Ухвала суду № 51241072, 22.09.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/6554/2015 Головуючий 1 інст. - Малихін О.О.

Справа № 630/259/15-ц Доповідач - Макаров Г.О.

Категорія: інші справи

позовного провадження

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Макарова Г.О.,

суддів: Кружиліної О.А., Кіся П.В.,

за участю секретаря - Рязанової С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального закладу «Люботинський навчально-виховний комплекс (дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа - інтернат І-ІІІ ступенів)» Харківської обласної ради на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 24 липня 2015 року у справі за позовом заступника прокурора Харківської області Безбородова Євгена Миколайовича, в інтересах особи з числа дітей, позбавлених батьківського піклування ОСОБА_1 до Комунального закладу «Люботинський навчально-виховний комплекс (дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа - інтернат І-ІІІ ступенів)» Харківської обласної ради, треті особи: Харківська обласна рада, Департамент науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації про зобов'язання проведення перерахунку одноразової грошової допомоги та її сплати, -

встановила:

14.04.2015 року заступник прокурора Харківської області звернувся у суд з позовом в інтересах ОСОБА_1 до Комунального закладу «Люботинський навчально-виховний комплекс (дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа інтернат І-ІІІ ступенів)» Харківської обласної ради (далі КЗ «Люботинський НВК») про зобов'язання проведення перерахунку одноразової грошової допомоги та її сплати.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що в період з 25 січня 2005 року по 30 серпня 2014 року у вказаній школі-інтернаті навчався та виховувався неповнолітній ОСОБА_1, який має статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

У серпні 2014 року ОСОБА_1 закінчив навчання у КЗ «Люботинський НВК», та вступив для подальшого навчання до Харківського професійного ліцею машинобудування.

Відповідно до частини 7 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», випускники навчального закладу із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Законом України «Про Державний бюджет на 2014 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 1218 грн.

Таким чином, розмір одноразової допомоги особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які закінчили навчання у 2014 році повинен бути не менше 7308 грн.

Разом з тим, адміністрація КЗ «Люботинський НВК» при складанні кошторису для виплати грошової допомоги випускнику школи - інтернату ОСОБА_1 керувалась підпунктом 1 пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України № 226 від 05.04.1994 року «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», яким передбачено виплату грошової допомоги в розмірі не менше як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Внаслідок невірного застосування норм права, 22.09.2014 року навчальним закладом ОСОБА_1 виплачена грошова допомога у сумі 59,20 грн.

Зазначені дії призвели до порушення права особи із числа дітей, позбавлених батьківського піклування на отримання одноразової грошової допомоги, яке передбачено Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» у сумі 7248,80 грн.

Враховуючи вищевикладене, заступник прокурора Харківської області просив суд зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити одноразову грошову допомогу на користь ОСОБА_1 в сумі 7248,80 грн., а також стягнути судові витрати.

В судовому засіданні суду першої інстанції прокурор підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача подав письмові заперечення, в яких посилався на те, що грошова допомога ОСОБА_1 була виплачена у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» № 226 від 05 квітня 1994 року, згідно з якою дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа, а також учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків і перебували на повному державному утриманні в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, при вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів видається безоплатно за рахунок коштів тих закладів, які вони закінчили, комплект нового одягу і взуття на суму не менш як 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 24 липня 2015 року позов задоволено повністю.

Зобов'язано КЗ «Люботинський НВК» провести перерахунок та виплатити одноразову грошову допомогу на користь ОСОБА_1 в сумі 7248, 80 грн.

Стягнено з КЗ «Люботинський НВК» на користь держави судовий збір у сумі 243,60 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, КЗ «Люботинський НВК» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, винести нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне встановлення обставин, які мають суттєве значення для справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, відповідно до статті 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно розтлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Перевіряючи доводи сторін, суд першої інстанції забезпечив сторонам рівні можливості щодо надання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і вирішив справу на засадах змагальності.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні дані та відповідні їм правовідносини, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про народження, НОМЕР_1, виданого 17 грудня 2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Люботинського міського управління юстиції Харківської області, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Люботині Харківської області.

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 09 грудня 2004 року ОСОБА_2 було позбавлено батьківський прав відносно сина, ОСОБА_1

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування», до дітей-сиріт відносяться діти, в яких померли чи загинули батьки та до дітей, позбавлених батьківського піклування відносяться діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з визнанням їх безвісно відсутніми.

Частинами 1-3 ст. 8 вказаного Закону передбачено, що держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Допомога та утримання таких дітей не можуть бути нижчими за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб. Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Відповідно до наказу № 3 від 25 січня 2005 року, ОСОБА_1 з 29 серпня 2003 року був зарахований до списку КЗ «Люботинський НВК», та наказом № 4 від 30 серпня 2014 року він був відрахований зі складу учнів НВК у зв'язку з закінченням 11 класу та вступом до Харківського професійного ліцею машинобудування.

Згідно ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Зазначеним Законом доручено Кабінету Міністрів України визначити порядок забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування одягом і взуттям, в тому числі встановити нормативи такого забезпечення. Мінімальний розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується випускникам, чітко визначена Законом, виплата цих сум в більшому розмірі здійснюється за рахунок навчального закладу або відповідної установи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» встановлює обов'язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, незалежно від категорій - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» визначено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1218,00 грн.

За таких обставин відповідач мав нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як випускнику школи-інтернату з категорії дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразову грошову допомогу у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, тобто в сумі не менше 7308,00 грн.

Посилання апелянта на пп. 1 п. 13 постанови Кабінету Міністрів України «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» № 226 від 05 квітня 1994 року висновків суду першої інстанції не спростовує.

Відповідно до положень ст. 25 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» порядок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів.

Статтею 39-9 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» встановлено, що порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повне державне забезпечення відповідно до статті 8 цього Закону при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу відповідно до норм забезпечення випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів наголошує, що наведені норми регулюють правовідносини щодо відшкодування навчальним закладам або відповідним установам, в яких виховуються та навчаються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, понесених ними витрат на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, та не розповсюджуються на правовідносини навчальних закладів з їх випускниками, що є предметом спору по даній справі.

В п. 2 Прикінцевих положень 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» передбачено, що інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Задовольняючи позовні вимоги Прокуратури Харківської області в інтересах особи з числа дітей, позбавлених батьківського піклування ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з положень статей 15, 16 ЦК України, Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування», з урахуванням загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, суд правильно вказав, що випускнику має бути нарахована та виплачена одноразова грошова допомога у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, тобто в сумі не менше 7308 грн., за вирахуванням вже сплаченої частини допомоги в розмірі 59,20 грн..

З таким висновком суду першої інстанції, судова колегія погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим, та таким, що ґрунтується на достатньо повно встановлених обставинах справи, доказах, які містяться в матеріалах справи та відповідає вимогам статті 213 ЦПК України.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319, 321, 322, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Комунального закладу «Люботинський навчально-виховний комплекс (дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа - інтернат І-ІІІ ступенів)» Харківської обласної ради - відхилити.

Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 24 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді: