Рішення № 51246056, 24.09.2015, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/5704/15-ц

Провадження №2/442/1966/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Заочне

24 вересня 2015 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючого - судді Івасівки А.П.

при секретарі - Нестір А.В..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № BLаЖГ00065809 від 23.08.2011 року, в розмірі 44584,29 грн. станом на 07.08.2015 року, з яких : 7507,21 грн. сума кредиту; 2017,53 грн. - відсотки; 2677,50 грн. комісія; 32382,05 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобовязань.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 23.08.2011 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір BLаЖГ00065809, за яким останній отримав кредит в розмірі 15 300 грн. строком до 23 серпня 2014 року із 20 відсотків річних та 1,50 відсотків комісії щомісячної плати, із належним використанням та поверненням отриманого кредиту, із сплатою процентів за користування кредитом, комісії, згідно умов договору та Графіку погашення заборгованості, та виконання всіх інших зобовязань в порядку та строки визначені договором. Однак своїх зобовязань належно не виконує, у звязку з чим станом на 07.08.2015 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 44584,29 грн..

Представник позивача в судове засідання не зявився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує повністю, просить такий задоволити.

Відповідач в судове засідання не зявився, не повідомив суду причини неявки, хоча повістка була направлена на останнє відоме зареєстроване місце проживання. Керуючись ст. 224 ЦПК України, суд вважає цю особу повідомленою про час та місце судового засідання. При таких обставинах суд визнав неявку відповідача неповажною та розглянув справу у його відсутності, провівши заочний розгляд справи.

Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч. 1 ст. 224 ЦПК України.

Зясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов слід задоволити частково, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 23.08.2011 року між Публічним акціонерним товариством « Всеукраїнський акціонерний банк» (ПАТ « ВіЕйБі Банк») та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір BLаЖГ00065809, на підставі якого відповідач отримав кредит в розмірі 15 300 грн. з процентною ставкою 15 % річних, комісією 1, 75 % від суми кредиту, штрафом в розмірі 25 % від суми кредиту (п. 4.2.) та пенею в розмірі 0,50 % (п. 4.3.Догвоору) з кінцевим терміном погашення 23.08.2014 року, згідно погашенням за Додатком №1 (Графік погашення заборгованості за кредитом та процентами) до кредитного договору.

Відповідач не виконав взятих на себе кредитних зобовязань, у звязку з чим заборгованість за кредитним договором станом на 07.08.2015 року згідно розрахунку становить 44584,29 грн. станом на, з яких : 7507,21 грн. сума кредиту; 2017,53 грн. - відсотки; 2677,50 грн. комісія; 32382,05 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобовязань.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу

Відповідно до вимог ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором. Згідно умов вказаного кредитного договору, укладеного між сторонами, позичальник зобов'язаний: сплачувати заборгованість перед банком; сплачувати банку проценти за користування кредитом; сплачувати відповідну комісійну винагороду, та у випадку порушення зобов'язання, сплачувати відповідні штрафні санкції.

Разом з тим, статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду, а починається окремо за кожен день, за який вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Разом з тим, із розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування пені у розмірі 32382,05 має місце з 25.03.2013 року, а до суду позивач звернувся 07.09.2015 року, тобто нарахування пені має місце поза межами одного року.

Однак нормою ч.3 ст.267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Отже, виходячи із засад цивільного права, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише з наявністю про це заяви сторони.

Така ж правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України у справі № 6-25цс15 від 18 березня 2015 року.

Заяв про сплив позовної давності і застосування наслідків її спливу не звертався і суд за власною ініціативою позбавлений права її застосовування.

Разом з тим, відповідно до вимог ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, а також інші обставини, що мають значення у справі.

Отже, ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Статтею 616 ЦК України передбачено, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

При цьому суд може прийняти рішення про зменшення розміру пені як за власною ініціативою, так і за клопотанням боржника, і це є правом суду при розгляді справи враховуючи вимоги об'єктивності, реальності, справедливості та співмірності із сумою основного боргу.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що вимоги позивача є підставними та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 7507,21 грн. суми кредиту; 2017,53 грн. - відсотків; 2677,50 грн. комісії, а в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 32382,05 грн., суд враховуючи наведені обставини, вважає за можливе зменшити до суми основного боргу - 7507, 21 грн, виходячи з вимог співмірності з сумою основного боргу, розумності, обєктивності та реальності. Таким чином з відповідача в користь позивача слід стягнути заборгованість на загальну суму 19709,45 грн.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст.88 ЦПК України та Закону України « Про судовий збір» з відповідача слід стягнути в користь дохід держави судовий збір.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 214,224 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) в користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» заборгованості станом на 07.08.2015 року за кредитним договором № BLаЖГ00065809 від 23.08.2011 року, в розмірі 19709,45 грн., яка складається з : 7507,21 грн. суми кредиту; 2017,53 грн. - відсотків; 2677,50 грн. комісії та 7507, 21 грн. пені.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) в дохід держави 487,20 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення з дня отримання такого.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Івасівка А.П.