Рішення № 51207493, 18.09.2015, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7247/15-ц

провадження № 2/369/3054/15

РІШЕННЯ

Іменем України

18.09.2015 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Рябець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів і стягнення заборгованості за несплату аліментів,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів і стягнення заборгованості за несплату аліментів, посилаючись на те, що між нею і ОСОБА_2 06 червня 2009 року був укладений шлюб, який був зареєстрований виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області. В шлюбі у неї і ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився син ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження від 04 листопада 2009 року серії НОМЕР_1. Їхній шлюб був розірваний рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05 листопада 2013 року № 369/8228/13-ц. З того часу син проживає разом з нею.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05 листопада 2013 року встановлено, що приблизно з кінця 2012 року спільне життя з відповідачем не склалось. Він не бере участі у її житті, у сторін різні погляди на життя, проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Фактично ОСОБА_2 почав проживати окремо від сім»ї ще з жовтня 2012 року. Усі її телефонні дзвінки і усні вимоги щодо виплати коштів на утримання дитини були проігноровані. Через місяць після розірвання шлюбу (через 13 місяців після того, як вони з ОСОБА_2 почали проживати окремо), 05 грудня 2013 року нею з ним був укладений Договір про участь у вихованні і утриманні дитини № 1516, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Єфременко Л.О..

В даному договорі передбачено, що батько дитини зобов»язується щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця, передавати матері дитини на утримання сина по 1000 грн. до досягнення дитиною 18 років. Даних коштів на утримання дитини їй не вистачає, оскільки щомісячні витрати на сина значно перевищують суму коштів, які надає батько дитини. Комунальні платежі значно підвищено за останній час, щомісячно на комунальні послуги та електроенергію вона сплачує 800-900 грн.. Дитина відвідує дошкільний навчальний заклад № 721, щомісячні витрати на харчування в дитячому садку в середньому складають 320 грн., сума коливається залежно від кількості днів, протягом яких дитина відвідує садочок.

У квітні 2015 року витрати на дитячий садок склали близько 100 грн., оскільки дитина постійно хворіє на гострі респіраторні захворювання, зокрема, гострий бронхіт, лікування в умовах теперішньої цінової політики в аптеках дороговартісне, лише на лікування гострого бронхіту у квітні 2015 року витрачено більше 1000 грн., при чому протягом двотижневого лікування за дитиною потрібний був додатковий догляд і піклування, що потягнуло збільшення витрат.

Також у дитячому садку дитина відвідує заняття з мовлення та окремо займається з логопедом.

Щоденне харчування дитини включає в себе весь раціон, який потрібний для нормального життя і розвитку дитини, і в місяць складає 1800 грн., що тягне за собою значні витрати, які при її мінливому заробітку є непідйомними.

Також щомісячно дитина відвідує басейн і сума за користування басейном та щоденний інструктаж з тренером складає 1100 грн..

Одяг включає в себе щомісячні витрати, оскільки дитина росте і фізично розвивається, оновлення взуття, білизни, шкарпеток здійснюється кожного місця. Сума, яка щомісячно витрачається на оновлення гардеробу дитини, складає 1000 грн..

Щорічно дитині необхідно оздоровлення для укріплення імунітету. Витрати полягають в оплаті путівки на поїздку до моря для оздоровлення дитини та оплаті витрат на проїзд до місця оздоровлення і в зворотньому напрямку. Загальні витрати для забезпечення оздоровлення дитини в літній період складають 6000 грн..

На даний час синові 5 років і з осені 2015 року вона планує розпочати підготовчі заняття до школи, які потягнуть за собою додаткові витрати на дитину.

Іграшки, дозвілля, розвиток дитини повністю забезпечується нею самостійно, і тому встановленої суми в розмірі 1000 грн. недостатньо для виховання дитини відповідного віку.

На момент підписання Договору про участь у вихованні дитини, а саме 5 грудня 2013 року даних коштів було замало, а в умовах теперішнього зросту цін та інфляційних процесів в Україні дана сума є неприпустимою і нереальною для забезпечення потреб дитини.

В період з жовтня 2012 року по 05 грудня 2013 року (до моменту підписання договору про участь у вихованні та утриманні дитини) батько матеріально не підтримував дитину, всі витрати, пов»язані з її вихованням, були покладені на неї, а тому вона вважає за доцільне стягнути заборгованість по аліментах за вказаний період у розмірі щомісячних платежів, передбачених Договором про участь у вихованні та утриманні дитини, оскільки протягом зазначеного часу ОСОБА_2 нехтував своїм батьківським обов»язком по утриманню дитини. Позивач ОСОБА_1 вважала, що його дохід дозволяє збільшити суму аліментів до тієї, яка буде забезпечувати потреби дитини на даний момент і до досягнення нею повноліття.

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 з посиланням на вимоги ст. ст. 180, 184, 191, 192 СК України просила збільшити розмір аліментів на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі, у розмірі 4000 грн., стягнути з ОСОБА_3 аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 4000 грн. до досягнення дитиною повноліття, стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за несплату аліментів в період з жовтня 2012 року по 05 грудня 2013 року у сумі 13 000 грн. пропорційно розміру щомісячних платежів, передбачених Договором поро участь у вихованні та утриманні дитини.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і представник позивача позов підтримали і просили його задовольнити.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 і представник відповідача позов не визнали і заперечували проти його задоволення.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 180 СК України батьки зобов»язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно вимог ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров»я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров»я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до вимог ст. 189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, я у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов»язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Судом встановлено, що 06 червня 2009 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі. В шлюбі в подружжя народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, виданого виконавчим комітетом Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 04 листопада 2009 року, актовий запис № 56.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу позов задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, зареєстрований 06 червня 2009 року у виконавчому комітеті Боярської міської ради Києво-Святошшинського району Київської області, актовий запис № 156, розірвано. Прізвище сторін після розірвання шлюбу залишено без змін.

Відповідно до наданої суду довідки Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 721 комбінованого типу Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 16 вересня 2015 року № 23 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відвідує дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 721 комбінованого типу з березня 2015 року по теперішній час. За період перебування дитини в дошкільному закладі дитину приводила і забирала мати, ОСОБА_1, яка приділяє належну увагу розвитку і вихованню хлопчика.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 зазначала, що її щомісячний дохід складає 3500 грн., а відповідач ОСОБА_2 вказав суду, що його щомісячний дохід становить 2000-2500 грн..

05 грудня 2013 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 уклали Договір про участь у вихованні та утриманні дитини, відповідно до умов п. п. 1, 2 якого сторони домовились, що їхній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, буде проживати разом з матір»ю ОСОБА_1, та на утримання дитини батько ОСОБА_2 зобов»язується щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця, передавати матері на утримання сина по 1000 грн. до досягнення дитиною 18 років будь-яким шляхом за його вибором: готівкою безпосередньо матері, що має бути підтверджено її розпискою, або банківським перерахуванням на поточний (картковий) рахунок матері.

Згідно умов п. 7 вказаного Договору усі рішення, що впливають на здоров»я, освіту та розвиток дитини, приймаються батьками спільно. У разі виникнення інших важливих справ, що стосуються дитини, батьки зобов»язуються радитися один з одним і якнайповніше забезпечувати дотримання інтересів дитини.

Відповідно до умов п. 9 вказаного Договору у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров»я будь-якої зі сторін Договору, якщо сторони дійдуть згоди, вносяться зміни або доповнення до цього договору шляхом укладення додаткового нотаріально посвідченого договору.

Згідно умов п. 14 зазначеного Договору він набирає чинності з дати його підписання і діє в повному обсязі до досягнення дитиною повноліття, а у випадку навчання дитини після повноліття-до закінчення навчання.

Відповідно до вимог п. 15 Договору про участь у вихованні та утриманні дитини одностороння відмова від виконання умов договору або одностороння зміна умов договору не допускається. Договір може бути розірваний або змінений за взаємною згодою сторін, а у випадках невиконання його умов і відсутності домовленості між сторонами-у судовому порядку.

За своєю природою зазначений договір належить до сімейно-правових договорів, оскільки в результаті його укладення та виконання настають правові наслідки, передбачені нормами сімейного законодавства-утримання дитини. Водночас, він повинен відповідати загальним вимогам ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності цього правочину.

Суд також зазначає, що до зазначеного договору можуть бути включені положення про зміну його умов або про його припинення. При цьому зміни до договору можуть вноситися протягом усього часу його існування шляхом укладення відповідної угоди, яка повинна обов»язково нотаріально посвідчуватись. У зв»язку з цим зміна розміру аліментів, а отже, і зміна договору, можлива за правилами, встановленими законом (ст. 192 СК України).

Згідно вимог ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров»я когось з них.

Позивачем ОСОБА_1 в позовній заяві і в наявних у справі доказах та представником позивача в судовому засіданні не доведено, що змінився матеріальний і сімейний стан її, як одержувача аліментів, і стан платника аліментів ОСОБА_2, що може суттєво вплинути на розмір аліментів на утримання дитини і бути підставою для зміни розміру аліментів. При вирішенні даного питання суд врахував і матеріальне становище дитини.

Крім того, позивач ОСОБА_1 зазначала, що у квітні 2015 року витрати на дитячий садок склали близько 100 грн., оскільки дитина постійно хворіє на гострі респіраторні захворювання, зокрема, гострий бронхіт, лікування в умовах теперішньої цінової політики в аптеках дороговартісне, лише на лікування гострого бронхіту у квітні 2015 року витрачено більше 1000 грн., при чому протягом двотижневого лікування за дитиною потрібний був додатковий догляд і піклування, що потягнуло збільшення витрат. Також щомісячно дитина відвідує басейн і сума за користування басейном та щоденний інструктаж з тренером складає 1100 грн.. Як вказувала позивач ОСОБА_1, щорічно дитині необхідно оздоровлення для укріплення імунітету. Витрати полягають в оплаті путівки на поїздку до моря для оздоровлення дитини та оплаті витрат на проїзд до місця оздоровлення і в зворотньому напрямку. Загальні витрати для забезпечення оздоровлення дитини в літній період складають 6000 грн.. Також ОСОБА_1 вказувала, що на даний час синові 5 років і з осені 2015 року вона планує розпочати підготовчі заняття до школи, які потягнуть за собою додаткові витрати на дитину.

В зв»язку з цим суд вказує, що вказані вище доводи, на які посилається позивач ОСОБА_1, не можуть бути підставою для збільшення розміру аліментів і стягнення їх щомісячно з відповідача на утримання дитини в розмірі 4000 грн..

За таких обставин суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов»язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Позивач ОСОБА_1 не зверталась до суду з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_2 про стягнення додаткових витратах на дитину.

Суд же, відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, розглядав вказану цивільну справу в межах заявлених позивачем ОСОБА_1 позовних вимог і на підставі доказів сторін.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 180, 182, 183, 184, 192 СК України, суд вважає недоведеними заявлені позовні вимоги позивача ОСОБА_1 і не вбачає підстав для збільшення розміру аліментів, а тому у задоволенні позову в цій частині вимог слід відмовити.

Також у своєму позові позивач ОСОБА_1 зазначала, що в період з жовтня 2012 року по 05 грудня 2013 року (до моменту підписання Договору про участь у вихованні та утриманні дитини) батько матеріально не підтримував дитину, всі витрати, пов»язані з її вихованням, були покладені на неї, а тому вона вважає за доцільне стягнути заборгованість по аліментах за вказаний період у розмірі щомісячних платежів, передбачених Договором про участь у вихованні та утриманні дитини, оскільки протягом зазначеного часу ОСОБА_2 нехтував своїм батьківським обов»язком по утриманню дитини. Позивач ОСОБА_1 вважала, що його дохід дозволяє збільшити суму аліментів до тієї, яка буде забезпечувати потреби дитини на даний момент і до досягнення нею повноліття. В зв»язку з цим позивач ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за несплату аліментів в період з жовтня 2012 року по 05 грудня 2013 року у сумі 13 000 грн. пропорційно розміру щомісячних платежів, передбачених Договором поро участь у вихованні та утриманні дитини.

Згідно вимог ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред»явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв»язку з ухиленням від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Суд оцінив докази та надані пояснення сторонами у справі за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, і дійшов висновку, що вказані вимоги позивача ОСОБА_1 не були підтверджені доказами, як того вимагає ст. 60 ЦПК України, а тому суд не вбачає підстав для присудження з відповідача 13 000 грн. аліментів за минулий час, і тому відмовляє у задоволенні позову в цій частині вимог.

Керуючись ст. ст. 180, 182, 183, 184, 189, 191, 192, 185 Сімейного кодексу України, ст. ст. 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів і стягнення заборгованості за несплату аліментів відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду або шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в разі відсутності в судовому засіданні осіб, які брали участь у справі, під час проголошення судового рішення.

Суддя Ковальчук Л.М.