Ухвала суду № 51172185, 17.09.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/1485/15-ц 17.09.2015 17.09.2015 17.09.2015

Справа №489/1485/15ц

Провадження № 22-ц/784/1852/15 Головуючий у першій інстанції Кокорєв В.В.

Категорія 52 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

У Х В А Л А

Іменем України

17 вересня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Мурлигіної О.Я.,,

суддів: Козаченка В.І., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання Свіщуку О.В.,

за участю: позивачки ОСОБА_3,

представника позивачки ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_5,

представника відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення

Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 червня 2015 року

за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивачка посилалася на те, що шлюб між нею і відповідачем розірвано 24 березня 2004 року. Їх син проживає з нею. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. Він не займався вихованням сина, не надає добровільно допомоги на утримання дитини. На підставі рішення суду від 16 грудня 2003 року з відповідача стягуються аліменти на утримання ОСОБА_7, але відповідач не сплачував тривалий час аліментів та має по ним заборгованість.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 червня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Додатковим рішенням того ж суду розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення її позову. На думку апелянта, рішення суду не відповідає вимогам сімейного законодавства та обставинам справи.

Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши докази в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є батьком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. У 2004 році шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу дитина постійно проживає з ОСОБА_3 Неповнолітній ОСОБА_7 є дитиною-інвалідом та за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 грудня 2003 року з ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання сина, а рішеннями того ж суду від 21 листопада 2014 року та 27 січня 2015 року з нього стягнута пеня за прострочення слати аліментів. У відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів, яку він частково погашає. Останній безпосередньо не доглядає за дитиною. В судовому засіданні він пояснював, що бажає допомагати дитині, але надає матеріальну допомогу виходячи із матеріальної можливості. Щодо відвідувань сина, то між ним та позивачкою з цього приводу мають місце спори.

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27 квітня 2015 року позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав є недоцільним.

Суд, проаналізувавши надані сторонами докази, враховуючи положення п.2 ч.1 ст. 164 СК України, роз'яснення в п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_7.

При цьому суд правильно врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на особу, яка не виконує батьківські обов'язки і лише за умови винної поведінки батька, свідомого нехтування ним своїми обов'язками.

Доводи в апеляційній скарзі суперечать обставинам справи та вимогам матеріального права.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 164 СК України мати та батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони свідомо не спілкуються про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, хоча мають реальну можливість для цього.

Пленум Верховного Суду України в пунктах 15, 16 Постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто, прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені чинники, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

З матеріалів справи, вбачається, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 грудня 2003 року з ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання сина, а рішеннями того ж суду від 21 листопада 2014 року та 27 січня 2015 року з нього стягнута пеня за прострочення сплати аліментів. У відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів, яку він частково погашає.

Між тим, вказане не є безумовною підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, то підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 червня 2015 року та додаткове рішення того ж суду від 27 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді