Ухвала суду № 51319419, 04.10.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 760/21324/13

Справа № 2-5896/13

УХВАЛА

04 жовтня 2013 року Суддя Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 в якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок під літерою «Б» житловою площею 105,2 кв.м, допоміжною площею 565 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1.

Позов мотивований тим, що між нею та відповідачем укладений договір підряду від 10 квітня 2003 року. Оскільки відповідач ухиляється від підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, то нею заявлені вимоги про визнання права власності на жилий будинок, оскільки відповідач створює перешкоди в отриманні свідоцтва про право власності на житловий будинок.

Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі: найменування позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий; зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.

Тобто в позовній заяві має міститись посилання на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.

Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд вважає, що вона не відповідає вимогам ` ст.ст. 3,4 ЦПК України, ст. 119 ЦПК України, а тому ії слід залишити без залишити без руху з наступних підстав.

Цивільним процесуальним засобом, яким забезпечується реалізація права на звернення до суду, є позов, тобто матеріально-правова вимога до суду заінтересованої особи (позивача) про здійснення правосуддя в цивільній справі на захист прав, свобод чи інтересів, порушених чи оспорюваних іншою особою (відповідачем).

Таким чином, сторонами в цивільній справі є особи, які перебувають між собою в матеріальних правовідносинах, в яких суб'єктивному праву одного відповідає суб'єктивний обов'язок іншого й матеріально-правовий спір між якими є предметом судового розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Тому суд зобов'язаний встановити наявність правовідносин сторін, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Проте, позивачем не розкритий зміст порушення цивільного права відповідачем, та суб'єктивний обов'язок відповідача в даних правовідносинах, не вказано в чому полягає порушення цивільного права саме даним відповідачем.

Як вбачається з матеріалів поданих до позову, за укладеним Договором підряду від 10 квітня 2003 року відповідачем ОСОБА_3, який виступає Підрядником, взяті на себе зобов`язання виконання разової роботи, побудови будинку по АДРЕСА_1, а також , між іншого, зобов`язання подати для підпису Замовнику-позивачу по справі, акт приймання-передачі виконаних робіт протягом 2 (двох) робочих днів із моменту його подання.

Отже, виходячи із характеру правовідносин, що склались між сторонами та змісту договору, відповідальність за порушення зобов`язань, передбачених договором підряду регулюється положеннями Глави 61 ЦК України, зокрема ст. 883 ЦК України.

З урахуванням наведеного, позивачці слід обґрунтувати обраний спосіб захисту свого порушеного права.

Відповідно Положення про Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, затвердженого Наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 02.06.2011 року, Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 466 та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 саме Інспекція перевіряє повноту даних зазначених у декларації про відповідність будівництва державним будівельним нормам та реєструє ії.

Проте, позивач у позові не посилається на наявність зареєстрованої у встановленому порядку декларації про готовність будинку по АДРЕСА_1 до експлуатації та наявність сертифікату про відповідність вимогам ДБН.

Тому з урахуванням наведеного, позивачу слід правильно визначити склад учасників процесу, визначитись з характером спірних правовідносин, послатись на докази, якими позивач обґрунтовує свої доводи, у зв`язку з чим вважаю за доцільне позовну заяву залишити без руху, надавши строк позивачу для усунення недоліків.

Позовну заяву необхідно подати у новій редакції в кількості, що буде відповідати кількості осіб, що беруть участь у справі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 119, 121, 210 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві про визнання права власності - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків на протязі п`яти днів з дня отримання ним копії даної ухвали, шляхом подачі нової позовної заяви з урахуванням вимог викладених в ухвалі.

В разі невиконання ухвали суду в зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути позивачу разом з усіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.І. Кушнір