Рішення № 51200905, 22.09.2015, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

Справа № 285/2995/15-ц

провадження № 2/0285/1181/15

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22.09.2015 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі суддіПомогаєва А.В., за участі секретаря судового засідання Музика Н.Ю. та осіб, які беруть участь у справі:позивача: ОСОБА_1, представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс" про повернення платежів за невиконання договору фінансового лізингу,

ВСТАНОВИВ:

03.08.2015 р. до суду звернувся ОСОБА_3 із позовною заявою про повернення платежів за невиконання договору фінансового лізингу в сумі 63000 грн. та неустойки в сумі 10420 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 27.10.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір за № 01/14-00549 фінансового лізингу, відповідно до якого ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» зобовязалось передати у власність позивачу автомобіль ЗАЗ Vida. В додатках до договору були вказані строки сплати авансового внеску та комісійних виплат. Позивач наступного дня вказані платежі сплатив, та отримав документ, за яким він мав з 28.10.2014 р. по 12.11.2014 р. отримати замовлений автомобіль в м. Житомир. Однак автомобіль ОСОБА_3 не отримав, оскільки його не було в наявності. Загалом позивач сплатив відповідачу кошти на суму 63000 грн. Умовами договору передбачено сплату неустойки за невиконання зобовязань відповідачем, яка згідно розрахунку позивача складає 10420 грн.

В судовому засіданні позивач і його представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання повторно не зявився, однак про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Будь-яких заперечень проти позову на адресу суду не надходило.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зважаючи на вищевказані обставини, а також на те, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд згідно з вимогами ч. 1 ст. 225 ЦПК України, прийшов до висновку про необхідність провести розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що 27.10.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір за № 01/14-00549 фінансового лізингу, відповідно до якого ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» зобовязано передати у власність позивачу автомобіль ЗАЗ Vida.

Згідно п. 3.2.1 договору фінансового лізингу № 01/14-00549 від 27.10.2014 року лізингоодержувач до отримання предмету лізингу зобовязаний сплатити перший лізинговий платіж, передбачений додатком №1 до договору.

Згідно п. 1.7, 4.1 того ж договору, Лізингодавець передає предмет лізингу Лизингоодержувачу не пізніше 120 робочих днів з дати сплати авансового платежу на рахунок Лізингодавця. Строк поставки може бути змінено.

Пунктом 4.3. вищезазначеного договору встановлено обовязок оглянути предмет лізингу в місці поставки протягом трьох днів з моменту повідомлення про адресу поставки та підписати акт приймання-передачі.

Позивачем надано копію письмового повідомлення від 28.10.2014 року, згідно якого передача автомобіля ЗАЗ Vida, колір «срібляста мідь», мала відбутись з 28.10.2014 року по 12.11.2014 року в м. Житомир (а.с. 15)

27.10.2014 р., 28.10.2014 р., 11.11.2014 року ОСОБА_3 сплатив комісію за організацію та оформлення договору фінансового лізингу, що становить 10 % від вартості предмета лізингу у сумі 10500 грн. і авансовий платіж в сумі 52500 грн., що підтверджується копіями квитанцій.

17.12.2014 року позивач звернувся до ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» із заявою про дострокове припинення дії договору фінансового лізингу, у звязку із порушенням строку передачі обєкта лізингу та повернення сплачених коштів за цим договором.

Листом № 1434 від 13.01.2014 року відповідач повідомив, що на підставі п. 10.12 Договору сплачені на рахунок ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» кошти авансового платежу поверненню не підлягають, оскільки у разі розірвання договору вказані кошти зараховуються на погашення штрафу, та договір вважається розірваним з 17.12.2014 року (а.с. 17)

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Частиною 1 ст. 651 ЦК України, також визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту листа ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» № 1434 від 13.01.2014 року, у відповідь на заяву ОСОБА_4, вбачається, що сторони дійшли згоди щодо розірвання договору фінансового лізингу № 01/14-00549 від 27.10.2014 року. Днем розірвання визначено 17.12.2014 року.

Згідно ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Статтею 665 ЦК України встановлено право покупця відмовитись від договору купівлі-продажу уразі відмови продавця передати проданий товар.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Згідно отриманого позивачем повідомлення від 28.10.2014 року передача предмету лізингу мала відбутись з 28.10.2014 року по 12.11.2014 року.

ОСОБА_3 звернувся до ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» із заявою про розірвання договору 17.12.2014 року через 35 днів після настання строку передачі автомобіля, скориставшись таким чином правом, що встановлено ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Суд визнає необґрунтованим викладене у вищезазначеному листі №1434 від 13.01.2014 року посилання відповідача на умови п. 10.12 договору, як на підставу для відмови у поверненні коштів, оскільки встановлений договором штраф є відповідальністю за дострокове розірвання договору з ініціативи лізингоодержувача. Разом з тим, порушення ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» строку постачання, визначеного повідомленням від 28.10.2014 року фактично призвело до прострочення виконання договору саме лізингодавцем. Таким чином, факт дострокового розірвання договору з ініціативи лізингоодержувача відсутній.

В судовому засіданні встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором фінансового лізингу № 01/14-00549 укладеного з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс», предметом якого є автомобіль марки ЗАЗ Vida виконав, сплативши на рахунок ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» комісію за організацію та оформлення договору фінансового лізингу, що становить 10 % від вартості предмета лізингу у сумі 10500 грн. та авансовий платіж, що становить 52 000 грн., що підтверджено копіями квитанцій № 3230.963.2 від 27.10.2014 року, № 3230.969.1 від 28.10.2014 року, № 0.0.314446509.1 від 11.11.2014 р.

В свою чергу відповідач ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» не поставила позивачу предмет договору фінансового лізингу - автомобіль ЗАЗ Vida, як це передбачено умовами договору.

Відповідно до частини 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 60 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у розгляді справи, виник спір.

Відповідно до п. 7 Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», вирішуючи справи про захист прав споживачів, суди мають виходити з того, що відповідно до ст. 4 Закону держава: забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів; надає можливість вільного вибору товарів (робіт, послуг) та набуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час вибору й використання товарів (робіт, послуг) відповідно до їх потреб; гарантує придбання або одержання іншими законними способами товарів (робіт, послуг) в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я та життєдіяльності. Встановлений Законом перелік прав, якими користуються споживачі, не є вичерпним. Законодавчими актами і договорами, які не суперечать Закону, можуть бути передбачені й інші права споживачів та зобов'язання продавців, виконавців. Умови договору, що обмежують права споживача порівняно з положеннями, передбаченими законодавством, визнаються недійсними. Якщо внаслідок застосування умов такого договору споживачеві завдано збитків, вони мають бути відшкодовані винною особою в повному обсязі.

У звязку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача коштів, сплачених позивачем за договором фінансового лізингу № 01/14-00549 від 27.10.2014 року в сумі 63000 грн. підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення неустойки в сумі 10420 грн. за не виконання умов договору.

Згідно до п. 3 ч. 1. ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Однак відповідно до п. 4 ч. 1 Закону України «Про фінсовий лізинг» лізингоодержувач має право вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу. Крім суми, сплаченої за договором, будь-які інші збитки позивачем не заявлено.

Умовами п. 10.1 договору фінансового лізингу, на який посилається позивач як на підставу нарахування неустойки, встановлено лише відповідальність лізингоодержувача за порушення умов договору. Обовязок лізингодавця сплатити неустойку договором не встановлено.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про стягнення з відповідача неустойки та відмовляє у цій частині позову.

При подачі позовної заяви до суду, позивач сплатив судовий збір в сумі 734 грн., тому у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, дані витрати підлягають до стягнення з відповідача ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 630 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 88, 208, 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс", код ЄДРПОУ - 38104479, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, 63 000 (шістдесят три тисячі) грн.

У задоволенні позовних вимог в частинні стягнення неустойки за невиконання умов договору в розмірі 10420 грн. - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс", код ЄДРПОУ - 38104479, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, відшкодування витрат зі сплати судового збору у розмірі 630 (шістсот тридцять) грн.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого Цивільним процесуальним кодексом України та може бути переглянуте судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 25.09.2015 р.

Суддя: А.В. Помогаєв