Ухвала суду № 51195092, 02.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" вересня 2015 р. м. Київ К/9991/1670/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Вербицької О.В., Олендера І.Я.,

при секретарі Корецькому І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.09.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011

у справі № 2а/0270/4049/11 Вінницького окружного адміністративного суду

за позовом директора приватно-орендного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Колос» (далі - ПОП СГП «Колос») Дударя Костянтина Костянтиновича

до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (МДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.09.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.08.2011 № 0007971700 Гайсинської МДПІ про збільшення грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб та застосування фінансових санкцій до приватно-орендного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Колос».

У касаційній скарзі МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування ПОП СГП «Колос» грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 135489,14 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 33872,29 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 26.08.2011 р. № 0007971700, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки МДПІ, викладені в акті перевірки від 08.08.2011 № 1199/2300/30612168, про порушення підприємством норм підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (Закон № 889-IV ), а саме: занижено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за 2008-2010 роки на загальну суму 135489,14 грн. До такого висновку податковий орган дійшов з огляду на те, що в ці роки орендна плата, яку ПОП «СГП «Колос» виплатило фізичній особі - орендодавцю земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення та з якої підприємство як податковий агент повинно утримувати та перерахувати до державного бюджету податок з доходу, менша розміру, встановленого статтею 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», а саме - 3 % нормативної грошової оцінки землі.

У судовому процесі встановлено, що між ПОП СГП «Колос» (орендар) та громадянином ОСОБА_3 (орендодавець) укладено договір від 18.08.2007 № 550-К, згідно з умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 1,9937 га, яка знаходиться на території Кунянської сільської ради.

Відповідно до пункту 7 зазначеного договору орендна плата сплачується орендарем у розмірі 1,5 % вартості земельної ділянки або у формі натуроплати, зокрема з наданням послуг.

Згідно із додатком до договору від 18.08.2007 № 550-К встановлено щорічний розмір платежів, який до 25.12.2008 та 25.12.2009 надавався пшеницею в кількості 408 кг, а до 25.12.2010 - 410 кг.

Відповідно до пункту 1.15 ст.1 Закону № 889-IV податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 ст.8 вказаного Закону встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду (підпункт 8.1.2 цього пункту).

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач не є податковим агентом щодо виплаченого доходу у вигляді орендної плати, оскільки громадянин ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, яку орендує позивач, а відтак останній не зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок з цього доходу. При цьому суд, наряду із наведеними нормами, застосував норми статті 162 Податкового кодексу України (ПК), якою встановлено коло платників податку на доходи з фізичних осіб, та підпункту 170.1.1 пункту 170.1 ст. 170 цього ж Кодексу, згідно з яким податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходів від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. Згідно з цим підпунктом об'єкт оподаткування визначається виходячи із розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановленого законодавством з питань оренди землі.

Відповідно до пункту 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім визначених в цьому пункті статей, підпунктів статей. З огляду на це застосування судами попередніх інстанцій норм цього Кодексу до відносин, які виникли з приводу податкового обов'язку позивача при виплаті доходів за 2008-2010 роки, не відповідає правилу дії нормативного акту в часі. До того ж, за змістом норм статті 162, підпункту 170.1.1 пункту 170.1 ст. 170 ПК орендар є податковим агентом щодо виплаченого ним доходу від надання в оренду земельної ділянки. Не ставлять у залежність обов'язок податкового агента нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок з виплаченого доходу від надання в оренду майна, в тому числі і земельної ділянки, від правового титулу володіння майном орендодавцем і норми Закону № 889-IV, якими суд повинен був керуватися при вирішенні спору.

Згідно з підпунктом 9.1.1 пункту 9.1 ст. 9 цього Закону податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу, встановленої законодавством з питань оренди землі.

Статтею 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» від 02.02.2002 № 92/202 зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента України від 19.08.2008 № 725/2008, визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок, що позивач як орендар земельної ділянки (паю) не є податковим агентом при виплаті доходу (орендної плати) орендодавцю. При цьому, форма здійснення розрахунку орендаря з орендодавцем, будь-то грошова чи натуральна, не впливає на обов'язок нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок з суми або вартості такого доходу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 19.2 ст. 19 Закону № 889-IV особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Суди попередніх інстанцій, однак, не встановили обставин фактичного здійснення виплати або нарахування ПОПС НП «Колос» доходу фізичній особі - орендодавцю, які відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входить до предмету доказування при розгляді цього спору, оскільки норми підпункту 8.1.2 пункту 8.1 ст.8 Закону № 889-IV чітко встановлюють, що саме ці обставини є підставами для утримання податку.

Згідно з пунктом 8 ст. 3 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до частини першої ст. 52 цього Кодексу суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулась не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

При вирішенні питання щодо сторін у справі суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що податкове повідомлення-рішення від 26.08.2011 р. № 0007971700 збільшує податковий обов'язок юридичній особі ПОП СГП «Колос», якому і належить право вимоги щодо скасування цього податкового повідомлення-рішення і яке може брати участь в адміністративному процесі, як це встановлено частинами першою, сьомою ст. 56 КАС України, через представника, зокрема керівника підприємства, який є його законним представником.

Порушення судами попередніх інстанцій вище наведених норм процесуального права призвело до ухвалення судових рішень, які не відповідають статті 159 КАС України. Цією статтею встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша - третя цієї статті).

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вирішити питання щодо належного позивача у справі; встановити обставини щодо виплати і нарахування ПОП СГП «Колос» орендодавцю - громадянину ОСОБА_3 впродовж 2008 - 2010 років доходів за договорами оренди земельних ділянок, перевіривши при цьому довід МДПІ щодо заниження підприємством бази оподаткування з огляду на не відповідність розміру виплаченої орендної плати розміру орендної плати, встановленої законодавством з питань оренди землі, що потребує правильного застосування, в тому числі норм Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)». Для забезпечення ухвалення судового рішення, яке відповідає вимогам ст. 159 КАС України, суду, в разі необхідності, слід зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області задовольнити частково, скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.09.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.В. Вербицька підписІ.Я. Олендер