Ухвала суду № 51192976, 11.09.2015, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/2265/15-ц

Провадження № 2/185/1708/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2015 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.

з участю секретаря Муржиєвої І.О.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

відповідачки ОСОБА_3

представника відповідачки ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування Павлоградської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом виселення,

В С Т А Н О В И В:

27 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом виселення.

В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що вона є власником жилого будинку № 22 по вул.Чехова в м.Павлограді.

В цьому будинку зареєстрована та проживає її колишня невістка ОСОБА_3, з якою склалися дуже погані відносини.

15 травня 2014 року було ухвалено судове рішення про вселення позивачки до будинку.

07 липня 2014 року позивачка була вселена до будинку за участі державного виконавця, однак відповідачка продовжує чинити їй перешкоди у користуванні будинком, погрожує фізичною розправою якщо вона буде проживати у будинку.

На вимогу державного виконавця відповідачка надала ключі від вхідних дверей будинку, а ключів від воріт не надала.

09 липня 2014 року позивачка не змогла потрапити у двір будинку, тому що вхідні ворота були замкнені, а ключів у неї немає. Відповідачка на її вимогу не відкрила ворота і прогнала її, висловлюючи погрози.

Позивачка неодноразово зверталась до міліції та прокуратури з заявами з приводу погроз з боку ОСОБА_3, працівники міліції проводили з відповідачкою профілактичні бесіди.

Незважаючи не офіційне попередження правоохоронних органів, відповідачка продовжує свою протиправну поведінку.

Фактично відповідачка позбавила її можливості проживати у власному будинку, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Посилаючись на ст.316, 317, 319, 321, 383, 386, 391, 397, 399, 405 ЦК України, ст.150, 155, 156 ЖК України, позивачка згідно уточнених позовних вимог просить виселити відповідачку та її малолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з будинку 22 по вул.Чехова у м.Павлограді.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, додатково пояснила, що після ухвалення рішення суду про її вселення відповідачка продовжує чинити їй перешкоди у користуванні будинком, не надає ключі від вхідних воріт, не впускає її до будинку, висловлює погрози, тобто вчиняє протиправні дії, направлені на позбавлення її права володіти будинком.

Відповідачка у судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що віддала позивачці ключі від дверей будинку та воріт, замки не змінювала, ніколи не погрожувала позивачці і не заперечує проти проживання позивачки в будинку, але остання постійно провокує скандали, шукаючи привід для того, щоб написати заяву до міліції.

Представник органу опіки та піклування у судове засідання не з'явився.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що право власності на будинок №22 по вул.Чехова в м.Павлограді зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 23 липня 2001 року.

З березня 2002 року у будинку №22 по вул.Чехова в м.Павлограді зареєстрована та проживає ОСОБА_3, разом з нею проживає без реєстрації малолітня дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з сином власника будинку і вселилася до спірного будинку в якості члена сім'ї власника. На теперішній час шлюб розірвано.

У 2014 році ОСОБА_1 зверталась з позовом до ОСОБА_3 про вселення та встановлення порядку користування будинком, посилаючись на те, що ОСОБА_3 починаючи з 2007 року чинить їй перешкоди у користуванні будинком, змінила замки на воротах та вхідних дверях і не пускає її в будинок для проживання.

Рішенням суду від 15 травня 2014 року ОСОБА_1 вселена до будинку 22 по вул.Чехова в м.Павлограді (а.с.7).

Згідно з актом державного виконавця від 07 липня 2014 року рішення суду виконано, ОСОБА_1 вселена до будинку 22 по вул.Чехова в м.Павлограді. ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 ключі від будинку (а.с.13).

Свідок ОСОБА_6 заступник начальника відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції у судовому засіданні пояснила, що нею здійснювалось примусове виконання рішення суду про вселення ОСОБА_1 до будинку, 07 липня 2014 року вона разом з ОСОБА_1 прийшла до будинку, ОСОБА_3 спочатку не хотіла віддавати ОСОБА_1 ключі від будинку, мотивуючи тим, що у неї лише один ключ, а потім віддала ключі, що будо відображено в акті. При цьому були присутні поняті сусідка та голова квартального комітету. Під час вселення ОСОБА_3 не висловлювала погроз на адресу ОСОБА_1, але було видно, що між ними вкрай неприязні стосунки, вони весь час сперечалися з приводу того, хто більше грошей вложив у будинок. Після того, як ОСОБА_1 отримала ключі, вони разом пішли з будинку. На даний час виконавче провадження закрито у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду.

Свідок ОСОБА_7 голова квартального комітету у судовому засіданні пояснила, що вона була присутня при вселенні ОСОБА_1 до будинку, ОСОБА_3 віддала ОСОБА_1 ключі від вхідної двері. Вона є головою квартального комітету з липня 2014 року, ОСОБА_1 не зверталась до неї зі скаргами на ОСОБА_3 про те, що остання погрожує їй та не впускає до будинку, від сусідів ОСОБА_3 також не було таких повідомлень. В будинку 22 по вул.Чехова проживає ОСОБА_3 та її малолітня дочка ОСОБА_8. Кілька разів ОСОБА_5 телефонувала їй і говорила, що її бабуся ОСОБА_1 прийшла до будинку з якимись сторонніми людьми і вона боїться знаходитись вдома.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що вона постійно проживає в м.Києві, але зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2, іноді приїздить до м.Павлограда. Їй відомо, що ОСОБА_1 має власний будинок, в якому не може проживати. Позивачка казала їй, що калитка зачинена і її не пускають. Вона разом з позивачкою двічі ходила поглянути на цей будинок. Адресу будинку вона не знає, описати будинок відмовляється. Одного разу вона чула з двору за зачиненою калиткою дитячий чи жіночий голос, який вимагав, щоб вони пішли. За калиткою було не видно, хто саме це казав. Це було приблизно у листопаді 2014 року.

Позивачкою на підтвердження своїх вимог надано копії відповідей наданих Павлоградським МВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області на її заяви, і яких повідомляється, що за заявою проведено перевірку і рекомендовано звернутися до суду в приватному порядку, оскільки дані відносини мають цивільно-правовий характер (а.с.67-68, 73).

Також позивачкою надано копію висновку дільничного інспектора міліції за результатами розгляду її заяви від 08 серпня 2014 року з якого видно, що при опитуванні працівниками міліції ОСОБА_3 пояснила, що у неї з ОСОБА_1 неприязні відносини, але вона не погрожувала ОСОБА_1, не перешкоджала їй жити у будинку, проте ОСОБА_1 сама не бажає там знаходитись. При цьому з ОСОБА_3 проведена профілактична бесіда і винесено попередження про недопущення антигромадської поведінки (а.с.70).

Висновком дільничного інспектора міліції від 23 квітня 2015 року встановлено, що Павлоградським МВ неодноразово розглядалися заяви ОСОБА_1 за фактами щодо розподілу майна та можливості проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3. При опитуванні ОСОБА_3 пояснила, що вона не чинить перешкод у проживанні ОСОБА_1 у будинку, ОСОБА_1 була вселена до будинку рішенням суду, має свої ключі, однак не мешкала за цією адресою жодного дня. ОСОБА_1 від надання пояснень працівнику міліції відмовилась, мотивуючи тим, що все викладено у її заяві. ОСОБА_1 було неодноразово роз'яснено порядок звернення до Павлоградського міськрайонного суду, оскільки дані відносини мають цивільно-правовий характер (а.с.82).

Таким чином твердження позивачки про те, що ОСОБА_3 погрожує їй та перешкоджає у користуванні будинком нічим об'єктивно не підтверджуються.

За змістом ст.317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Позивачка просить захистити своє порушене право користування та розпорядження будинком шляхом виселення з цього будинку ОСОБА_3 з малолітньою дитиною.

Однак зазначене право позивачки вже було захищене рішенням суду від 15 травня 2014 року, яким її вселено до будинку. Рішення набрало законної сили, виконавче провадження з виконання цього рішення закрито у зв'язку з фактичним виконанням.

Позивачка посилається на те, що після виконання рішення суду про вселення ОСОБА_3 продовжує перешкоджати їй у проживанні та користуванні будинком.

Як передбачено ч 6 ст.79 Закону України «Про виконавче провадження», у разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. У такому разі державний виконавець має право повторно здійснити примусове вселення стягувача та накласти на боржника штраф у подвійному розмірі відповідно до статті 89 цього Закону.

Позивачка не позбавлена можливості звернутися до державного виконавця з заявою про відновлення виконавчого провадження щодо її вселення, якщо ОСОБА_3 не надаватиме їй доступу в будинок.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 212-214 ЦПК України, суд .

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування Павлоградської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом виселення.

Судові витрати по справі покласти на позивачку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_10