Ухвала суду № 51172131, 18.09.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/13255/14-ц 18.09.2015 18.09.2015 18.09.2015

Провадження №22-ц/784/1815/15

Провадження № 22-ц/784/1815/15 Головуючий у першій інстанції- Батченко О.В.

Справа № 490/13255/14-ц Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

Категорія 39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.,

суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі - Романенко Ю.О.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 4 червня 2015 року у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про виділ частки у спільному майні

У С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про реальний виділ частки у спільному майні.

Позивачка зазначала, що у 2009 році вони з відповідачем в порядку спадкування набули рівні права на житловий будинок АДРЕСА_1. У 2012 році рішенням суду виділена реальна частка кожного співвласника, тобто виділені окремі приміщення у житловому будинку літ.А з визнанням права власності на 50/100 часток за кожним. Проте у спільній власності залишилась частина прибудов до будинку, а саме приміщення літ. 1-7, 2-1, 2-2, 2-3, 2-4 житлового будинку літ.А, а також господарські будівлі - сарай, гараж та погріб.

Посилаючись на те, що спірні приміщення, будівлі та споруди не є самовільно побудованими, перебувають у власності сторін та мають бути виділені в натурі, ОСОБА_1 просила виділи їй у власність у житловому будинку, зазначеному у технічному паспорті 2014 року літ.А-1, приміщення за літ. 1-7, 2-6, 2-7 та гараж літ. К, а ОСОБА_2 виділити приміщення за літ. 2-1, літ.2-2, літ.2-3, літ.2-4 та сарай літ. Г. Погріб з шиєю літ.Жпд залишити у спільному користуванні.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав, посилаючись на відсутність у позивачки права спільної власності на спірні приміщення та господарські будівлі, побудовані ним особисто за власні кошти.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 4 червня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення скасувати та задовольнити її вимоги. Апелянт посилалась на те, що спірні приміщення не мають статусу самовільно добудованих до житлового будинку літ.А, перебувають у спільній власності обох спадкоємців, а суперечки з відповідачем позбавляють її можливості належно оформити добудови та права на землю.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування набули право власності кожний на ? частку житлового будинку з всіма господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1, після смерті їх матері ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14).

Спадковий будинок за технічним паспортом, виготовленим 11 січня 2010 року, зазначений літ.А, складався з житлового будинку площею 10,94 х 6,85 м, а також добудованих до нього сіней літ. «а» загальною площею7,2 кв.м, житлової прибудови літ. «А1», нежитлової прибудови літ.«А2» та господарських будівель та споруд (гаражу, сараїв, душу, вбиральні, погрібу), зазначених у плані як самовільні споруди (інвентаризаційна справа №445-184, а.69) відповідно до пункту 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна ( далі - Інструкція) в редакції, що діяла на той час.

У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про виділ своєї частки зі спільного спадкового майна.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 травня 2012 року проведено поділ між співвласниками тієї частини житлового будинку літ.А (10,94 х 6,85 кв.м), яка не є самочинною забудовою. За ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано право власності на 50/100 частин житлового будинку за кожним. При цьому у власність ОСОБА_1 виділено частину житлової кімнати літ.1-1 (4, 70 кв.м), житлові кімнати літ. 1-5 (7, 40 кв.м), літ. 1-6 (14, 50 кв.м). У власність ОСОБА_2 виділено частину житлової кімнати літ.1-1 (8, 30 кв.м), житлові кімнати літ. 2-5 (11, 40 кв.м), літ.2-6 (6, 90 кв.м). Зазначено про необхідність проведення переобладнань деяких приміщень (а.с.4-5).

Інші житлові та нежитлові прибудови, господарські будівлі та споруди (приміщення будинку літ.1-7, 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, сарай літ. Г, гараж літ. К, погріб «Жпд»), як самочинно збудовані, при поділі не враховувались.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства №404 від 9 серпня 2012 року внесені зміни до пункту 3.2 розділу 3 Інструкції та абзацем 82 зазначено, що прибудови до індивідуальних (садибних) житлових будинків та господарські (присадибні) будівлі та споруди, які побудовані до 5 серпня 1992 року, до самочинного будівництва не належать.

Документом, що засвідчує прийняття в експлуатацію таких прибудов та будівель і споруд, є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна (пункт 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ №868 від 17 жовтня 2013 року).

Відповідно до технічного паспорту, виготовленому станом на 3 вересня 2014 року, житловий будинок АДРЕСА_1 складається з житлового будинку літ.А-1 загальною площею 107 кв.м, до складу якого включено приміщення літ.1-7, 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, відображено переобладнання за судовим рішенням колишнього приміщення літ.1-1 у приміщення літ.1.1 та 2-7, а також включено господарські будівлі та споруди.

Отже, у спільній власності сторін залишилась лише частина об'єкту нерухомості АДРЕСА_1, а саме приміщення літ.1-7, 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, а також господарські будівлі та споруди, на які розповсюджуються правила статтей 364,367 ЦК.

Проте, з позовної заяви ОСОБА_1 (а.с.1-2, 25) вбачається, що нею порушено питання не тільки про поділ (виділ) частки майна, що залишилось у спільній власності, але і передачі їй у власність частики нерухомості, яке перебуває у особистій власності відповідача ОСОБА_2 ( приміщення літ.2-6 та 2-7).

Такі вимоги ОСОБА_1 за правилами статті 364 або статті 367 ЦК задоволенню не підлягають.

Крім того, для поділу (виділу частки) спільного майна необхідно проведення технічного дослідження з застосуванням спеціальних знань для визначення загальної вартості майна та його окремих складових, можливих варіантів поділу, їх відповідності частці кожного співвласника, необхідності проведення переобладнань за такими варіантами, грошових компенсацій тощо.

Але від проведення судової будівельно-технічної експертизи у справі позивачка ОСОБА_1 відмовилась.

За таких обставин суд першої інстанції був позбавлений можливості провести поділ спільного майна у відповідності до вимог цивільного законодавства.

Таким чином, основний висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 у запропонований нею спосіб задоволенню не підлягають, відповідають обставинам справи та вимогам матеріального та процесуального права.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 4 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді