Рішення № 51303303, 26.11.2013, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

26.11.2013

Справа № 2/489/2486/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 листопада 2013 року Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Спінчевської Н.А.,

при секретарі - Ковальовій С.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представника органу опіки і піклування ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом представника ОСОБА_5 - ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 про виселення, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права на користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2013 року представник ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, про виселення без надання іншого приміщення, відшкодування моральної шкоди.

Позивач вказує на те, що 30 вересня 2008 року рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва за ОСОБА_5 було закріплено право користування кімнатою № 218, а за відповідачкою кімнатою № 219 у гуртожитку по пров. Коберу,13 у м. Миколаєві.

Користуючись його тимчасовою відсутністю ОСОБА_2 вселилась разом з дітьми в кімнату № 218 та з 2009 року постійно перешкоджає позивачу у користуванні його житлом.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 грудня 2012 року постановлено виселити ОСОБА_2 та неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8 з кімнати № 218. Дане рішення було оскаржено ОСОБА_2 до апеляційного суду. За час розгляду справи в апеляційному суді у ОСОБА_2 народився син ОСОБА_9, якого вона також вселила та зареєструвала у його кімнаті № 218.

Посилаючись на викладене, просив суд визнати ОСОБА_6 таким, що не має право користування кімнатою № 218, виселити неповнолітнього ОСОБА_6 з кімнати № 218, стягнути з ОСОБА_2 завдану позивачу моральну шкоду в розмірі 22940 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 26.11.2013 року позов в частині вимог про визнання таким, що не має права користування кімнатою залишено без розгляду.

Відповідачка подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_5 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права на користування житловим приміщенням кімнатою позивача.

В своєму позові позивачка, посилаючись на те, що їх з позивачем неповнолітні діти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є членами його сімї, на підставі ст.64 ЖК України просила суд визнати за ними право користування спірною кімнатою № 218.

Ухвалою суду від 15.10. 2013 року обидва позови обєднано в одне провадження.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідачка та її представник проти позову ОСОБА_5 заперечували. Просили зустрічний позов задовольнити. В судовому засіданні відповідачка пояснювала, що в кімнаті позивача тимчасово проживає їх старша донька.

Представник органу опіки і піклування вказувала на те, що первісний та зустрічний позови сторін підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 і ОСОБА_2 вселилися в кімнати № 218 і № 219 гуртожитку по пров. Кобера,13 в м.Миколаєві відповідно до ордеру на житлову площу, виданого виконавчим комітетом Миколаївської міської ради .

Рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 30 вересня 2008 року було задоволено позов ОСОБА_10 (ОСОБА_2) до ОСОБА_5 про визначення порядку користування житловим приміщенням та зміну договору найму. Змінено договір найму житлового приміщення і визначено порядок користування квартирою спільного заселення, що складається з кімнат № 218 і № 219 в гуртожитку по пров.Кобера,13 в м.Миколаєві.

ОСОБА_5 виділено в користування кімнату № 218, площею 9,6 кв.м, а ОСОБА_2 (ОСОБА_5) з неповнолітніми дітьми ОСОБА_7, ОСОБА_8 - кімнату № 219, площею 16,6 кв.м за цією ж адресою.

Дане рішення набрало законної сили 11 жовтня 2008 року.

На підставі рішення суду було відкрито окремі особові рахунки на користувачів зазначених кімнат.

Рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 6 грудня 2012 року було задоволено позов ОСОБА_5 та постановлено усунути перешкоди в користуванні кімнатою № 218 по пров.Кобера,13 в м.Миколаєві шляхом виселення з неї ОСОБА_2, а також неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

4 березня 2013 року зазначене рішення набрало законної сили.

В лютому 2013 року у відповідачки народився син ОСОБА_11, якого відповідачка зареєструвала у виділеній їй кімнаті гуртожитку, а також в кімнаті № 218, закріпленою за позивачем.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26 липня 2013 року з будинку № 13 по пров.Кобера в м.Миколаєві було знято статус гуртожитку.

Як встановлено в судовому засіданні при розгляді даної справи члени сімї відповідачки проживають в кімнаті позивача без його згоди і відома, в спірній кімнаті також знаходяться і речі неповнолітнього ОСОБА_6. Зазначені обставини підтверджуються поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_12, оглянутими в судовому засіданні фотокартками, що підтверджують користування ними спірною кімнатою.

Згідно з вимогами ст..47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 109 ЖК України передбачено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно вимог ч.3 ст. 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Таким чином, враховуючи викладене, неповнолітній ОСОБА_6 підлягає виселенню з кімнати позивача.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її житлових прав.

У силу ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як встановлено в судовому засіданні відповідачка постійно порушує житлові права позивача, створюючи йому перешкоди в користуванні кімнатою, незважаючи на рішення судів про усунення таких перешкод. 4 березня 2013 року набрало законної сили рішення Ленінського районного суду про виселення відповідачки та неповнолітніх дітей з кімнати позивача. Неповнолітнього сина ОСОБА_6 відповідачка зареєструвала в кімнаті 27.02.2013 року та зняла з реєстрації в кімнаті №218 під час розгляду даної справи судом лише 19.11.2013 року.

За такого, враховуючи характер перенесених позивачем у звязку з порушенням відповідачкою його прав страждань, суд приходить до висновку, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути 200 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Що стосується вимог зустрічного позову, то він задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.64 ЖК України члени сімї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обовязки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сімї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобовязаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сімї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сімї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 30 вересня 2008 року за позовом ОСОБА_2 було змінено договір найму житлового приміщення і визначено порядок користування житловим приміщенням, кімнатами № 218 та № 219. Позивачу виділено в користування кімнату № 218, а відповідачці з неповнолітніми дітьми ОСОБА_7, ОСОБА_8 - кімнату № 219.

Вказане рішення набрало законної сили і є обовязковим для виконання.

Керуючись ст.ст.14, 15, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов представника ОСОБА_5 - ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 про виселення, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Виселити неповнолітнього ОСОБА_6 з кімнати №218 в гуртожитку по пров.Кобера,13 в м.Миколаєві.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 200 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 229 грн. 40 коп. судового збору.

В зустрічному позові ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права на користування житловим приміщенням відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.А. Спінчевська