Рішення № 51303404, 23.12.2013, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

23.12.2013

Справа № 2/489/2498/13 р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 грудня 2013 року Ленінський районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого - судді Спінчевської Н.А.,

при секретарі - Ковальовій С.В.,

за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5, представника органу опіки і піклування ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_7, які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення коштів, розірвання договору, виселення, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості з оплати за користування житловим будинком і виселення. Позивачі вказували на те, що у квітні 2009 року ОСОБА_2, який на той час являвся власником житлового будинку №22 по пров.Зеленому в м.Миколаєві, за усною домовленістю надав свій будинок для тимчасового проживання відповідачу ОСОБА_4 з його родиною. В свою чергу відповідач мав намір у строк до 15 травня 2011 року придбати зазначений будинок у нього. Вселившись до будинку, відповідачі, не отримуючи від його власника ніякого дозволу почали робити в будинку ремонтні роботи. 4 травня 2010 року між сторонами було укладено договір, за яким відповідач зобовязувався вносити плату за проживання в будинку у розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 01.08.2010 року. 10.11.2010 року ОСОБА_2 подарував будинок своєму сину ОСОБА_2

Посилаючись на те, що всупереч укладеному договору від 04.05.2010 року відповідачі не сплачують орендну плату за проживання в будинку, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 36000 грн., просили суд зобовязати відповідачів сплатити заборгованість з оплати за проживання в будинку за період з 01.08.2010 року по 01.08.2013 року у розмірі 36 000 грн., 1092 грн. 63 коп. пені, а всього 37092 грн. 63 коп. та виселити відповідачів з членами їх сімї без надання іншого житлового приміщення.

В подальшому позивачі уточнювали та збільшували свої позовні вимоги, остаточно просили суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку 40092 грн. 63 коп. заборгованості з оплати за проживання в будинку з нарахованою пенею, розірвати договір найму житлового будинку від 17.04.2009 року на підставі ст.825 ЦК України, виселити відповідачів та їх неповнолітніх дітей ОСОБА_8 і ОСОБА_9 з житлового будинку, стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 50000 грн.

Протокольною ухвалою суду від 19.12.2013 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог було залучено орган опіки і піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради.

В судовому засіданні позивачі та представник підтримали позов. Просили про його задоволення.

Відповідачі та їх представник заперечували проти позову. Вказували на те, що відповідачі проживають в даному будинку на підставі укладеного 17 квітня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 письмового договору оренди житлового будинку, заборгованості з оплати житла не мають, оскільки витрати на поліпшення будинку вони зарахували в рахунок орендної плати, а житловий будинок відремонтовано ними за згодою і відома наймодавця. Посилаючись на ці обставини, просили в позові відмовити.

Представник органу опіки і піклування посилалася на те, що малолітні діти проживають в будинку на законних підставах, а тому їх виселення з будинку буде суперечити їх інтересам.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 10.10.1991 року та свідоцтва про право власності від 26.03.2010 року власником житлового будинку №22 по пров.Зеленому в м.Миколаєві був позивач ОСОБА_2

На підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 10 листопада 2010 року ОСОБА_2 подарував зазначений будинок своєму сину ОСОБА_1

17 квітня 2009 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 було укладено договір оренди житлового будинку, за яким орендодавець надав орендареві і членам його сімї в користування житловий будинок. Пунктами 1.3, 5.3 договору встановлена домовленість сторін про те, що договір діє до 31.12 2010 року та продовжується до 23.12.2013 року, якщо сторони після закінчення терміну дії договору продовжують його виконувати, а орендодавець за один місяць до закінчення дії договору не надав письмових заперечень.

Під час проживання в будинку відповідачем було проведено за власні кошти ремонт в ньому.

Як встановлено було рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 20.06.2012 року договір оренди житла від 17.04.2009 року на теперішній час є дійсним та продовжує свою дію до 23.12.2013 року.

Згідно п.1.6 даного договору оренди житлового будинку розмір орендної плати встановлено у сумі 300 грн. щомісячно.

Таким чином, враховуючи викладене, починаючи з 17 квітня 2009 року по 23 грудня 2013 року відповідачі на підставі укладеного договору повинні були сплачувати на користь орендодавця за договором 300 грн. орендної плати щомісячно.

В той же час, умовами п.1.6 договору оренди житлового будинку передбачена можливість зарахування витрат на поліпшення будинку в рахунок орендної плати. Вартість витрат на поліпшення обєкту оренди, яка підлягає відшкодуванню, визначається згідно наданих орендарем документів, що підтверджують суму витрат.

З матеріалів справи слідує, що 24.04.2009 року та 03.11.2009 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_4А були укладені угоди про надання згоди на проведення ремонту будинку, а також погоджено види робіт всього на суму 191 332 грн. 80 коп.

Таким чином, враховуючи умови укладеного між сторонами договору оренди житла, вартість витрат на поліпшення будинку відповідачі мають право зарахувати в рахунок орендної плати, що підлягає оплаті за весь період дії договору оренди від 17.04.2009 року .

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень сторін в судовому засіданні, в провадженні Ленінського районного суду м.Миколаєва на теперішній час знаходиться справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення витрат, понесених на поліпшення будинку.

Що ж стосується доводів позивачів про те, що відповідачі мають сплачувати орендну плату у розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 01.08.2010 року на підставі договору від 04.05.2010 року, то вони є безпідставними та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм закону.

Відповідно до ст..638 ЦК, дійсним є договір, який відповідає вимогам ст.203 ЦК України, а сторони при його укладенні в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків.

Згідно з приписами ст.ст. 203-204 ЦК України, зміст правочину не може суперечити положенням цього Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ст..41 Конституції України та ст..319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як було встановлено в судовому засіданні, договір від 04.05.2010 року, яким встановлено було розмір орендної плати у розмірі 1000 грн., підписано ОСОБА_1, який став власником будинку лише 10 листопада 2010 року.

Доказів про наявність у нього відповідних повноважень на представництво інтересів орендодавця суду не надано було.

Враховуючи ті обставини, що позивачами не доведено наявність у відповідачів заборгованості з орендної плати, договір оренди житла діє до 23.12.2013 року, підстав для стягнення з відповідачів заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди, виселення відповідачів з неповнолітніми дітьми з будинку та відшкодування моральної шкоди суд не вбачає.

За такого суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_7, які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення коштів, розірвання договору, виселення, відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим, а відтак задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 14, 15, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_7, які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення коштів, розірвання договору, виселення, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м.Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Н.А. Спінчевська