Рішення № 51315548, 16.09.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/4521/15

Справа №760/9476/15-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Усатової І.А.

при секретарі - Здорик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, який просив задовольнити з підстав визначних в позовній заяві та вказав, що у зв»язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору у останнього станом на 10.04.2015 року, виникла заборгованість у розмірі 32169,28 грн., яка складається з:

- сума заборгованості за кредитом - 11234,55 грн.;

-сума заборгованості за відсотками - 2017,46 грн.;

-сума заборгованості за комісією - 15741,15 грн.;

-штраф - 3176,12 грн., яку просив стягнути.

17.06.2015 року ухвалою судді відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду.

Представником позивача до суду була подана заява про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

30.07.2015 року, 16.09.2015 року відповідачка в судове засідання не з'явилась, повноважного представника в судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила, не зважаючи на те, що була повідомлена про час та місце розгляду справи належним чином відповідно до вимог ст. 74, 75, 76, 77 Цивільного процесуального кодексу України.

Виходячи з цього та вимог ст. 77 ЦПК України суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

22.03.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 01010750245 (надалі - Кредитний договір), за умовами якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 11 871,00 грн., а позичальник зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені Кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором та Додатком № 1 до нього - Графіком платежів.

З матеріалів справи вбачається, що 18.05.2012 року у відповідності до ст. ст. 512, 514, 1077, 1078, 1079, 1082, 1084 ЦК України Товариство з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» прийняло право вимоги за Кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку №1 до Договору відступлення.

Таким чином, на підставі зазначеного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» було відступлено право грошової вимоги за Кредитним договором № 01010750245 від 22.03.2008 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи».

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, згідно ст. ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» набуло статус Нового кредитора у відносинах з відповідачем.

Відповідно до умов Кредитного договору та Договору відступлення, позивач вправі вимагати дострокового погашення кредиту у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем умов Кредитного договору.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору у нього станом на 10.04.2015 року, виникла заборгованість у розмірі 32169,28 грн., яка складається з:

- сума заборгованості за кредитом - 11234,55 грн.;

-сума заборгованості за відсотками - 2017,46 грн.;

-сума заборгованості за комісією - 15741,15 грн.;

-штраф - 3176,12 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» свої зобов'язання за Кредитним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу кредит.

Однак, в порушення умов Кредитного договору в частині обов'язку забезпечувати погашення грошових зобов'язань згідно графіку погашення кредиту відповідач належним чином не виконав, в зв'язку з чим у нього виникло прострочене зобов'язання з погашення кредиту.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до п.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд відзначає, що зазначені вище договори підписані в двосторонньому порядку сторонами без будь - яких зауважень і застережень, в судовому порядку не визнані недійсними.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтями 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ч. 1 ст. 60 ЦПК України зазначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований тому позовні вимоги щодо стягнення боргу, що складає:

- сума заборгованості за кредитом - 11234,55 грн.;

-сума заборгованості за відсотками - 2017,46 грн.;

-сума заборгованості за комісією - 15741,15 грн.;, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У зв'язку з систематичним порушенням боржником своїх обов'язків зі сплати кредиту, відповідно до норм чинного законодавства та діючого Кредитного договору йому було нараховано неустойку (штраф) на підставі п. 5.2. Кредитного договору.

Врахувавши зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 3176,12 грн. є обґрунтованими в зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки даний спір вирішено на користь позивача, позов задоволено, суд приходить до висновку, що судові витрати, понесені позивачем, повинні бути відшкодовані відповідачами.

Керуючись ст.ст.526,1050, 1054 ЦК України,ст.ст.57-60,212-214,224 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; адреса реєстрації: АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (код ЄДРПОУ 35326253; адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, буд. 14) суму заборгованості за кредитним договором № 01010750245 від 22.03.2008 року в розмірі 32169,28 грн., а саме: заборгованість за кредитом - 11234,55 грн., заборгованість по відсотках - 2017,46 грн., заборгованості за комісією 15741,15 грн., штраф в розмірі 3176,12 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; адреса реєстрації: АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (код ЄДРПОУ 35326253; адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, буд. 14) судовий збір в розмірі 321,69 грн.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя І.А. Усатова