Постанова № 51172328, 17.09.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 490/5385/15-п 17.09.2015 17.09.2015 17.09.2015

Номер провадження: 33/784/224/15

.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 року м. Миколаїв

Суддя апеляційного суду Миколаївської області Рудяк А.В.,

при секретарі - Волинській Я.І,

за участю особи, відносно якої складений протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2

переглянув справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.08.2015 року, якою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Озеряни Бучацького району Тернопільської області, громадянин України, водія у ПП «Богдан», має на утримані 2х дітей: 1998 та 2007 року народження, зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1,

- притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у виді позбавлення права керування всіма видами механічних транспортних засобів на строк 1 рік.

Згідно постанови суду 23.05.2015 року близько 22 год. 40 хв. ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, рухаючись по пр. Героїв Сталінграду в м. Миколаєві в районі «Парку Перемоги», керував транспортним засобом «Мітсубісі-Спейсвагон», д/н НОМЕР_1, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову скасувати, а провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки його автомобілем керувала інша особа - ОСОБА_3 Викладає свою версію події 23.05.2015 року згідно якої пізно ввечері 23.05.2015 року інспектори ДАІ зупинили його автомобіль «Мітсубісі» д/н НОМЕР_2, в якому він їхав пасажиром разом з ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, через непрацюючі освітлювальні прибори. Будучи власником автомобіля, вийшов і домовився з працівниками ДАІ, щоб притягли до відповідальності його, як власника авто, а не ОСОБА_3, який керував автомобілем. При цьому, умовив працівників ДАІ під'їхати до нього додому за грошима. Але згодом, працівники ДАІ почули від нього запах алкоголю і вирішили перевірити його на стан сп'яніння. Став заперечувати, оскільки автомобілем не керував. Проте, інспектори ДАІ запросивши свідків, перевірили його на стан сп'яніння за допомогою алкотестера, в зв'язку з чим склали адміністративний протокол. Підписувати протокол відмовився і покинув місце подій, а ОСОБА_3 відігнав авто в гараж.

_______________

Провадження №33/784/224/15 Головуючий суду 1 інстанції: ТішкоД.А.

Категорія: ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий апеляційної інстанції: Рудяк А.В.

Крім того, вважає порушеним його право на участь в судовому розгляді, оскільки судовий розгляд відбувся без його участі: цим порушено його право давати пояснення та заявити клопотання про допит свідків.

Водночас, зазначає, що суд наклавши стягнення не врахував його особу: професію, місце роботи, характеристику, сімейний стан, тощо.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, який уточнивши апеляційні вимоги, визнав вину і просив пом'якшити накладене стягнення, захисника ОСОБА_2 на підтримку позиції апелянта, допитавши свідків, вивчивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшов наступного.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення АП1 №741418 від 24.05.2015 року о 22 год. 40 хв. ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, рухаючись по пр. Героїв Сталінграду в м. Миколаєві в районі «Парку Перемоги», керував транспортним засобом «Мітсубісі-Спейсвагон», д/н НОМЕР_1 (а.п.2).

До зазначеного протоколу доданий результат тестування алкотестером «Драгер», згідно яких в ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 виявлено 1,93 % алкоголю в крові (а.п.1), що підтверджує факт перебування у стані алкогольного сп'яніння. Об'єктивність зазначеного тестування на наявність алкоголю в крові підтвердив в апеляційному суді і сам ОСОБА_1

Крім того, з зазначеного адміністративного протоколу вбачається, що тестування на наявність алкоголю в крові і складання протоколу відбувалися у присутності двох свідків: ОСОБА_9 і ОСОБА_10

З доданих до адміністративного протоколу пояснень кожного з зазначених свідків вбачається, що водій автомобіля «Мітсубісі» д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 був з явними ознаками алкогольного сп'яніння, в їх присутності пройшов медичний огляд, результатом якого було виявлення 1,93 % алкоголю в крові. Від підпису та дачі пояснень в адміністративному протоколі, а також пред'явлення посвідчення водія.

Такі пояснення свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 щодо проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння саме в якості водія, відмови від підпису та дачі пояснень, узгоджуються з змістом протоколу про адміністративне правопорушення, складеного на місці зупинки, самим фактом проходження огляду на стан сп'яніння, а також показаннями ОСОБА_1 в апеляційному суді, за змістом яких він підтвердив всі вищенаведені факти і просив пом'якшити накладене стягнення.

За такого є безпідставними доводи апелянта про те, що він не керував власним автомобілем під час його зупинки працівниками ДАІ за наведених в постанові суду обставин.

Показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 щодо непричетності ОСОБА_1 до керування автомобілем за наведених у оскаржуваній постанові обставин, апеляційний суд оцінює критично, оскільки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 мають дружні стосунки з останнім, а ОСОБА_5 - є дружиною апелянта.

Апеляційний суд зауважує на тому, що факт відмови ОСОБА_1 від надання пояснень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, викладення своїх зауважень, незгоди з діями працівників ДАІ, разом з фактом відмови надати посвідчення водія, а також зникнення з місця подій спростовують його твердження про неправомірність дій працівників ДАІ.

За таких обставин, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції в оскаржуваній постанові про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 (а) ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Право ОСОБА_1 на участь в судовому розгляді судом не порушено, оскільки він двічі належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду. Факт запізнення ОСОБА_1 на півгодини в судове засідання, про який він зазначив в своїй апеляційній скарзі, спростовує його твердження про порушення його права на участь в судовому розгляді.

Щодо права ОСОБА_1 давати пояснення та заявити клопотання про допит свідків, то воно поновлено в апеляційному суді.

Що стосується адміністративного стягнення, то обираючи його вид та міру, суд всупереч ст.33-35 КУпАП взагалі не дослідив особу ОСОБА_1, не врахував сімейний і майновий стан, наявність обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Врахував і зазначив в постанові лише, що ОСОБА_1 не працює.

Однак, з доданих до апеляційної скарги документів вбачається, що ОСОБА_1 з 2012 року по теперішній час працює у ПП «Богдан» на посаді водія.

Крім того, зазначена обставина підтверджується характеристикою, наданою йому директором вказаного підприємства, з якої вбачається, що він зарекомендував себе з позитивної сторони, як дисциплінований працівник, одружений, виховує 2х неповнолітніх дітей.

Також, підлягає врахуванню судом як обставина, яка пом'якшує покарання - фактичне визнання ОСОБА_1 своєї вини, що підтверджується змістом його показань в апеляційному суді.

Виходячи з викладеного, адміністративне стягнення у виді позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на строк 1 рік накладено судом 1 інстанції без врахування вищезазначених даних, а за такого - є занадто суворим, не відповідає меті адміністративного стягнення, позбавляє його єдиного джерела доходу для існування, в зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду - підлягає зміні в частині накладення стягнення.

Визначаючи міру відповідальності ОСОБА_1, апеляційний суд з врахуванням характеру та обставин вчиненого правопорушення, наявних в справі даних про особу порушника, який раніше до адміністративної відповідальності не притягався, працює водієм на підприємстві де характеризується позитивно, одружений, має на утриманні 2х неповнолітніх дітей, відсутності інших джерел доходів для існування, ступеню його вини та ставлення до вчиненого правопорушення (визнання вини), а також обставини, яка пом'якшує відповідальність - щирого розкаяння у вчиненому, приходить до висновку про можливість накладення адміністративного стягнення з метою виховання в дусі додержання законів України та запобігання вчинення ним нових правопорушень в виді штрафу в мінімальному розмірі санкції ч.1 ст.130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.08.2015 року відносно ОСОБА_1 в частині накладеного адміністративного стягнення - змінити.

Призначити ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 3400 гривень.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Миколаївської області А.В. Рудяк