Ухвала суду № 51299345, 21.09.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6237/15 Справа № 185/8580/14 Головуючий у 1 й інстанції - Боженко Л.В. Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія 39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2015 року м. Дніпропетровськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Пономарь З.М., Глущенко Н.Г.

при секретарі - Прудченко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Павлоградської районної державної адміністрації, Державного агентства земельних ресурсів України, Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області, треті особи: Вербківська сільська рада Павлоградського району Дніпропетровської області, Управління Держземагенства у Павлоградському районі Дніпропетровської області, Друга Павлоградська Державна нотаріальна контора про визнання права на земельну ділянку частку (пай) в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И Л А:

01 вересня 2014 року ОСОБА_2 звернулася із вказаним позовом в суд, за яким просила поновити пропущений строк на звернення до суду, визнавши причину пропуску поважною, визнати за нею в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) розміром - 9,26 умовних кадастрових гектарів, вартістю 183500,59 грн. із земель колективної власності КСП "Рассвет" Павлоградського району Дніпропетровської області в порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що після смерті матері чоловіка - ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік ОСОБА_4 прийняв спадщину. Колгосп "Рассвет" 30.01.1996 року був реорганізований у КСП "Рассвет", а в 2000 році КСП було реорганізовано в ТОВ "Рассвет". Державний акт на право колективної власності на землю колгоспу "Рассвет" згідно рішення суду від 16.03.2000 року вважається як виданий КСП "Рассвет" від 03.03.1995 року і зареєстрований в книзі реєстрації державних актів під № 8. В списку осіб, який прикладений до державного акту прізвище мати чоловіка значиться під № 582, але земельну частку та сертифікату, який це право посвідчує, вона за життя не отримала. В зв'язку з чим просила суд задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2015 року ухвалено: в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2- відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідачі просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, як законне, обґрунтоване, та таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 була членом колгоспу "Рассвет" Павлоградського району Дніпропетровської області з 1930 року. Колгосп "Рассвет" Павлоградського району Дніпропетровської області реорганізовано в КСП "Рассвет" Павлоградського району Дніпропетровської області згідно рішення загальних зборів уповноважених членів КСП "Рассвет" протоколом №6 від 23.04.2000 року та зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності від 22.06.2000 року. Відповідно свідоцтва про смерть ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідно довідки начальника управління Держземагенства у Павлоградському районі Дніпропетровської області від 16.09.2013 року №6/03-4099 Державний акт на право колективної власності на землю, виданий колгоспу "Рассвет" с. Вербки, згідно рішення суду від 16.03.2000 року вважається як виданий КСП "Рассвет" від 03.03.1995 року і зареєстрований в книзі реєстрації державних актів під № 8. В списку осіб, який прикладений до державного акту на землю і затверджений рішенням загальних зборів від 16.11.1993 року №3, ОСОБА_5 зазначена за №582. Розмір земельної частки складає - 9,26 умовних кадастрових гектарів. Вартість земельної частки станом на 01.01.2013 року складає 183500,59 грн. Відповідно довідки управління Держземагенства у Павлоградському районі Дніпропетровської області від 18.10.2013 року №6/03-4645 у книзі реєстрації сертифікатів на земельний пай членів КСП "Рассвет", відомості щодо видачі сертифікату ОСОБА_5, відсутні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив з того, що ОСОБА_5 померла до того, як було створено КСП "Рассвет", а тому вона не була членом КСП "Рассвет" на час отримання ним Державного акту на право колективної власності на землю. Сертифікат, який посвідчує право на земельну частку(пай) на її ім'я не видавався, то у ОСОБА_5 право на земельну частку(пай) за життя не виникло, а тому це право не увійшло і до складу спадщини, яку міг прийняти її син - чоловік позивача ОСОБА_4, а після його смерті позивач ОСОБА_2. З позовної заяви та пояснень позивача про порушення свого права на отримання земельної частки(паю) позивач не вказала коли вона дізналась про порушення своїх прав, не вказала причини пропущення строку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спір.

Спірні правовідносини сторін виникли щодо визнання за позивачем в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай).

Відповідно до ст.ст.22, 23 Земельного кодексу України ( в редакції 1990 року), п.2 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" №720 від 8.08.1995 року право на земельну частку(пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Процес приватизації землі розпочався після прийняття 13 березня 1992 року Постанови Верховної Ради України N 2200-XII "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі".

На базі колишніх колгоспів, радгоспів, інших сільськогосподарських підприємств були створені КСП, яким землю передано на підставі державного акта на право колективної власності на неї. Таке право на землю отримали всі колишні працівники колгоспів, радгоспів, інших сільськогосподарських утворень, пенсіонери, які стали членами новостворених КСП. Кожному з них належала частка (пай), кожен набув право при бажанні отримати її для самостійного господарювання, створення селянського (фермерського) господарства, передачі в оренду або залишення своєї частки землі у колективній власності членів КСП на умовах оренди.

Право на земельну частку (пай) згідно з п. 2 Указу Президента України "Про порядок паювання земель..."мають члени КСП, кооперативу, АТ, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Вирішуючи питання про право певної особи на земельну частку (пай), суд повинен з'ясувати, чи була ця особа членом КСП на час передання державного акта про право колективної власності на землю та чи була вона внесена до списку осіб, що додається до цього державного акта, враховуючи, що таке право виникає у члена КСП з моменту одержання цим підприємством (товариством, кооперативом) державного акта на право колективної власності на землю.

Сам факт членства у колгоспі та тривалий термін роботи в інших організаціях до створення КСП й отримання державного акта на право колективної власності на землю не є підставою для отримання земельної частки у новоствореному КСП.

До вручення зазначеного акта власником землі була держава, а після передачі його КСП (у колективну власність) земля стала належати на праві спільної часткової власності тим особам, які працювали на ній і були членами цього КСП, та працівникам інших сільськогосподарських утворень. Кожен з них став власником ще не визначеної за розміром частки землі. Всі працівники колишніх господарств (колгоспів, радгоспів, інших утворень), у тому числі й пенсіонери, які залишилися членами нових підприємств, та члени підприємств, які були живими на дату отримання державного акта про передачу землі у колективну власність КСП, починаючи із зазначеної дати стали її власниками у рівних частках.

Якщо трудові відносини таких осіб з колективами виникли на підставі трудового договору, а не членства в цьому колективі, то вони не передбачають права на одержання у власність земельної частки (паю). Право на одержання частки землі мають лише члени таких колективів, які залишались у ньому на час приватизації землі. При вирішенні цих питань законодавством не передбачена можливість врахування відроблених особою, яка претендує на отримання земельної частки, трудоднів, виходів на роботу, характеру виконуваної роботи.

Колегія суддів встановила і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.15). ОСОБА_5, 1913 року народження, працювала в колгоспі "Рассвет" Павлоградського району Дніпропетровської області колгоспницею з 1930 року, із архівної довідки Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області № 17 від 08.09.2014 року вбачається, що є відомості про нарахування їй трудоднів та заробітної плати з 1948 року по 1958 рік (а.с.31). До якого часу працювала ОСОБА_5. позивач не змогла пояснити, оскільки не збереглися документи підтверджуючі цей факт (відсутня трудова книжка, в архівах сільської ради відсутні відомості щодо праці вказаної особи після 1958 року).

Державний акт на право колективної власності на землю видано колгоспу «Рассвет» с. Вербки Павлоградського району Дніпропетровської області 03 березня 1995 року відповідно до рішення Вербківської сільської Ради народних депутатів від 01 грудня 1993 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 8.

Згідно списків пенсіонерів колгоспу «Рассвет» станом на 01 жовтня 1993 року, затверджених рішенням загальних зборів протокол № 3 від 16.11.1993 року під № 582 зазначена ОСОБА_5.

Відповідно до архівної довідки Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 177 від 18.08.2014 року, - рішенням загальних зборів колгоспників колгоспу "Рассвет" протокол № 1 від 05.01.1996 року, колгосп "Рассвет" перейменовано в КСП "Рассвет" Павлоградського району Дніпропетровської області; згідно рішення загальних зборів уповноважених членів КСП "Рассвет" протоколом № 6 від 23.04.2000 року КСП "Рассвет" перейменовано в ТОВ «Рассвет» Павлоградського району Дніпропетровської області та зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності від 22.06.2000 року (а.с.12).

Згідно ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2003 року ТОВ «Рассвет» с. Вербки Павлоградського району Дніпропетровської області ліквідовано і правонаступників у нього не має.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо вступу пенсіонерки колгоспу ОСОБА_5 в члени КСП "Рассвет" Павлоградського району Дніпропетровської області.

В матеріалах справи є відомості, що сертифікат, який посвідчує право на земельну частку(пай) на ім'я ОСОБА_5 не видавався.

Доводи позивача та апелянта про те, що у разі правонаступництва КСП колгоспу, то ОСОБА_5 за життя набула право на земельну частку (пай), колегія суддів вважає неспроможними, оскільки автоматично не набувається членство в КСП, а для цього необхідне відповідне рішення КСП про прийняття в члени КСП особи на підставі її заяви.

Оскільки доказів того, що ОСОБА_5 була прийнята в члени КСП "Рассвет" Павлоградського району Дніпропетровської області не надано, то колегія суддів вважає, що ОСОБА_5 не набула права на земельну частку (пай) в колективній власності на землю зазначеного КСП оскільки не була його членом.

Державний акт на право колективної власності на землю, виданий колгоспу "Рассвет" с. Вербки, згідно рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.03.2000 року вважається як виданий КСП "Рассвет" від 03.03.1995 року і зареєстрований в книзі реєстрації державних актів під № 8.

Сторони у справі не змогли пояснити апеляційному суду чи було розпаювання землі, яка була в колективній власності КСП "Рассвет" Павлоградського району Дніпропетровської області.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» встановлено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Спадкодавець ОСОБА_5 не була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, а тому у склад спадщини після її смерті не входить право на земельну частку (пай).

Відповідно до розділу VII ЦК Української РСР 1963 рокудо складу спадщини входить майно, яке на законних підставах належало спадкодавцеві.

Не встановлено за обставинами справи, що спірне майнове право на земельну частку (пай) належало на законній підставі ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до пунктів 4,5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 01 січня 2004 року Правила книги шостої цього Кодексу застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що відносини спадкування регулюються за правилами ЦК 2003 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР в редакції 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, коло спадкоємців за законом, відмова від спадщини.

Відповідно до статті 529 ЦК УРСР в редакції 1963 року "Перша черга спадкоємців за законом" ч.1 - при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Статтею 549 ЦК УРСР (1963 р.) визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном чи подав нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Статтею 561 ЦК 1963 року було передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Колегія суддів встановила, що позивач не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, та позовні вимоги її стосуються права на спадщину після смерті її чоловіка ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначаючи, що її чоловік прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_5, однак позивач не просила суд в порядку спадкової трансмісії визнати своє право на спадкування на те майно, яке за її думкою мало належати її свекрові. Доказів прийняття спадщини чоловіком позивача після смерті вказаного спадкодавця на право на земельну частку (пай) не надано, так і вимог щодо спадкування в порядку трансмісії не заявлено.

На аркуші справи 16 є свідоцтво про право на спадщину за законом від 01 серпня 2008 року, видане державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори зареєстрованим в реєстрі за № 1801 згідно якого спадкове майно ОСОБА_5 складається з грошових внесків на підставі ощадних книжок, яке успадкував її син ОСОБА_4

Позивач після смерті свого чоловіка ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 14 травня 2014 року, видане державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори зареєстрованим в реєстрі за № 1717 згідно якого спадкове майно ОСОБА_4 складається з грошових внесків на підставі ощадних книжок (а.с.18).

Перша Павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області за № 2739/02-14 від 05 червня 2014 року роз'яснила позивачу, що у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на право на земельну частку (пай) видати на її ім'я свідоцтво про право на спадщину за законом на це майно Перша Павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області не може (а.с.19).

Згідно з роз'ясненнями в постанові Пленуму Верховного Суду України, від 30.05.2008, № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" п.23 - свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством; за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають; у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Таким чином, безпідставні позовні вимоги для визнання за позивачем право на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом, оскільки до складу спадщини після смерті її чоловіка зазначене право не входить. Безпідставні позовні вимоги про поновлення строку позовної давності для звернення до суду з позовом, оскільки судом правильно зазначено, що з позовної заяви та пояснень позивача про порушення свого права на отримання земельної частки(паю) позивач не вказала коли вона дізналась про порушення своїх прав, не вказала причини пропущення строку відповідно до вимог ст.ст.71,75,80 ЦК України (в редакції 1963 року).

З огляду на обставини справи та керуючись вищезазначеними нормами закону, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що не має правових підстав для задоволення позову.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлено у відповідності з вимогами закону та не має підстав для його скасування, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, 317,319, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Л.А. Черненкова

Судді Н.Г. Глущенко

З.М. Пономарь