиною останньої.

Згідно витягу із генерального плану с.З.Порт, дослідженого судом земельна ділянка, яка перебуває в оренді, щодо якої прийняте оскаржуване рішення позначена номером 47 «Ковалицкий Причал». На викопіюванні із Генерального плану с.З.Порт на умовній горизонтальній лінії паралельній урізу Чорного моря, знаходиться кафе позначене номером 9.

Зазначене свідчить, що прибережна захисна смуга на території с.З.Порт Голопристанського району не встановлена, її проект розроблений, містобудівна документація (генеральний план с.З.Порт) передбачає розміщення кафе в одній лінії із спірною ділянкою.

Крім того, відповідачем порушено порядок розгляду питань, повязаних з передачею у власність земельних ділянок шляхом викупу.

Згідно ч.ч. 2-5, 10 ст. 128 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви (клопотання) додаються: а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд); б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Підставою для відмови в продажу земельної ділянки є:

а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;

б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності;

г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність;

ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового

внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Рішення про відмову продажу земельної ділянки може бути оскаржено в суді.

Таким чином, обставини, що стали підставою для відмови у затвердженні документації із землеустрою мали бути оцінені відповідачем на стадії надання дозволу на продаж ділянки. Також в оскаржуваному рішенні не зазначений конкретний пункт ч.5 ст.128 ЗК України, який обмежує право позивача на набуття права власності на спірну ділянку.

Згідно ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Таким чином, обставини, викладені в позовній заяві знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. Спосіб захисту прав, обраний позивачем перебуває в межах визначених законом.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 12, 19, 158-163, 167 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Визнати не чинним та скасувати рішення Новофедорівської сільської ради Голопристанського району від 19.09.2012р. №336 про відмову у затвердженні документації із землеустрою та звіту про експертну грошову оцінку.

Зобовязати Новофедорівську сільську раду Голопристанського району Херсонської області надати звіт про виконання постанови впродовж одного місяця з дня набрання законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення.

Суддя: ОСОБА_5