Ухвала суду № 51202282, 18.06.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/4624/14-к Головуючий у 1-й інст. Баренко С. Г.

Категорія ч.1 ст.125 КК Доповідач Жизнєвський Ю. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року. Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Жизнєвського Ю.В.

суддів: Завязуна С.М., Мельничук Н.М.

при секретарі Парижан І.О.

за участі:

прокурора Селюченко І.І.

потерпілого ОСОБА_1

захисника адвоката ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу прокурора Колоші Є.В. на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 10 квітня 2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючого, не одруженого, раніше судимого:

16.08.2001р. Богунським районним судом м. Житомира за ч.1 ст.229-6 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік;

25.01.2002р. Корольовський районним судом м. Житомира за ч.1 ст.158 КК України на 1 рік позбавлення волі з випробуванням та іспитовим строком 1 рік;

24.10.2002р. Богунським районним судом м. Житомира за ч.2 ст.309, ч.1 ст.311 КК України, на 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

22.10.2003р. Корольовським районним судом м. Житомира за ч.1 ст.81, ч.4 ст.70 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;

03.10.2005р. Богунським районним судом м. Житомира за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі;

11.06.2009р. Бердичівським міським судом Житомирської області за ч.1 ст.390 КК України, ч.1 ст. 71, 72 КК У каїни на 1 рік 10 днів позбавлення волі

12.08.2013р. Житомирським районним судом за ч.1 ст. 126 КК України до сплати штрафу в сумі 850 грн., -

засуджено за ч.1 ст.125 КК України та призначено йому покарання у виді 200 годин громадських робіт.

На підставі ст.72 КК України, зараховано термін перебування ОСОБА_3 під вартою в період з 18.09.2014р. по 12.10.2014р. (25 днів) в строк відбуття призначеного судом покарання.

Скасовано запобіжний захід у виді домашнього арешту

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України 196 грн. 56 коп. за проведення товарознавчої експертизи.

Питання про речові докази вирішено в порядку ст.100 КПК України.

Згідно вироку суду, 24.06.2014 близько 11:15 год. ОСОБА_3, перебуваючи в будинку ОСОБА_1 за адресою с. Вереси, вул. Партизанська, 55-а, Житомирського району, під час сварки з останнім з приводу повернення сільськогосподарських сапок його матері, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно заподіяв ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоровя, у виді глибокого садна на обличчі, садна та синця на правій кисті.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вказаний вирок, яким ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та постановити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України та призначити покарання у виді 10 років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Вважає вирок Житомирського районного суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню у звязку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Зазначає, що суд прийняв рішення виключно на показаннях обвинуваченого ОСОБА_3 який винним себе у вчиненні злочину не визнав та дав показання про те, що до потерпілого прийшов забрати сапки які начебто належать його матері, та будь якої мети на заволодіння коштами у останнього не було. Однак вважає, що вказані показання обвинуваченого суперечать показанням свідків та потерпілого і не узгоджуються із дослідженими в суді доказами та є надумані та надані з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину.

Вважає, що судом безпідставно залишено поза увагою та не надано належної оцінки показанням потерпілого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_4 які спростовують доводи ОСОБА_3 і є послідовними як під час досудового так і судового розгляду.

Зазначає, що судом також безпідставно залишено поза увагою та не надано належної оцінки показанням свідка ОСОБА_5 як в судовому засідання та під час проведення з останнім слідчого експерименту від 16.09.2014р., під час якого свідок вказав про обставини події.

Вважає, що судом також не враховані покази свідка ОСОБА_5 та ненадана їм оцінка з приводу того, що ОСОБА_3 відразу після вказаної події, а також згодом погрожував свідку фізичною розправою, якщо останній розповість працівникам міліції, що ОСОБА_3 під час вказаної події був із сокирою в руках та просив вказати, що сокири в нього не було та, що її в нього взагалі ніхто не забирав.

Зазначає, що судом однобічно та поверхово оцінено покази свідка ОСОБА_6, фельдшера медичного пункту, яка в суді показала, що 24.06.2015р. після обіду до неї звернувся ОСОБА_5, щоб вона надала медичну допомогу ОСОБА_1, під час того як вона надавала медичну допомогу останньому, виявила рану на брові, на її запитання про походження ушкодження ОСОБА_1 повідомив їй, що цього ж дня до нього додому проник невідомий чоловік та сокирою намагався нанести йому удар в область голови, однак в останній момент йому вдалося схопити сокиру, завдяки цьому йому було нанесено тільки ушкодження в області брові.

Вважає також, що судом не враховано що висновком судово-медичної експертизи № 1456 від 25.06.2014р. повністю спростовуються показання обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що потерпілий дістав з під ліжка сокиру і замахнувся на ОСОБА_3 однак останній її забрав.

Однак посилається на висновок судово-медичної експертизи № 1469 від 26.06.2014р., згідно якої у ОСОБА_3 не виявлено тілесних ушкоджень від дії тупо-загостреного предмету, які свідчили про те, що обвинувачений відбирав сокиру у потерпілого ОСОБА_1.

Також під час допиту матері обвинуваченого остання жодних показів про те, що вона просила ОСОБА_3 забрати у потерпілого ОСОБА_1 її господарський інвентар, або що передавала його ОСОБА_1, не надавала, а тому вважає висновок суду про те, що не перевірено доводи обвинуваченого, що він прийшов до потерпілого за сапками не відповідає дійсності.

Вважає, що суд безпідставно зазначив про те, що стороною обвинувачення не представлено суду належних та допустимих доказів про належність сокири саме обвинуваченому та обставини, за яких він прибув до будинку потерпілого. Оскільки допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 чітко вказав, що дана сокира йому не належить і, що в нього даної сокири не ніколи було.

Зазначає, що судом не враховано той факт, що в день коли сталася дана подія, 24.06.2014р. ОСОБА_1 не вдалося викликати працівників міліції, в наслідок чого він особисто 25.04.2015р. звернувся до Житомирського РВ з заявою про вчинене кримінальне правопорушення, а гроші в сумі 113 грн., які він після викрадення у нього ОСОБА_3 він відібрав у останнього витратив на ліки оскільки хворіє на хронічну бронхіальну астму.

Вважає, що плутанина свідка ОСОБА_5 в суді та на досудовому слідстві в сумі грошей які викрав ОСОБА_3 у ОСОБА_7 є несуттєвою.

Вважає хибним твердження суду про те, що на досудовому розслідуванні кримінального провадження не було перевірено версію обвинуваченого ОСОБА_3, який вказав в судовому засіданні, що мобільний телефон потерпілого, який у нього було виявлено після зазначеної події останнім, він взяв помилково оскільки переплутав зі своїм телефоном, який схожий на телефон потерпілого, що призвело до викривлення дійсних обставин події.

Зазначає, що судом безпідставно вказано про те, що телефон зазначений в постанові про визнання речових доказів від 28.07.2014р. не відповідає його опису в протоколі огляду, оскільки в протоколі огляду та постанові зазначена одна і таж сама модель мобільного телефону, а саме Нокіа 1616-2. Крім того, в протоколі огляду від 25.06.2014 при вилучені мобільного телефону зазначений його ідентифікатор ІМЕІ, який співпадає із ІМЕІ визначеному під час проведення товарознавчої експертизи вказаного телефону.

Вважає, що не відповідає дослідженим доказам у суді і твердження суду про те, що у висновку судово-медичної експертизи № 1456 від 25.06.2014р. не зазначено механізм отриманих тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_1 Однак, у підсумках вказаної експертизи зазначено, що тілесні ушкодження у ОСОБА_1 утворились від дії тупо-загостреного предмету та тупих твердих предметів, в термін та за обставин вказаних обстеженим.

Зазначає, що судом взагалі не прийнято до уваги характеризуючі дані на ОСОБА_3, який неодноразово судимий, в тому числі і за корисливі злочини, та будучи обвинуваченим у вказаному кримінальному провадженні після безпідставного звільнення 03.03.2015р. з-під варти Житомирським районним судом, вже 18.03.2015р. вчинив новий злочин, передбачений ч.2 ст.125 КК України до прийняття судом кінцевого рішення у даному кримінальному провадженні з мотивів помякшення відповідальності у вказаному провадженні.

В письмовому запереченні адвокат просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Житомирського районного суду без змін.

Вважає апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою, оскільки прокурор перекручує докази які досліджені були судом та водить суд в оману.

Заслухавши доповідь судді, прокурора та потерпілого ОСОБА_1, які підтримали подану апеляційну скаргу з наведених в ній мотивів, ОСОБА_3 та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст.52 КПК України, участь захисника є обовязковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 10 лютого 2015 року в суді першої інстанції в супереч вимог ч.1 ст.52 КПК України відбулося судове засідання без участі захисника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_2 (т.2 а.с.73). Оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення, тому в даному кримінальному провадженні участь захисника є обовязковою.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.412 КПК України, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обовязковою.

Згідно положень п.1 ч.1 ст.415 КПК України, якийпередбачає підстави для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 КПК України.

Крім того, судом першої інстанції порушено загальні засади кримінального провадження, зокрема забезпечення обвинуваченого права на захист, а саме в порушення вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України у вироку відсутнє формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку що вирок суду підлягає скасуванню з направленням кримінального провадження до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду, суду першої інстанції необхідно усунути порушення вимог кримінального процесуального закону, які стали підставами для скасування вироку та призначення нового судового розгляду, оцінити докази в їх сукупності, розглянути клопотання та прийняти рішення відповідно до положень КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 412, 415 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора Колоші Є.В. задовольнити частково.

Вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 10 квітня 2015 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а по даному кримінальному провадженні призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: