Ухвала суду № 51279970, 22.09.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 594/1233/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Губіш О.А. Провадження № 22-ц/789/1091/15 Доповідач - Ходоровський М.В.Категорія - 19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ходоровського М.В.

суддів - Фащевська Н. Є., Щавурська Н. Б.,

при секретарі - Дмитрів О.М.

з участю представника позивача ОСОБА_1

відповідачки ОСОБА_2, адвоката

Берегуляка В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2, ОСОБА_4 - Берегуляка Володимира Федоровича на рішення Борщівського районного суду від 10 липня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі ТзОВ «Кредитні ініціативи») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач зазначив, що 23 січня 2007 року між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (далі АКБ «ТАС-Комерцбанк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ Сведбанк») та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 17 000 доларів США, зі сплатою 14% річних та з кінцевим терміном погашення до 22 січня 2012 року. З метою забезпечення належного виконання зобов"язання між Банком та ОСОБА_4 і ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, предметом якого є будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1.

Право вимоги за кредитним й іпотечним договорами 28 листопада 2012 року було відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - TOB «ФК «Вектор Плюс») та TOB «Кредитні ініціативи».

Через неналежне виконання ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного погашення кредиту виникла кредитна заборгованість, розмір якої станом на 1 квітня 2013 року складає 126 330 грн 24 коп.

Посилаючись на викладене TOB «Кредитні ініціативи» просило позов задовольнити й у рахунок погашення зазначеної кредитної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки - будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1.

Рішенням Борщівського районного суду від 10 липня 2015 року позов задоволено частково. Вирішено у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1907/0107/88-001 від 23 січня 2007р. в сумі 108328,09 грн., з яких 74269,6 грн. - заборгованість за кредитом, 14059,29 грн. - по відсотках за користування кредитними коштами, 20000 грн. - пеня за прострочення виконання зобов'язань, звернути стягнення на предмет іпотеки:

домоволодіння, що складається з: цегляного житлового будинку (зазначений на плані під літ «А») до якого примикає літня кухня-гараж під літ «Б», підвал під літ «Пд», огорожа під літ. «І», ворота під літ «II», криниця під літ. «III», замощення літ. «IV» загальною площею 90,1 кв.м., житловою площею 39,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ: 35326353, р/р 26507010332001 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО: 300346, юридична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 14) шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь позивача 1086 ( одну тисячу вісімдесят шість) грн. 43 коп понесених судових витрат.

В апеляційній скарзі Берегуляк В.Ф., що є представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Кредитні ініціативи" у задоволенні позову посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема зазначив, що суд безпідставно не застосував ст. 613 ЦК України, оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не було повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором; судом не взято до уваги, що ТОВ «Кредитні ініціативи" не має Генеральної ліцензії НБУ на здійснення операцій з іноземною валютою; судом порушено ст. ст. 1076, 1077 ЦК України, ст. 4, 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», розпорядження Нацкомфінпослуг № 321 від 03 квітня 2009 року «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг» в редакції на момент укладення договорів факторингу - у TOB «Кредитні ініціативи» відсутні правові підстави для набуття прав кредитора за кредитним договором, що укладений з фізичною особою, оскільки за договором факторингу можливе лише набуття права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників-суб'єктів господарювання, а даний кредит був виданий фізичній особі на споживчі цілі; наявний у справі розрахунок заборгованості не є належним доказом; позивачем не доведено надання кредиту; не прийнято до уваги доводи відповідачів щодо необхідності застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

У судовому засіданні представник апелянтів ОСОБА_2, ОСОБА_4 - Берегуляк В.Ф. апеляційну скаргу підтримав, представник позивача ТОВ "Кредитні ініціативи" заперечив відносно апеляційної скарги та пояснив, що рішення суду винесено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи частково позов TOB Кредитні ініціативи», суд першої інстанції виходив із того, що відповідачами належним чином не виконуються зобов'язання за кредитним та іпотечним договорами, унаслідок чого виникла кредитна заборгованість, право вимоги якої перейшло до позивача.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на повно та всебічно з"ясованих обставинах по справі.

Судом установлено, що 23 січня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 17 000 доларів США, зі сплатою 14% річних та з кінцевим терміном погашення до 22 січня 2012 року.

У забезпечення належного виконання зобов'язань за вказаним договором, того ж дня між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4, ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за умовами якого відповідачі передали в іпотеку банку належний їм на праві власності будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1.

28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» уклали договір факторингу за № 15, у цей же день 28 листопада 2012 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» уклало договір факторингу з ТОВ «Кредитні ініціативи».

Станом на 01 квітня 2013 року, згідно розрахунку заборгованість за кредитним договором № 1907/0107/88-001 складає 15 805,11 доларів США, що в еквіваленті становить 126 330,24 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 9 291,83 доларів США, що в еквіваленті складає 74 269, 60 грн.; заборгованість по процентах за користування кредитом - 1 758,95 доларів США, що в еквіваленті складає 14 059,20 грн.; по пені - 4 754,33 доларів США, що в еквіваленті складає 38 001, 35 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до положень ст. ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше встановлено договором факторингу.

За правилами ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У частині 3 цієї статті визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктом 11 договору іпотеки сторони погодили, що іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі, якщо на день, визначений основним зобов'язанням, іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, платежі та санкції, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням та договором, в тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов'язання. При настанні зазначених у абзаці першому цього пункту договору випадків іпотекодержатель надсилає іпотекодавцеві письмову вимогу про усунення порушення основного зобов'язання та зобов'язань, передбачених цим договором, у не менш, ніж тридцятиденний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору.

Згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку» в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш, ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем 25 червня 2013 року було надіслано відповідачам повідомлення про усунення порушень основного зобов'язання та вимогу про добровільне звільнення приміщення, що є предметом іпотеки.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідачі не виконали зобов'язання за кредитним та іпотечним договорами, унаслідок чого виникла кредитна заборгованість, згідно укладеного договору факторингу Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи"набуло право вимоги стягнення заборгованості по кредитному договору №1907/0107/88-001 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доводи в апеляційній скарзі про те, що відповідачі не отримували повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і це є підставою для відмови у позові колегія до уваги не приймає, виходячи з наступного.

Стосовно до змісту статті 1082 ЦК України виконання боржником грошової вимоги факторові звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Отже, за змістом вищенаведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним. Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора.

Як вбачається із матеріалів справи у ній відсутні докази, що відповідач намагався сплатити борг первинному кредитору ПАТ "Сведбанк", а він відмовився прийняти кошти в рахунок погашення кредиту. Також у справі відсутні відомості про звернення боржника до нового кредитора з вимогою про надання йому підтверджень переходу боргу до ТОВ "Кредитні ініціативи".

Колегія суддів відхиляє твердження в апеляційній скарзі про те, що ТОВ "Кредитні ініціативи" не має ліцензії на здійснення валютних операцій, а від так не має дозволів на повернення кредитних коштів від боржників, оскільки відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" отримання ліцензії не банківською фінансовою установою передбачено у випадку здійснення операцій, які є валютними; ТОВ "Кредитні ініціативи" валютних операцій не здійснює.

Доводи в апеляційній скарзі про те, що наявний розрахунок заборгованості є не належним доказом колегія вважає безпідставним, так як відповідачами на противагу наданому позивачем розрахунку не надано іншого розрахунку, клопотання про призначення експертизи після скасування судового рішення відповідачі не подавали таке клопотання не заявлено і в апеляційній скарзі.

Суд також не приймає до уваги твердження відповідачів про те, що позов не підлягає задоволенню з тих підстав, що введено в дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у справі 6-58ЦС15 вказаним законом не призупиняється дія будь-яких нормативних актів у сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення в судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права.

Суд вірно встановив фактичні обставини справи, дав їм належну правову оцінку і вирішив спір з дотриманням норм чинного законодавства.

Рішення суду є законним, обґрунтованим, підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі не має.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_4 - Берегуляка Володимира Федоровича відхилити.

Рішення Борщівського районного суду від 10 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області М.В. Ходоровський