Рішення № 51274457, 25.09.2015, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 580/1257/15-ц

2/580/419/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2015 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого Бакланова Р. В. при секретаріЗаяц Ю. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролізинг Україна" про визнання договору фінансового лізнгу недійсним та стягнення коштів;

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачки звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що 22 травня 2015 року між ОСОБА_1 та відповідачем був укладений договір фінансового лізингу № 01015, предметом якого є автомобіль - Fiat Doblo. Позивачка на прохання представника відповідача, перерахувала грошові кошти в розмірі 19700 грн., пізніше ще сплачено 98000 грн. та 500 грн. Оскільки, представник позивача повідомила, що спочатку необхідно внести грошові кошти що є передоплатою за транспортний засіб. Незважаючи на обіцянку представника відповідача про отримання транспортного засобу протягом наступних днів, автомобіль позивачка так і не отримала. Крім того встановлено, що вона сплатила адміністративний платіж за оформлення договору. Після вивчення договору позивачка зрозуміла, що слачені кошти не повернути, відсутня можливість розірвати договір. Вона вважає, що представник відповідача не надала достовірної інформації щодо договору та всіх його істотних умов. Тому представник позивачки звернувся до суду та просить визнати договір фінансового лізингу від 22.05.15 року недійсним, стягнути з відповідача сплачені кошти в розмірі 118200 грн., та сплачену банківську комісію в розмірі 1197 грн.

Позивач і його представник до судового засідання не зявились. Представник позивача надав суду заяву в якій підтримав позовні вимоги у повному обсязі, попросив справу розглядати без його участі.

Представник відповідача до судового засідання не зявився, надіслав заперечення та заяву в якій позовні вимоги не визнав у повному обсязі, проти позову заперечив попросив справу розглядати без участі представник відповідача.

Під час судового розгляду були встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини: 22 травня 2015 року між ОСОБА_1 та відповідачем був укладений договір фінансового лізингу № 01015, предметом якого є автомобіль - Fiat Doblo вартістю 8565,22 доларів США, що складає на дату укладення договору 197000 грн. (а.с. 26-37).

Згідно квитанцій: № N19NV50414 від 27 травня 2015 року (а.с 40) ОСОБА_1 по договору лізингу №01015 сплатила 500 грн., № N19NV50599 від 26 травня 2015 року (а.с. 41) ОСОБА_1 по договору лізингу №01015 сплатила 98000 грн., № Н2-231 від 22 травня 2015 року (а.с. 42) ОСОБА_1 по договору лізингу №01015 сплатила 19700 грн., всього сплативши по зазначеному договору 118200 грн.

Згідно квитанцій: № Р2-231РКО від 22 травня 2015 року (а.с 43) ОСОБА_1 сплатила комісію банку за приймання готівкового платежу в сумі 197 грн., № N19NV50599 від 26 травня 2015 року (а.с 44) ОСОБА_1 сплатила комісію банку за переказ готівки без відкриття рахунку в сумі 980 грн., № N19NV50414 від 27 травня 2015 року (а.с 45) ОСОБА_1 сплатила комісію банку за переказ готівки без відкриття рахунку в сумі 20 грн., всього сплативши комісійних витрат на суму 1197 грн.

На підставі п. 2.1 Договору, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань сторонами, але не більше 78 календарних місяців з моменту підписання даного договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору, строк лізингу починається з моменту передачі та закінчується через 60 календарних місяців з моменту підписання Акту приймання-передачі предмета лізингу та в останньому місяці сплати лізингового платежу, зазначену за Додатком № 3 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами даного договору.

Суд вивчивши умови договору, встановив, що згідно п.1.4 Договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

Проте, в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару.

В силу ч. 1 ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, то пункт 1.4 Договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням ст. 808 ЦК України щодо солідарної відповідальності продавця і лізингодавця, і водночас це обмежує права споживача на захист і отримання відшкодування у передбачених законом випадках. Отже такі умови є несправедливими.

До істотних умов договору лізингу Закон України «Про фінансовий лізинг» відносить умову про лізингові платежі, які, згідно ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Перелік лізингових платежів є вичерпним.

Розділом 10 Договору «Відповідальність сторін і порядок повернення предмета лізингу» встановлена жорстка відповідальність споживача перед лізингодавцем за невиконання будь-яких умов договору, і водночас відсутня така відповідальність лізингодавця перед споживачем. Так, пунктами 10.1-10.12 Договору стосовно лізингоодержувача встановлена відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій, одностороннього розірвання договору лізингодавцем, відшкодування збитків, повернення предмета лізингу. Споживач же позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у випадку порушення відповідачем умов договору.

Згідно п. 12.1 Договору, у випадку розірвання даного договору лізингоодержувачем до сплати останнім на рахунок лізингодавця авансового платежу, лізинговадець повертає сплачені кошти в розмірі 60 % від сплаченого авансового платежу, 40 % від сплаченої суми авансових платежів лізінгодавець утримує у якості штрафу за дострокове розірвання договору. В такому випадку адміністративні платежі даного договору лізингоодержувачу не повертається.

Відповідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», до несправедливих умов договору відноситься надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору.

Отже, положення розділу 12 Договору є несправедливими, оскільки встановлюють жорстку відповідальність за порушення умов договору лише споживача, усувають відповідальність відповідача, не надають право споживачу вимагати дострокового розірвання договору, передбачають покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору, і надають відповідачу право не повертати суму комісії за організацію договору у випадку дострокового розірвання договору споживачем.

Таким чином, виходячи з аналізу змісту договору лізингу, суд вважає доведеним включення відповідачем у договір несправедливих умов.

Згідно ч. 5,6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому.

На думку суду, визнання недійсними вказаних положень договору окремо призведе до необхідності зміни інших умов договору, суттєво змінить зміст договору, а тому договір може бути визнаний недійсним в цілому.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України), а ст. 13 ЦК України передбачено заборону на вчинення дій, які б могли завдати шкоди іншій особі, та зловживання правом.

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості, адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства.

Відповідно суд вважає обґрунтованим вимогу про визнання договору не дійсним.

На підставі ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи вищевказану норму, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки сплачену нею суму адміністративного платежу, авансового платежу та комісії за передачу предмета лізингу в сумі 118200 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача сплаченої комісії за прийом платежів згідно тарифів банків в розмірі 1197 грн., суд вважає необхідним відмовити за необґрунтованістю, оскільки вказана сума не була перерахована на користь ТОВ "Євролізинг Україна", а є комісійною винагородою банків.

В силу ст. 88 ЦПК України та ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" суд стягує з відповідача на користь державного бюджету суми судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп.

Керуючись ст.10,11,15, 57-60, 88, 209, 213-215, 223 ЦПК України, ст.ст. 15,16, 216, 808 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів, задовольнити частково.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 01015 від 22 травня 2014 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» та ОСОБА_1.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна», 01601 м. Київ вул. Шовковична42-44 офіс 9СДЗ код ЄДРПОУ 39321814 на користь ОСОБА_1, що проживає АДРЕСА_1 номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 суму адміністративного платежу, авансового платежу та комісії за передачу предмета лізингу сплачену на виконання договору фінансового лізингу № 01015 від 22 травня 2014 року в розмірі 118200 гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна», 01601 м. Київ вул. Шовковична42-44 офіс 9СДЗ код ЄДРПОУ 39321814 на користь держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

В задоволенні позовних вимог про стягнення сплачених комісійних винагород банків відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Лебединський районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

Суддя Бакланов Р. В.