Рішення № 51195622, 22.09.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/5199/14-ц 22-ц/774/1423/К/15

Справа № 210/5199/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1423/К/15 суддя Вікторович Н.Ю.

Категорія - 27 (IV) Доповідач - Бондар Я.М.

РІШЕННЯ

Іменем України

22 вересня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Бондар Я.М.,

суддів - Зубакової В.П., Соколан Н.О.,

при секретарі - Масловій К.В.,

за участі - представника позивача Подолінного Романа Георгійовича, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20 листопада 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № KRНТА800000272 від 20.03.2008 року в розмірі 12815,94 дол. США, що за курсом НБУ станом на 04.09.2014 року складає 160455,70 грн., а також судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «ПриватБанк» посилався на те, що між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та відповідачем було укладено кредитний договір № KRНТА800000272 від 20.03.2008 року, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 6998,17 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 19.03.2013 року.

Позивачем було повністю виконано умови зазначеного кредитного договору, в той час як відповідач, в порушення умов вказаного договору, взяті на себе зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим за ним накопичилась заборгованість, яка станом на 04.09.2014 року в загальному розмірі складає 12815,94 дол. США., з яких: 3243,39 дол. США - заборгованість за кредитом, 8943,26 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 19,97 дол. США - штраф (фіксована частина), 609,33 дол. США - штраф (процентна складова).

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20 листопада 2014 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою того ж суду від 08 червня 2015 року відмовлено ОСОБА_2 в перегляді заочного рішення.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, поставив питання про скасування оскаржуваного рішення, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача зазначив, що відповідач разом із сім'єю проживає за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується відповідним актом, проте судом першої інстанції здійснювався виклик відповідача за адресою: АДРЕСА_2, що вбачається з матеріалів справи.

Також зазначив, що в 2010 році банком було вилучено в нього заставний транспортний засіб та згідно умов договору реалізовано, тому вважає вимоги щодо стягнення заборгованості необґрунтованими.

На думку представника відповідача банк звернувся з вказаним позовом з пропуском строку позовної давності, оскільки останній платіж за кредитним договором ним було здійснено в березні 2010 року. Зазначив, що до ухвалення рішення по суті відповідач не мав можливості заявити клопотання про застосування строків позовної давності у зв'язку з тим, що належним чином не повідомлявся про розгляд справи, тому просив застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог на підставі пропуску відповідного строку.

Крім того, вважає, що згідно вимог ч. 2 ст. 258 ЦК України по позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання повинно бути застосовано річний строк позовної давності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості і доведеності.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду виходячи з такого.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитно-заставний договір № KRНТА800000272 від 20.03.2008 року (а.с.8-12), за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 6998,17 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 19.03.2013 року.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором своєчасно та належно не виконав, в результаті чого за ним станом на 04.09.2014 року в загальному розмірі складає 12815,94 дол. США., з яких: 3243,39 дол. США - заборгованість за кредитом, 8943,26 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 19,97 дол. США - штраф (фіксована частина), 609,33 дол. США - штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.4-6).

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції вважав їх доведеними та приймав до уваги відсутність заперечень щодо позовних вимог з боку позивача.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи оскаржуване рішення ухвалене судом в заочному порядку, при цьому відповідачем разом із заявою про перегляд заочного рішення було заявлено клопотання щодо застосування наслідків пропуску строків позовної давності. Також, враховуючи відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, відповідачем заявлено аналогічне клопотання разом з апеляційною скаргою.

Тому на думку колегії суддів слід задовольнити клопотання відповідача та застосувати до спірних правовідносин наслідки пропуску строків позовної давності.

У відповідності до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Разом з тим, колегія суддів не може взяти до уваги заперечення апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення з вказаним позовом до суду, з огляду на таке.

У відповідності до п. 13.11 кредитно-заставного договору сторонами узгоджено строк позовної давності тривалістю п'ять років, в тому числі щодо вимог про стягнення кредиту, винагороди та процентів за користування кредитом, а також неустойки (а.с.11 зворот). При цьому з копії вказаного договору вбачається, що його підписано обома сторонами на кожній сторінці, договір не оскаржено сторонами. Отже, враховуючи викладене, до виниклих правовідносин слід застосовувати строк позовної давності тривалістю саме п'ять років.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Тобто пеня, це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до п. 13.2. договору, у випадку порушення позичальником зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитом, винагороди та/або погашення виниклої заборгованості позичальник зобов'язався сплатити банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочення.

До вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст.258 ЦК України). Проте, враховуючи узгодження сторонами п'ятирічного строку позовної давності, в тому числі щодо вимог про стягнення неустойки, до спірних правовідносин неможна застосувати вимоги ч. 2 ст. 258 ЦК України).

За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється за кожним днем (місяцем), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму.

Таким чином, згідно наявного в матеріалах справи розрахунку та наданої представником позивача довідки про розмір пені в межах п'ятирічного строку позовної давності (а.с.92), розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 8909,11 дол. США. Також з розрахунку заборгованості вбачається, що розмір заборгованості за кредитом в сумі 3243,39 дол. США сформувався також в межах п'ятирічного строку позовної давності.

Крім того, згідно вимог п. 13.9 договору у разі порушення будь-якого грошового зобов'язання за договором понад 30 календарних днів, позичальник зобов'язався сплатити штраф в розмірі 250,00 грн., що станом на момент подачі позову еквівалентно 19,96 дол. США, а також 5% від невиконаного зобов'язання, що становить 607,62 дол. США, тому, на думку колегії суддів, вказані суми штрафу також підлягають стягненню з відповідача.

Заперечення апеляційної скарги щодо вилучення у відповідача банком в 2010 році заставного автомобіля, колегія суддів не приймає до уваги. Оскільки згідно розрахунку заборгованості, а також довідки щодо реалізації заставного майна та розподілу коштів виручених від його реалізації (а.с.91), визначена банком сума заборгованості за кредитним договором до стягнення з відповідача зазначена з урахуванням коштів виручених від реалізації вилученого транспортного засобу.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, висновки суду першої інстанції не повністю відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню, відповідно до ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «ПриватБанк».

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ПАТ «ПриватБанк» підлягають стягненню судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі 1600,07 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої.

При цьому враховуючи, що апеляційна скарги подана відповідачем та приймаючи до уваги лише часткове задоволення апеляційної скарги в незначній мірі, судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції стягненню на користь відповідача не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, ст. 309, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20 листопада 2014 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № KRНТА800000272 від 20.03.2008 року в розмірі 12780,10 дол. США, яка складається з: 3243,39 дол. США - заборгованість за кредитом, 8909,11 дол. США. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 19,97 дол. США - штраф (фіксована частина), 607,62 дол. США - штраф (процентна складова). Загальна сума заборгованості у гривневому еквіваленті станом на 04.09.2014 року складає 160006,85 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" судовий збір в розмірі 1600,07 грн. за розгляд справи судом першої інстанцій.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: