Ухвала суду № 51178929, 15.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 752/15792/14-ц Головуючий у суді першої інстанції: Мирошниченко О.В.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/10424/15 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Антоненко Н.О., Слюсар Т.А.

при секретарі Орленко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ШулікиАліни Володимирівни - представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 червня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним положення кредитного договору.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», в якому просила визнати недійсним положення кредитно-заставного договору № DNH4KS50610079, укладеного 20.10.2005 з ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», що визначають невід'ємною частиною цього договору «Умови надання споживчого кредиту фізичним особам»; стягнути з відповідача на користь позивача збитки у сумі 8 396 гривень, завдані неправомірним списання грошових коштів з карткового рахунку; припинити кредитно-заставні правовідношення між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 оформлені 20.10.2005 за заявою позичальника № DNH4KS50610079.

В ході розгляду справи позивачем зменшено позовні вимоги, згідно заяви про зменшення позовних вимог позивач просила суд визнати недійсними положення кредитно-заставного договору № DNH4KS50610079, укладеного між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5, вказані у заяві позичальника № DNH4KS50610079 від 21.10.2005, які передбачають, що запропоновані ЗАТ КБ «Приватбанк» Умови надання споживчого кредиту фізичним особам є складовою кредитно-заставного договору, та що їх положення застосовуються для визначення прав і обов'язків сторін цього договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила про те, що у жовтні 2005 року, маючи намір придбати побутову техніку, заповнила заяву позичальника № DNH4KS50610079, відповідно до якої ОСОБА_5 надавався кредит у розмірі 6 452 гривні 96 копійок строком на 42 місяці з терміном повернення до 20.04.2009, зі сплатою щомісячного платежу для погашення кредиту у розмірі 233 гривні 54 копійки. Жодних документів, окрім заяви № DNH4KS50610079, позивач не підписувала, та з жодними іншими документами ознайомлена не була. У травні 2012 року, працюючи на посаді рентген-лаборанта у Дитячій клінічній лікарні № 6 Шевченківського району м. Києва, позивач виявила, що із зарплатної картки списуються грошові кошти у розмірі 30% від суми заробітної плати, належної до виплати. Звернувшись до відповідача, позивач отримала роз'яснення, що при оформленні у 2005 році кредиту, ОСОБА_5 надала згоду на застосування до правовідносин за заявою № DNH4KS50610079 положень Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, відповідно до яких відповідач має право списувати з усіх поточних рахунків ОСОБА_5 грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, а також штрафи, пеню, збитки, які виникли у банку під час стягнення заборгованості, розмір яких визначається банком самостійно. Позивач зазначає, що про існування Умов правил надання споживчого кредиту вона дізналась у 2012 році від працівника банку, коли звернулась за роз'ясненням причин списання грошових коштів з зарплатної картки, при підписанні заяви № DNH4KS50610079 з вказаними правилами не ознайомлювалась та їх не підписувала, а тому у відповідності до ст.ст. 18,21 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст.ст. 203, 215 ЦПК України позивач просить визнати недійсними положення кредитно-заставного договору № DNH4KS50610079, укладеного між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5, вказані у заяві позичальника № DNH4KS50610079 від 21.10.2005, які передбачають, що запропоновані ЗАТ КБ «Приватбанк» Умови надання споживчого кредиту фізичним особам є складовою кредитно-заставного договору, та що їх положення застосовуються для визначення прав і обов'язків сторін цього договору.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12 червня 2015 року позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним положення кредитного договору задоволено. Визнано недійсними положення кредитно-заставного договору № DNH4KS50610079, укладеного між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5, вказані у заяві позичальника № DNH4KS50610079 від 21.10.2005, які передбачають, що запропоновані банком Умови надання споживчого кредиту фізичним особам є складовою кредитно-заставного договору, та що їх положення застосовуються для визначення прав і обов'язків сторін цього договору. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» в дохід держави судовий збір у розмірі 243 гривні 60 копійок.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції представник відповідача подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено при неповному з′ясуванні обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що на час укладення кредитного договору, так і протягом дії кредитного договору позичальник погоджувалась з умовами договору. Дана обставина встановлена рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05 червня 2013 року та у відповідності до вимог частини 3 статті 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

У судовому засіданні представник відповідача Передереєв В.Г. підтримав доводи апеляційної скарги. Позивач та її представник ОСОБА_8 - заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.10.2005 між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та позичальником ОСОБА_5 укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника № DNH4KS50610079. Відповідно до умов заяви № DNH4KS50610079 від 21.10.2005 позичальник отримала кредит у розмірі 6 452 гривні 96 копійок на строк 42 місяці, з терміном повернення до 20.04.2009, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,09 %. Також положення заяви містять пункт про те, що позичальник ознайомилась з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, а також надала свою згоду на те, що заява позичальника разом із запропонованими ЗАТ КБ «Приватбанк» умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, тарифами складає між нею та ЗАТ КБ «Приватбанк» кредитно-заставний договір (а.с. 12).

Із матеріалів справи вбачається, що протягом встановленого строку дії договору ( 20 квітня 2009 року) позичальник погасила кредит. Із надано відповідачем розрахунку вбачається, що заборгованість за кредитом у позичальником відсутня, проте за даними розрахунку існує заборгованість по відсоткам та пені, обчислена за період з 31 жовтня 2005 року по лютий 2015 року. ПАТ КБ «Приватбанк» до суду із вимогами про стягнення заборгованості з ОСОБА_5 не звертався, а в односторонньому порядку списував кошти із рахунку позичальника, посилаючись на умови надання споживчого кредиту фізичним особам.

В порядку ст. 137 ЦПК України судом за клопотанням позивача витребувано у відповідача Умови надання споживчого кредиту фізичним особам. Відповідно до п. 3.2.5 умов позичальник доручає банку списувати кошти зі всіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту або у валюті, відмінної від валюти кредиту, при наявності на них необхідної суми коштів, не наданих у кредит, у межах сум, які підлягають сплаті банку за заявою та цими умовами, при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання коштів) (а.с.48). Підпису позичальника ОСОБА_5 вказані Умови не містять.

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Встановивши у ході розгляду справи, що умови надання споживчого кредиту фізичним особам «Рострочка» «Стандарт» не містять підпису позичальника, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ці Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору та відповідною письмовою угодою сторін про списання банком коштів зі всіх поточних рахунків позичальника (здійснення договірного списання коштів).

Доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що позичальник погоджувалась з умовами договору і дана обставина встановлена рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05 червня 2013 року та у відповідності до вимог частини 3 статті 61 ЦПК України не підлягає доказуванню були предметом дослідження судом першої інстанції, їм надана належна правова оцінка. Як вірно зазначив суд першої інстанції, що правові висновки суду і встановлені ним обставини не є тотожними поняттями. Висновки (судження) суду щодо прав і обов'язків сторін, зроблені на підставі встановлених при розгляді справи обставин, не є преюдиційними.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Шуліки Аліни Володимирівни - представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: