Ухвала суду № 51253016, 22.05.2015, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/1397/15-к

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2015 року м. Сторожинець

Слідчий суддя Сторожинецького

районного суду Чернівецької області ОСОБА_1,

з участю:

секретаря Чокан Д.В.,

прокурора Марковського С.І.,

слідчого Богатир Л.П.,

підозрюваного ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сторожинець клопотання слідчого СВ Сторожинецького РВ УМВС України в Чернівецькій області ОСОБА_4, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця с.Старі Бросківці і жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, Сторожинецького району, Чернівецької області, вул. Фрунзе, 37, громадянина України, освіта неповна середня. Не одруженого, офіційно не працюючого, раніше судимого вироком Сторожинецького районного суду від 13.02.2015 року за ст.185 ч.ч.1, 3 КК України із застосуванням ст.75, 76 КК України до трьох років позбавлення волі та визначенням іспитового строку на один рік, підозрюваного в скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.ч.1, 2 ст.289 КК України

встановив:

Слідчий СВ Сторожинецького РВ УМВС України в Чернівецькій області ОСОБА_4 (в подальшому - слідчий), звернувся в суд з клопотанням, погодженим із прокурором прокуратури Сторожинецького району ОСОБА_5, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2, посилаючись на те, що в провадженні знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015260150000199 від 25.04.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.289 ч.ч.1,2 КК України.

При цьому слідчий, зазначав, що підозрюваний ОСОБА_2, 24 квітня 2015 року біля 23 години 30 хвилин, переслідуючи мету незаконного заволодіння транспортним засобом марки «Шкода Октавія» з реєстраційним номером СЕ 2465 АК, що знаходився на території домоволодіння потерпілого ОСОБА_6 і належав потерпілому на праві власності, безперешкодно відчинив двері цього автомобіля, завів двигун і поїхав, протиправно заволодівши, таким чином, зазначеним автомобілем потерпілого, проти його волі.

Крім цього, ОСОБА_2, 12 травня 2015 року біля 02 години 00 хвилин, переслідуючи корисливу мету, направлену на повторне умисне незаконне заволодіння транспортним засобом марки «УАЗ-З962», номерний знак НОМЕР_1, що належить Чернівецькому обласному центру екстренної медичної допомоги та медицини катастроф, з метою реалізації свого злочинного умислу зайшов на територію Великокучурівської сільської дільничної лікарні, що в с.Великий Кучурів, Сторожинецького району, Чернівецької області по вул. Головній, 34 та шляхом пошкодження навісного замка проник до гаражного приміщення, де знаходився зазначений автомобіль, відчинив двері автомобіля, завів двигун і поїхав по своїх потребах, протиправно заволодівши, таким чином, вказаним автомобілем.

Крім цього 12 травня 2015 року біля 04 години 00 хвилин ОСОБА_2 переслідуючи корисливу мету, направлену на умисне повторне протиправне вилучення транспортного засобу, проник до гаражного приміщення домоволодіння ОСОБА_7М , розташованого в с.Великий Кучурів, Сторожинецького району, Чернівецької області по вул. Фрунзе, 8, де шляхом заведення двигуна незаконно заволодів автомобілем марки «ВАЗ- 2106», реєстраційний номер НОМЕР_2, проти волі потерпілого ОСОБА_8

Крім цього, ОСОБА_2, 20 травня 2015 року біля 02 години 00 хвилин, переслідуючи корисливу мету, направлену на умисне повторне незаконне заволодіння транспортним засобом марки «ВАЗ- 2106», н/з 9767 1C, що належить на праві приватної власності ОСОБА_9, підійшов до господарства потерпілого, яке знаходиться в с.Великий Кучурів Сторожинецького району Чернівецької області по вул. Закарпатській, 43 і шляхом вільного доступу відчинив двері вказаного автомобіля, та, завівши двигун автомобіля, поїхав заволодівши таким чином вказаним транспортним засобом проти волі потерпілого.

Ініціатори клопотання стверджують, що підставою для внесення клопотання є наявність в діях ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст.289 ч.ч.1, 2 КК України. Слідчий вважає, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до злочинів середньої тяжкості і тяжких злочинів, про що зібрано достатньо доказів, він ніде не працює, може переховуватись від органів досудового слідства та суду та може вчинити інші кримінальні правопорушення так як раніше був засуджений до позбавлення волі та звільнений від відбування покарання з випробуванням та вчинив ряд інших злочинів під час іспитового строку. Будь-які інші запобіжні заходи не зможуть запобігти наведеним ризикам, а тому просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні, слідчий та прокурор клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримали, посилаючись також на те, що він підозрюється в скоєнні злочинів за які передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк до восьми років.

Підозрюваний ОСОБА_2, в ході судового розгляду, не заперечував своєї вини в скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.ч.1, 2 ст.289 КК України пояснивши, що він раніше судимий умовно за крадіжку, а автомобілі які він викрадав були старі. Просив не брати його під варту, а відпустити до дому.

Захисник підозрюваного, адвокат ОСОБА_3, заперечував щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_2, вважаючи, що ризики на які посилається прокурор і слідчий є не доведеними, оскільки підозрюваний не перешкоджав слідству і не буде перешкоджати та скриватися так як у нього є де жити, хвора мама, а його хворобливий стан потребує уточнення. Просив застосувати домашній арешт, посилаючись, крім того, також і на виявлені розбіжності в написанні імені та по батькові у вироку суду і повідомленні про підозру, які потребують вирішення.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, якими прокурор обґрунтовує свої доводи, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В ході розгляду клопотання встановлено, що 25.04.2015 року, 12.05.2015 року, 13.05.2015 року та 20.05.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено записи про кримінальні правопорушення по вказаних в ухвалі фабулах правопорушень, а постановами прокурора винесеними в порядку вимог ст.217 КПК України всі провадження обєднані в одне за № 12015260150000199.

20.05.2015 року о 16,50 годині ОСОБА_10 було затримано і йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.ч.1,2 ст.289 КК України, а також вручено письмове повідомлення про підозру та памятка про його процесуальні права і обовязки.

Згідно повідомлення про підозру та письмових доказів у вигляді показань підозрюваного ОСОБА_2, який визнає всі факти незаконних заволодінь транспортних засобів, а також згідно показань потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, та протоколів проведених слідчих дій, якими підтверджуються обставини незаконних заволодінь транспортних засобів, вбачається, що повідомлена підозра у вчиненні ОСОБА_2 кримінальних правопорушень передбачених ч.ч.1, 2 ст.289 КК України, є обґрунтованою.

Продовжуючи вирішення питань зазначених в ст.194 КПК України, а саме щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор, слідчий суддя встановив, що в розглядуваному клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також безпосередньо в судовому засіданні слідчий та прокурор зазначили про наявність двох, передбачених пунктами 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України ризиків, а саме те, що ОСОБА_2 може переховуватись від органів досудового слідства та суду, а також вчинити інші кримінальні правопорушення.

Згідно вимог п.п.3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

В суді не знайдено достатніх підстав вважати існування всіх зазначених ризиків, з огляду на те, що ОСОБА_2 хоч і є особою раніше судимою але доказів того, що він буде переховуватись від органів досудового слідства та суду, слідчий і прокурор не надали, а вказівка про можливість такого переховування є надуманою тобто припущенням.

Однак виходячи із вимог п. 2 ч.1 ст.194 КПК України, щодо існування хоча б одного ризику передбаченого в ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає, що такий ризик є і він полягає в можливості вчинення підозрюваним ОСОБА_2 інших кримінальних правопорушень. Такий висновок слідчого судді ґрунтується на тому, що ОСОБА_2 вже вчинив злочин передбачений ст.185 КК України, за який його було засуджено вироком Сторожинецького районного суду від 13.02.2015 року до трьох років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України.

Підозрюваний підтверджує вчинення ним кримінальних правопорушень 24.04.2015 року, 12.05.2015 року та 20 травня 2015 року, і підстав вважати, що підозрюваний себе оговорює не має, а тому слід приймати до уваги, що підозрюваний ОСОБА_2 скоїв кримінальні правопорушення під час дії іспитового строку, що беззаперечно свідчить про його небажання стати на шлях виправлення і бажання вчинювати дії направлені на скоєння правопорушень.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2 чи іншого, більш мякого, запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

В суді доведено існування одного ризику передбаченого в ст.177 КПК України, а саме можливість підозрюваного вчинити інше кримінальне правопорушення. Виходячи з цього слідчий суддя вважає, що застосування більш мяких запобіжних заходів, ніж тримання підозрюваного під вартою, буде недостатнім для запобігання вказаному ризику, а запобіжний захід у виді домашнього арешту, про який просить сторона захисту, не забезпечить законослухняність підозрюваного.

Таким чином, на думку слідчого судді, слідчий та прокурор довели наявність всіх обставин передбачених пунктами 1, 2 та 3 ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про обґрунтованість клопотання. Існування всіх вказаних обставин в сукупності, виключають застосування до підозрюваного ОСОБА_2 інших більш м'яких запобіжних заходів, а тому слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування до ОСОБА_2, запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Поряд з цим суд враховує також і тяжкість злочину передбаченого ч.ч.1, 2 ст.289 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, які класифікуються, як злочини середньої тяжкості та тяжкі, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. Підозрюваний є молодою людиною, не одружений і ніде офіційно не працює. Доказів того, що у нього на утриманні перебуває хвора мама ні сторона обвинувачення ні сторона захисту не представили. Репутація підозрюваного є негативною, оскільки він раніше скоїв злочин і винність його доведена вироком суду. Доказів відшкодування нанесеної в результаті вчинення кримінальних правопорушень шкоди, слідчому судді також не представлено.

Заперечення сторони захисту, щодо безпідставності клопотання слідчого, повязані із хворобливим станом підозрюваного та виявленими розбіжностями в написанні імені та по батькові у вироку суду і повідомленні про підозру, на думку слідчого судді, при вирішенні клопотання, не повинні прийматися за основу, оскільки згідно вимог статті 194 КПК України, вказані обставини встановленню не підлягають і не є суттєвими. Можуть бути уточнені в ході досудового слідства.

Під час розгляду клопотання, слідчий суддя переконався, що вирок стосується підозрюваного ОСОБА_2, а зазначення у вироку його імені як «Федор», є помилкою, яка може бути виправлена. Що стосується хворобливого стану підозрюваного то вказана обставина також може бути вияснена в ході слідства шляхом вчинення певних процесуальних дій, в т.ч. і шляхом призначення відповідної експертизи за клопотанням також і сторони захисту.

Зважаючи на норми зазначені в ч.3 ст.183 КПК України, суд на виконання свого обовязку щодо визначення розміру застави при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначає його у відповідності до положень ст.182 ч.5 КПК України, враховуючи обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, його особу та ризик передбачений статтею 177 КПК України, а також.

Виходячи із необхідності визначення розміру застави який, згідно вимог ч.4 ст.182 КПК України, повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, слідчий суддя вважає, що таким розміром має бути 25 розмірів мінімальної заробітної плати, що складає 30 (тридцять) тисяч, 450 (чотириста пятдесят) гривень, що може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч.3 ст.183 та ч.5 ст.194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_2 обов'язок прибувати до слідчого з певної періодичністю.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 184, 192-194, 196, 197, 202, 206, 395 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту взяття ОСОБА_2 під варту, тобто з 16 години 50 хвилин, 20 травня 2015 року.

Строк дії ухвали - до 16 год. 50 хв. 20 липня 2015 року.

Розмір застави визначити у межах 25 (двадцяти пяти) розмірів мінімальної заробітної плати, в сумі 30 (тридцять) тисяч, 450 (чотириста пятдесят) гривень, які можуть бути внесені як підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА в Чернівецькій області, код 26311401, банк одержувача ГУ ДКУ у Чернівецькій області МФО 856135, р/р 37315005000089.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_2, обов'язок, протягом двох місяців, прибувати до слідчого СВ Сторожинецького РВ УМВС України в Чернівецькій області ОСОБА_4 із встановленою останнім періодичністю.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Сторожинецького районного суду Чернівецької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Чернівецької області протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Слідчий суддя: