Ухвала суду № 51193004, 08.09.2015, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/7207/15-ц

Провадження № 2/185/3930/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2015 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.

з участю секретаря Муржиєвої І.О.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

третьої особи ОСОБА_4

представника третьої особи ПАТ «Акцент-Банк» ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_4, публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

25 червня 2015 року позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, посилаючись на те, що 14 січня 2015 року ПАТ «Акцент-Банк» була перерахована сума 5098 грн 50 коп на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 № 26008010020355 в ПАТ «Акцент-Банк» за договором кредитування між ОСОБА_1 та ПАТ «Акцент-Банк».

Зазначений платіж є помилковим, договір між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 не укладався. Позивач кілька разів звертався до ОСОБА_2 з вимогою повернути помилково отримані грошові кошти на рахунок банку, але відповідач цього не зробив.

Тому позивач просить стягнути з відповідача суму помилково отриманих грошових коштів 5098 грн 50 коп, пеню 1332 грн 73 коп, проценти за користування чужими грошовими коштами 66 грн 63 коп, проценти за користування банківським кредитом 913 грн 30 коп, суму моральної шкоди 8500 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, пояснив, що 14 січня 2015 року до нього додому прийшли працівники ФОП ОСОБА_4 і запропонували установити металопластикову раму на балкон. Спочатку він відмовлявся, поясняв, що не має грошей, потім погодився, підписав договір на замовлення металопластикової конструкції, а також кредитний договір у ПАТ «Акцент-Банк». Наступного дня він вирішив відмовитися від замовлення, оскільки через хворобу не в змозі розплатитися за кредитом. Його дружина та син зверталися до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в усній формі про те, що він відмовляється від замовлення, він направляв на адресу ОСОБА_4 письмову заяву такого ж змісту, однак гроші у ПАТ «Акцент-Банк» ОСОБА_2 не були повернуті.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що працював сумісно з ОСОБА_4, який уклав договір з ОСОБА_1, про виготовлення та встановлення металопластикової конструкції. 14 січня 2015 року на його рахунок надійшли кошти, які були ним сплачені заводу-виготівнику, приблизно через 5 днів ОСОБА_1 став вимагати розірвання договору, вони з ОСОБА_4 були згодні повернути частково отриману за договором суму, але це не влаштувало позивача. Металопластикова конструкція була виготовлена через 10 робочих днів після оформлення договору, але ОСОБА_1 відмовився від установки.

Третя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що дійсно його співробітник запропонував ОСОБА_1 укласти договір про виготовлення та установку металопластикової рами, ОСОБА_1 погодився і підписав договір 14 січня 2015 року. Через декілька днів, а можливо і наступного дня до його офісу прийшли дружина та син ОСОБА_1 і заявили про відмову від договору. Він пропонував повернути готівкою 4950 грн, однак це їх не влаштувало, вони вимагали повернення всієї суми за договором 5500 грн.

Представник третьої особи ПАТ «Акцент-Банк» у судовому засіданні пояснив, що позивачем був укладений кредитний договір добровільно, своїм підписом він погодився з його умовами.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідка, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з заявою позичальника від 14 січня 2015 року (а.с.8) ОСОБА_1 отримав у публічному акціонерному товаристві «Акцент-Банк» строковий кредит на суму 5098 грн 50 коп на строк з 14 січня 2015 року по 13 січня 2018 року включно. Щомісячний платіж у сумі 294 грн 85 коп, період сплати з 11 по 15 число кожного місяця.

Згідно пункту 9 заяви, кредит надавався позичальнику з метою часткової оплати товару металопластикової конструкції вартістю 5500 грн шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця ФОП ОСОБА_2 № 26008010020355 в ПАТ «Акцент-Банк» МФО 307770, код ЄДРПОУ НОМЕР_1.

Пунктом 10 заяви визначено суму авансового внеску за товар, який сплачується за рахунок власних коштів позичальника 550 грн.

Своїм підписом у заяві позичальник підтвердив факт надання йому повної інформації про умови кредитування в ПАТ «Акцент-Банк», а також зобов'язався отримати товар згідно з рахунком від 14 січня 2015 року.

ПАТ «Акцент-Банк» 14 січня 2015 року був виданий лист-зобов'язання для пред'явлення торговій організації ФОП «ОСОБА_2В.», адреса: м.Павлоград, вул.Дніпровська, 547 (а.с.42) у якому повідомлено, що банк прийняв рішення про надання споживчого кредиту ОСОБА_1 для придбання у ФОП «ОСОБА_2В.» металопластикової конструкції вартістю 5500 грн. Розмір кредиту, що безпосередньо надаватиметься на оплату товару, становить 4950 грн.

20 грудня 2014 року був укладений договір про співробітництво між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 (а.с.43-43).

Як пояснили у судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_4, вони працювали сумісно у сфері надання послуг по виготовленню та встановленню металопластикових конструкцій. 14 січня 2015 року на рахунок ОСОБА_2 надійшли кошти від ПАТ «Акцент-Банк», які були направлені на завод-виготівник для виготовлення конструкцій відповідно до договору №917-1, укладеного 14 січня 2015 року між замовником ОСОБА_1 та виконавцем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, за умовами якого замовник поручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по виготовленню та установці ПВХ конструкцій згідно з розцінками виконавця. Замовник зобов'язується оплатити та прийняти готові вироби та роботу. Договірна вартість робіт виконавця 5500 грн. Сплачено на рахунок ПАТ «Акцент-Банк» 4950 грн, борг 550 грн. У зазначену вартість включені доставка та монтаж виробів (а.с.38-40).

Згідно пояснень позивача та третьої особи ОСОБА_4, наданими у судовому засіданні, зазначений договір був укладений поза приміщенням офісу ФОП ОСОБА_4

Права споживача в разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями визначені ст.12 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно зазначеної норми закону, у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями споживач має право розірвати договір за умови повідомлення про це продавця (виконавця) протягом чотирнадцяти днів з дати одержання документа, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями чи прийняття продукції або першої поставки такої продукції, за умови, що така продукція є річчю, а прийняття чи поставка продукції відбувається пізніше часу одержання споживачем документа на їх продаж.

У разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) повинен повернути сплачені гроші без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору. Споживач має право не повертати продукцію або результати роботи чи послуги до моменту повернення йому сплаченої ним суми грошей.

У судовому засіданні встановлено, що позивач протягом чотирнадцяти днів з дати підписання ним договору з ФОП ОСОБА_4 з 14 січня 2015 року звертався до ОСОБА_4 з вимогою про розірвання договору в усній формі, а також з письмовою заявою, яка направлялась рекомендованим листом з повідомленням і була отримана ОСОБА_4 21 січня 2015 року.

Свідок ОСОБА_6 дружина позивача у судовому засіданні пояснила, що 14 січня 2015 року вона пішла з дому, через деякий час їй зателефонував чоловік і повідомив, що їм пропонують установити металопластикову раму на балкон. Вона категорично заборонила чоловікові робити таке замовлення через важке матеріальне становище у сім'ї. Наступного дня вона побачила договір на замовлення та кредитний договір і одразу ж звернулась до ОСОБА_4 з вимогою розірвати договір. ОСОБА_4 пропонував повернути 4000 грн, але вона не погодилась.

Таким чином позивач ОСОБА_1 протягом 14 днів з дати укладення договору поза приміщенням офісу скористався своїм правом розірвати цей договір, про що повідомив ОСОБА_4, який працює сумісно з ОСОБА_2

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, письмова заява ОСОБА_1 про розірвання договору отримана ОСОБА_4 21 січня 2015 року.

За вимогами ч.4 ст.12 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавець повинен був повернути сплачені кошти не пізніше 30 днів з моменту повідомлення споживача про розірвання договору.

Тобто граничний термін повернення коштів за договором 20 лютого 2015 року.

Сума отримана відповідачем ОСОБА_2 за договором, складає 4950 грн, як вбачається з тексту договору від 14 січня 2015 року та листа-зобов'язання ПАТ «Акцент-Банк» (а.с.42).

У встановлений законом термін ця сума не повернута позивачу, тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 9 ст.12 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Період затримки повернення грошей з 20 лютого 2015 року по день розгляду справи у суді 08 вересня 2015 року складає 200 днів.

1% від отриманої відповідачем суми складає 49,50 грн.

Сума неустойки за зазначений період складає 49,50 х 200 = 9900 грн.

Позовні вимоги про стягнення неустойки (пені) заявлені позивачем на суму 1332 грн 73 коп.

Як визначає ч.1 ст.11 ЦПК України суд не має права вийти за межі заявлених позовних вимог.

Тому сума неустойки підлягає стягненню у межах заявлених позовних вимог 1332 грн 73 коп.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки відсутні правові підстави для стягнення з відповідача процентів за користування грошовими коштами та банківським кредитом.

Положення укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 договору не передбачають відповідальності сторін у вигляді відшкодування моральної шкоди.

Стягнення на користь позивача морального відшкодування на підставі положень пункту 5 статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено лише у випадках, коли моральна шкода заподіяна небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією, а таких обставин по справі не встановлено.

Таким чином підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачений судовий сбір в сумі 243 грн 60 коп (а.с.1).

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 212, 214 ЦПК України, суд .

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти отримані за договором в сумі 4950 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят) грн, неустойку за затримку повернення грошей в сумі 1332 (тисячу триста тридцять дві) грн 73 коп, судові витрати в сумі 243 (двісті сорок три) грн 60 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_7