Постанова № 51223738, 11.06.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

33/775/32/2014(м)

221/6006/13-п

Категорія: ст. 130 ч. 1 КУпАП Головуючий 1 інстанції: Гальченко І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року Суддя Апеляційного суду Донецької області Преснякова А.А.,

при секретарі: Ушаковій О.В.

за участі: особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1,

захисника адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Донецької області, в місті Маріуполь, адміністративну справу за апеляційною скаргою особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, на постанову судді Волноваського районного суду Донецької області від 27 грудня 2013 року, якою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який працює вантажником «ММК ім. Ілліча», зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2; проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, -

ВСТАНОВИЛА:

Суд у постанові визнав встановленим, що ОСОБА_1 08.10.2013 року о 14.10год., в с. Свободне Волноваського району Донецької області керував транспортним засобом мото «Сузукі» 49,9куб.см (скутер) з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, незв`язна річ, від продуття алкотестеру «Драгір» та проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Постановою судді Волноваського районного суду Донецької області від 27 грудня 2013 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, з вилученням посвідчення водія та талону попередження.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить вказану постанову скасувати, а провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Апелянт вказує, що при винесенні постанови, суд надав перевагу свідченням свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які є працівниками ДАІ, але не вказав, чому саме. Натомість, суд критично поставився до показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Не були допитані у якості свідків поняті ОСОБА_9, ОСОБА_10, суд не надав оцінки тому факту, що працівниками ДАІ була застосована відео-зйомка начебто затримання апелянта, якого насправді не було, плівка не була залучена до матеріалів справи у якості речового доказу.

Заслухавши особу, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги; перевіривши матеріали адміністративної справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З постанови районного суду від 27.12.2013 року вбачається, що суд прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно ст. 130 ч.1 КпАП України. В обґрунтування свого висновку суд посилається на протокол про адміністративне правопорушення серія АВ2 № 498194 від 08.10.2013 року (а/с 1), письмові пояснення свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 (а/с 2,3), пояснення трьох працівників ДАІ в судовому засіданні, а також на відеозапис.

Однак, з таким висновком суду щодо наявності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1, передбаченого ст. 130 ч.1 КпАП України, погодитись неможливо.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, тощо.

ОСОБА_1 у суді першої інстанції провину у скоєні правопорушення не визнав та зазначав, що він ніяким скутером не керував, а просто йшов по вулиці разом із дружиною, до них під`їхали працівники ДАІ, запитали його документи, він відповів і вони поїхали, а він пішов далі, про складання щодо нього адміністративного протоколу нічого не сказали, ніяких понятих не було, скутера у нього не має і він ним не керував.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечував, що керував скутером та їхав разом з дружиною, пояснивши, що свідчення в суді першої інстанції про те, що не керував скутером він давав за рекомендацією адвоката. Працівники ДАІ дійсно його зупиняли та підходили до нього, брали його документи, але йому вони не пропонували пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння, він не відмовлявся у присутності двох свідків від проходження огляду, все що відбувалося зафіксовано на відео-зйомці, де відсутні вказані в протоколі свідки.

На наданому працівниками ДАІ відеозаписі не зафіксовано відмови ОСОБА_1 від продуття алкотестеру та від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у присутності двох свідків - ОСОБА_10 та ОСОБА_9

Судом першої інстанції вказані свідки не допитувалися, а їх пояснення, додані до матеріалів справи не можна вважати належними доказами по справі, відповідно до вимог ст. 251, 272 КУпАП, в матеріалах справи відсутні повідомлення про їх виклик або привід, наявна заява матері свідків - ОСОБА_11 не зареєстрована, відсутні дані в матеріалах справи про її отримання.

Суд апеляційної інстанції також був позбавлений можливості допитати свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9, оскільки отримавши під розпис судові повістки (а/с 40, 41) вони не зявилися у судове засідання, тричі оголошувався їх привід, який не виконано без повідомлення причин.

Як вбачається зі змісту ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності зокрема може бути притягнута особа яка керує транспортним засобом та відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника міліції пройти у встановленому законом порядку медичний огляд для визначення стану спяніння.

Відповідно до положень ст. 266 КУпАП, якими встановлений порядок проходження такого огляду, вбачається, що такий огляд проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником міліції у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, працівником міліції з використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд водія проводиться у закладах охорони здоровя.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.03.2010 року № 33 затверджено перелік технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень ПДР, а саме згідно з п. 3 даного наказу спеціальний технічний засіб для проведення огляду водіїв з метою виявлення стану алкогольного спяніння: газоаналізатори «AlcoQuant 6020», « Alcotest 6510», « Alcotest 6810», «Alcotest 7410 Plum com», прилад спеціалізований визначення концентрації парів етанолу в повітрі, що видихається, «Алконт 01».

Крім того, з матеріалів справи, а саме з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що працівники ДАІ застосували для визначення стану спяніння алкотестер «Драгір», тобто не передбачений Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 33 від 01.03.2010 року спеціальний технічний засіб для проведення огляду водіїв з метою виявлення стану алкогольного спяніння.

За таких обставин, суд не приймає викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини, як доказ вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Інших доказів, які б свідчили про наявність в його діях складу цього адміністративного правопорушення в матеріалах справи не має, а показання працівників ДАІ не можна вважати свідченнями свідків, в присутності яких особа відмовилась від проходження огляду на стан спяніння.

Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме ст.ст. 9, 33, 245, 252 КпАП України, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

За таких обставин, постанову районного суду слід скасувати, а провадження по справі закрити, відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у звязку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КпАП України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 247, 294 КпАП України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Волноваського районного суду Донецької області від 27.12.2013 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, з вилученням посвідчення водія та талону попередження - скасувати.

Провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КпАП України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя