Ухвала суду № 51257810, 16.09.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7375/15

Головуючий у першій інстанції: Донцов Д. Ю.

Доповідач :Ісаєва Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого-судді: Ісаєвої Н.В.,

суддів: Журавльова О.Г, Комлевої О.С.,

при секретарі: Сілукової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», звернулося до суду з позовом та заявою про збільшення розміру позовних вимог до ОСОБА_3 в якому просила суд, стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 14.08.2007 р. у розмірі 4 350,05 доларів США, що за курсом НБУ (7,99 грн. за 1 долар США) є еквівалентом 101 965,17 грн. та судові витрати у розмірі 1 0190,65 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідно до договору №б/н від 14.08.2007 р., укладеного між банком та відповідачкою, остання ухиляється від виконання його умов по сплаті суми заборгованості, у зв'язку з чим, банк змушений звертатися до суду з відповідним позовом, з метою захисту своїх прав та поверненням грошових коштів.

Представник позивача, Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», у судове засідання з'явилася, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідачки, ОСОБА_3, у судове засідання не з'явився, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на повне виконання боргових зобов'язань при виконанні судового наказу, що був виданий для стягнення суми боргу на ім'я позивача Малиновським районним судом м. Одеси. Також від представника відповідача до суду надійшла заява про застосування строку позовної давності до вимог позивача.

Рішенням суду у задоволенні позову відмволено.

На рішення суду позивач приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким задовольнити позов, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони, яких сповіщено належним чином, про день та час розгляду справи, у судове засідання не з'явились, судова колегія на підставі ч.1 ст.305 ЦПК України розглядає справу за відсутності сторін.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно п.3 ст.10 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У судовому засіданні встановлено наступне.

14.08.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі за текстом - Банк) та ОСОБА_3 (далі за текстом - Позичальник) був укладений договір №б/н згідно умов якого Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит у розмірі 2000 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 19,2% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки - 2 роки, а Позичальник зобов'язується використовувати кредит за призначенням та повернути кредитні кошти зі сплатою відсотків за користування кредитом. Згідно умов укладеного договору кредитний договір складається з заяви позичальника та Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою.

До відношень, встановлених по кредитному договору застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлене цим параграфом та не випливає з положень кредитного договору.

Статтею 1049 ЦК передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: з договорів та інших правочинів.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до позовної заяви позивач зазначає, що у зв'язку з порушенням ОСОБА_3 свого зобов'язання за кредитним договором №б/н від 14.08.2007 р., у неї станом на 31.03.2015 р. перед Банком виникла заборгованість у сумі 4 350,05 доларів США, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 1 989,39 доларів США; заборгованість за процентами за користування кредитом - 2 360,65 доларів США; штраф (фіксована частина) - 62,58 доларів США, 195,88 доларів США - штраф (процентна складова).

Відповідно до поданої до суду заяви представника позивачки, він просить застосувати строки позовної давності до позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» щодо стягнення з позивачки заборгованості за кредитним договором №б/н від 14.08.2007 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

На підставі ст. 258, 260, 261, 264 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Відповідно до ч.І ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Судом встановлено, що Банк звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості лише 05.06.2013 р., при цьому Кредитним договором від 14.08.2007 р. №б/н, встановлено, що термін дії кредитного ліміту співпадає з терміном дії платіжної картки, а п. 6.9 Умов і правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт зобов'язується погашати заборгованість на протязі ЗО днів з моменту виникнення заборгованості. В порядку ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. З такого випливає, що саме зі спливом 30-денного терміну у банка виникає право на подання позовної заяви, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Така позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-169цс 14.

До того ж, представником відповідачки заявлено про стягнення в примусовому порядку суми заборгованості відповідно о виданого Малиновським районним судом м. Одеси судовим наказом. Зазначене не заперечувалося та підтверджено представником банку. Представником банку надані пояснення, що суми стягнення за судовим наказом в першу чергу зараховувалися на погашення прострочення заборгованості та штрафні санкції, так як позивач не припинив їх нарахування на заборгованість після отримання зазначеного судового наказу. З такого судом зроблено висновок про зловживання позивачем своїми повноваженнями на користь банку та отримані суми на погашення заборгованості за кредитом зараховувалися на погашення іншого виду зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. З матеріалів справи вбачається, що договорів про збільшення строків спливу позовної давності між Банком та відповідачем не укладався.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленого до винесення ним рішення.

В позовній заяві позивач не ставив питання про поновлення пропущеного строку позовної давності, поважних причин пропуску строку не зазначає. Згідно ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», зазначено, що з урахуванням положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

За таких обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності зробив обгрунтований висновок щодо відмовленні у позову.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до апеляційного суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують та задоволенню не підлягають, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.

Судова колегія, розглянувши справу, прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак її може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий- суддя Н.В.Ісаєва

Судді: О.Г. Журавльов

О.С.Комлева