Ухвала суду № 51179141, 23.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

Справа № 761/3869/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/11410/15 Головуючий у суді першої інстанції: Гриньковська Н.Ю. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А. У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А.

Суддів - Кравець В.А., Ратнікової В.М.,

при секретарі - Аршакян Р.Т.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором №1/1825939 від 11 грудня 2013 року в сумі 40622,95 грн.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4, через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати у повному обсязі, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що у лютому 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 11 грудня 2013 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_4 укладено комплексний договір №1/1825939, відповідно до умов якого Банком надано кредит в сумі 41600 грн., строком з 11 грудня 2013 року до 10 грудня 2016 року зі сплатою 11% річних, а відповідач зобов'язалася здійснити повернення кредиту згідно з графіком погашення кредиту.

Зазначив, що Банком належним чином виконані зобов'язання за кредитним договором - надано відповідачу у встановлені договором строки кредитні кошти у вказаній сумі. Проте, ОСОБА_4 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 4 лютого 2015 року у останньої наявна заборгованість за кредитним договором, яка в загальному розмірі складає 40622,95 грн. Також зазначив, що з метою досудового врегулювання спору позивач надсилав відповідачу вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, проте, заборгованість відповідачем погашена не була, у зв'язку із чим просив суд стягнути з ОСОБА_4 40622,95 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 грудня 2013 року між ПАТ «Креді АгрікольБанк» та ОСОБА_4 було укладено комплексний договір №1/1825939, відповідно до умов якого Банком надано відповідачу кредит в сумі 41600, грн., строком на 36 місяців - з 11 грудня 2013 року до 10 грудня 2016 року зі сплатою 11% річних .

Також з матеріалів справи вбачається, що з метою досудового врегулювання спору, позивач направляв відповідачу письмову вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором від 17 жовтня 2014 року, в якій вимагав повного дострокового виконання всіх зобов'язань за кредитним договором, вказав розмір кредитної заборгованості з урахуванням належних до сплати суми кредиту, процентів комісій та штрафних санкцій. Проте, заборгованість відповідачкою не була погашена.

Виконання позивачем умов кредитного договору щодо надання кредиту у вказаній сумі підтверджується копією меморіальних ордерів №1/1825939 від 11 грудня 2013 року.

Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором, станом на 4 лютого 2015 року заборгованість відповідача перед Банком за кредитним договором складає 40622,95 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 34544,14 грн.; заборгованість за процентами - 2166,38 грн., заборгованість за комісією - 3278,61 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту, процентної та комісійної винагороди у розмірі - 633,62 грн.

Відповідно до п.1.1.,1.3.1.,1.3.2. кредитного договору відповідач повинен був сплачувати платежі за кредитом щомісячно до 11 числа кожного місяця, згідно Графіку погашення заборгованості за кредитним договором, якій є невід'ємною частиною кредитного договору. За користування кредитом відповідач сплачує: щомісячно відсотки в розмірі 11.00% річних та комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,80% в місяць від суми кредиту.

У разі прострочення строку сплати поточної заборгованості за кредитом, процентами, комісійною винагородою, позичальник (відповідач у справі) сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки від суми простроченої заборгованості за кредитним договором за кожний день прострочення платежу (п.3.1. кредитного договору).

Пунктом 2.3.5. Правил встановлено право банку вимагати дострокового погашення кредиту у повній сумі, нарахованих процентів та/або нарахованих комісій, штрафів, пені у випадку невиконання зобов'язання по погашенню простроченої заборгованості протягом 30 днів.

Так, п.2.3.7. Правил передбачено, що у разі, якщо позичальник протягом 31 дня з моменту направлення йому письмової вимоги банком, не виконає вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентами, комісіями, штрафними санкціями, банк вправі розпочати процедуру примусового стягнення боргу, включаючи звернення до суду за стягненням на кошти та/або майно позичальника в порядку передбаченому законодавством України.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

За положенням ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Статтею 526 ЦК України, встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст.. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконуються у зв'язку із чим виникла заборгованість яка підлягає стягненню на користь Банку.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що ОСОБА_4 не мала змоги погашати заборгованість за кредитним договором, так як вона в цей час перебувала у Луганську, виплата їй пенсії призупинилася на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 595 від 7 листопада 2014 року «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», оскільки зазначена обставина не є підставою для не виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.

Належних та допустимих доказів на підтвердження проживання ОСОБА_4 у 2014 році на території АР Крим або в м. Луганську суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрована у АДРЕСА_2, на момент укладання кредитного договору нею зазначалась адреса фактичного проживання - АДРЕСА_1. (а.с. 12, 118), що спростовує доводи апелянта про неможливість погашення заборгованості через перебування на тимчасово окупованій території Крим та в районі проведення АТО.

Як встановлено в суді апеляційної інстанції, заборгованість за кредитним договором відповідачкою на сьогоднішній час не погашається.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність.

Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2015 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді