Ухвала суду № 51243012, 25.09.2015, Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 691/710/15-к

провадження № 1-кп/691/90/15

УХВАЛА

25 вересня 2015 року Городищенський районний суд Черкаської області

В складі :

головуючого судді Савенко О.М.

при секретарі судових засідань ОСОБА_1

з участю прокурора Милаш Г.А.

сторони кримінального провадження:

обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисник ОСОБА_4

провівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду судовий розгляд кримінального провадження №12015250110000184 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками злочину передбаченого за ч.1 ст.309 КК України,-

встановив :

Під час судового розгляду, 25 вересня 2015 року, прокурором заявлено клопотання про продовження строку обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2, остільки відповідно до ухвали Городищенського районного суду Черкаської області у відношенні останнього 30 липня 2015 року було продовжено міру запобіжного у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 28 вересня 2015 року, а судовий розгляд по кримінальному провадженню триває і не закінчився.

Суд, заслухавши думку прокурора, який підтримав заявлене клопотання, обвинуваченого та захисника, які заперечили щодо задоволення клопотання прокурора, оскільки вважають, що за станом здоров»я»я згідно виписки КЗ «Третя Черкаська Міська Лікарня Швидкої медичної допомоги» ЧМР» станом на 14 жовтня 2013 року у останнього було встановлено діагноз «Виразкова хвороба 12 палої кишки, ускладнена кровотечею», що несе певний ризик при його утриманні під вартою, приходить до наступного висновку в силу наступного.

Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку, суд, зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу і в компетенції суду, згідно ч.1 цієї ж статті, за клопотанням учасників судового провадження обрати, змінити, чи скасувати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до п.1ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім певних випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Усталена правова позиція Європейського суду з прав людини наведена у п. 37 рішення у справі «Юртаєв проти України», де зазначено що розумність тривалості провадження повинна бути оцінена в світлі конкретних обставин справи та з огляду на вироблені прецедентною практикою суду критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів. Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує, що у справі, в якій йдеться про позбавлення свободи, особливо важливим аспектом є дотримання принципу юридичної визначеності. Неодмінною вимогою є сформульовання умов за яких здійснюється позбавлення свободи та забезпечення передбачуваності застосування самого цього закону, тобто відповідності його до встановленої Конвенцією вимоги законності (справа «Стіл та інші проти Сполученого Королівства») щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою. Доцільність продовження строків тримання особи під вартою, як впродовж досудового розслідування, так і судового розгляду - ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.

З матеріалів кримінального провадження слід вбачати, що під час розгляду судового провадження, строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 неодноразово продовжувався, в тому числі, згідно ухвали Городищенського районного суду Черкаської області від 30 липня 2015 року строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 28 вересня 2015 року, з утриманням в Черкаському СІЗО УДПтСУ в Черкаській області.

Вирішуючи питання за суттю клопотання обвинуваченого про можливість зміни запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою на домашній арешт, суд приходить до висновку, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України ризики, які були враховані судом при обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_2продовжують існувати, питання стану його здоров»я слід перевірити за місцем його утримання, остільки заявив, що не в змозі самостійно надати відповідну інформацію суду.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких було обрано обвинуваченому запобіжний захід у виді взяття під варту, не відпали, а докази в судовому засіданні не перевірені в повному обсязі.

Під час розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_2 вину не визнає, проведено допит лише одного свідка із числа заявлених, не досліджено письмові та речові докази, тому ризик, на який посилається прокурор, у виді можливості незаконно впливати на свідків в обвинуваченого дійсно залишається. Наведені обвинуваченим підстави для зміни обраного запобіжного заходу на інший більш мякий захід, у звязку з наявністю у нього постійного місця проживання, позитивної характеристики та стримуючий фактор наявність родини, на думку суду в даній стадії кримінального процесу є не достатніми.

На даний час, слід вважати, що саме прокурором доведено наявність достатніх підстав про існування обґрунтованих ризиків щодо ухилення обвинуваченого від суду.

Враховуючи, що розгляд кримінального провадження триває в стадії дослідження доказів, суд, приходить до висновку, що слід задоволити клопотання прокурора про продовження обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 терміном саме на 60 діб, а у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.177, 201, 206, 207, 331, 350 КПК України, суд, -

ухвалив :

Клопотання прокурора задоволити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, військовозобов»язаного, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 24 листопада 2015 року.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 щодо зміни обраного запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

Ознайомити обвинуваченого ОСОБА_2 під розпис з ухвалою суду.

Повідомити про прийняте рішення суду, в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, родичів обвинуваченого ОСОБА_2.

Направити запит до медичної частини Черкаського слідчого ізолятора Управління ДПтСУ України в Черкаській області щодо надання суду інформації про стан здоров»я обвинуваченого ОСОБА_2.

Копію ухвали суду направити уповноваженій службовій особі місця увязнення, для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_5