Рішення № 51315541, 14.09.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/4967/15

Справа №760/10914/15-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Усатової І.А.

при секретарі - Здорик Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом Кредитної Спілки «Народний кредит» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом та просив у зв»язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору у нього станом на 30.07.2015 року, виникла заборгованість у розмірі 46 055,19 грн., яка складається з:

-сума заборгованості за кредитом - 9 140,24 грн.;

-сума заборгованості за відсотками - 31 648,30 грн.;

-пеня - 696,50 грн.;

-штраф - 4 570, 12 грн., вказану суму просив стягнути з відповідача.

11.06.2015 року ухвалою судді відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду на 30.07.2015 року.

30.07.2015 року представником позивача до суду була подана заява про збільшення позовних вимог.

30.07.2015 року представником позивача до суду була подана заява про розгляд справи без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

30.07.2015 року, 14.09.2015 року відповідачка в судове засідання не з'явилась, повноважного представника в судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила, не зважаючи на те, що була повідомлена про час та місце розгляду справи належним чином відповідно до вимог ст. 74, 75, 76, 77 Цивільного процесуального кодексу України.

Виходячи з цього та вимог ст. 77 ЦПК України суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 04.04.2014 року між Кредитною спілкою «Народний кредит» та членом Кредитної спілки ОСОБА_1 (відповідачем) було укладено кредитний догововір № 5-140402/н (надалі - договір), за умовами якого Кредитна спілка надає відповідачу кредит у розмірі 10 000 гривень 00 копійок, плата користування яким (проценти) становить 67,89% річних, тобто 0,186% денних від суми залишку кредиту за кожень день користуванням кредитом.

Згідно з п.2.1 Кредитного договору кредит надається на 24 (двадцять чотири) фактичних місяці від дати отримання Позичальником кредиту. За умовами Кредитного договору, відповідач бере на себе зобов'язання повертати щомісячно суму кредиту та нараховані відсотки за кредит, що визначено відповідним Графіком розрахунків (Додаток № 1 до Кредитного договору). Кредит вважається простроченим, якщо станом на дату, визначену в Графіку та умовами кредитного договору, очікуваний платіж не надійшов повністю або надійшов частково. Тобто проміжний строк для виконання зобов'язання по Кредитному договору становить 30 календарних днів.

Сторонами в п. 1.1 додаткового договору до договору від 04.04.2014 року погоджено, що у разі своєчасного ненадходження (прострочення) планового платежу повністю або частково, з першого дня прострочення цей кредит визнається з підвищеним ризиком, плата за яким становить 365% річних, тобто 1% денних на суму залишку по кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит в розмірі 10000,00 грн.

Однак, в порушення умов договору в частині обов'язку забезпечувати погашення грошових зобов'язань згідно графіку погашення кредиту відповідач належним чином не виконав, в зв'язку з чим у нього виникло прострочене зобов'язання з погашення кредиту.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору у нього станом на 30.07.2015 року, виникла заборгованість у розмірі 46 055,19 грн., яка складається з:

-сума заборгованості за кредитом - 9 140,24 грн.;

-сума заборгованості за відсотками - 31 648,30 грн.;

-пеня - 696,50 грн.;

-штраф - 4 570, 12 грн.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до п.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд відзначає, що зазначений вище договір та додаткова угода до нього підписані в двосторонньому порядку сторонами без будь - яких зауважень і застережень, в судовому порядку не визнані недійсними.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтями 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно пп. 2. п. 2 ст. 21 Закону України «Про кредитні спілки» та Статуту Кредитної спілки, кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів) за користування кредитом, наданими кредитною спілкою, що і передбачене Кредитним договором , тобто:

коли кредитний договір визнаний кредитним комітетом із ступенем ризику 0 рівня, то позичальнику нараховуються відсотки (0,186%) згідно п. 3.1 Кредитного договору;

у разі своєчасного ненадходження (прострочення) планового платежу повністю або частково, з першого дня прострочення цей кредит визнається кредитом з підвищеним ризиком. Протягом строку визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком фіксована процентна ставка за ним встановлюється у розмірі 365% річних, тобто 1% денних на суму залишку кредиту (п.1.1. Додаткового договору до Кредитного договору).

Тобто з дати виникнення заборгованості до дати фактичного його погашення, відповідач зобов'язується сплатити відсотки у розмірах погоджених в п. в п. 1.1 додаткового договору до договору, за кожний день строкової заборгованості на суму залишку по кредиту.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ч. 1 ст. 60 ЦПК України зазначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований тому позовні вимоги щодо стягнення боргу, що складає:

-сума заборгованості за кредитом - 9 140,24 грн.;

-сума заборгованості за відсотками - 31 648,30 грн.;

визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені та штрафу.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

В п.7.3. договору сторони погодили, що у разі своєчасного ненадходження (прострочення) повністю або частково планового платежу встановленого Графіком розрахунків, Кредитодавець нараховує, а Позичальник зобов'язується сплатити пеню у розмір 0,5% за кожен день прострочення від суми несплаченого в строк платежу.

Пунктом 7.4. договору сторони погодили, що у разі прийняття рішення про стягнення процентів за користуванням кредитом та сум кредиту в судовому порядку внаслідок невиконання Позичальником зобов'язань, встановлених п.2.3 та 5.1, до Позичальника застосовується штраф у розмірі 50 % від суми фактичного залишку кредиту на дату прийняття Кредитодавцем рішення про стягнення простроченої заборгованості в судовому порядку.

Пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій. У межах одного виду відповідальності можуть застосовуватися різний набір санкцій.

Таким чином, згідно з ст. 61 Конституції не обмежується розмір санкцій чи їх набір при притягненні до одного виду юридичної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

Врахувавши зазначене, вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 696,50 грн.; штрафу в розмірі 4 570, 12 грн. є обґрунтованими в зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки даний спір вирішено на користь позивача, позов задоволено, суд приходить до висновку, що судові витрати, понесені позивачем, повинні бути відшкодовані відповідачем.

Керуючись ст.ст.526,1050, 1054 ЦК України,ст.ст.57-60,212-214,224 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Кредитної Спілки «Народний кредит» до ОСОБА_1 про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, (адреса реєстрації: АДРЕСА_1), на користь Кредитної Спілки «Народний кредит» (код ЄДРПОУ 22876833, місцезнаходження: м. Київ, вул. пр-т Перемоги, 49/2), заборгованість за кредитним договором №5-140402/н від 04.04.2014 року: сума заборгованості за кредитом - 9 140,24 грн., сума заборгованості за відсотками - 31 648,30 грн., пеню у розмірі 696,50 грн.; штраф в розмірі 4 570, 12 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, (адреса реєстрації: АДРЕСА_1), на користь Кредитної Спілки «Народний кредит» (код ЄДРПОУ 22876833, місцезнаходження: м. Київ, вул. пр-т Перемоги, 49/2), судовий збір у розмірі 460,55 грн.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя І.А. Усатова