Рішення № 51171959, 17.09.2015, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/722/14-ц

н\п 2/490/3060/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді Мамаєвої О.В., при секретарі Костюк Г.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідачів ОСОБА_5,

третьої особи ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Центрального районного суду м.Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання договору дарування недійсним, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_8, -

ВСТАНОВИВ:

17.01.2014р. ОСОБА_9 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_10 про визнання договору дарування недійсним.

В обґрунтування позову вказав, що з 21.09.2008р. по 17.10.2008р. знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом ішемічний інсульт, а з 24.07.2009р. по 10.08.2009р. перебував на стаціонарному лікуванні у госпіталі інвалідів війни неврологічному відділенні з діагнозом дискуляторна атеросклеротична енцелопатія 11-111 ступенів. В цей період, коли погіршився його стан здоров'я (слух, зір, опорно-рухова система) і він був прикутий до ліжка, у його житті з'явився ОСОБА_10, який представився його позашлюбним сином, та під приводом того, що позивачу потрібен постійний догляд та піклування, а він із дружиною буде його доглядати, але для цього необхідно підписати документи у нотаріуса, він укалав договір. Зі слів ОСОБА_10 це був договір довічного утримання. В силу похилого віку, через перенесену важку хворобу, не маючи правових знань та не розуміючи наслідків таких дій, він підписав договір, після чого ОСОБА_10 не з'являвся, а доглядала його донька ОСОБА_1

Згодом він дізнався, що 06.07.2009р. був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1, яким позивач подарував квартиру дружині ОСОБА_10 - ОСОБА_11

Вказав, що договору дарування він не підписував, а мова йшла про договір довічного утримання. Тому вважає, що ОСОБА_10 навмисно ввів його в оману, оформивши договір дарування на свою хвору дружину, яка невдовзі після оформлення правочину померла, щоб оманним шляхом заполучити єдине житло позивача, яке він отримав у 1979р. та прожив у ньому більше 30 років.

На підставі викладеного, керуючись ст. 230 ЦК України, просить визнати правочин недійсним.

18.06.2015р. матеріали цивільної справи прийнятті до розгляду суддею Мамаєвою О.В.

Ухвалою суду від 18.06.2015р. у зв'язку із смертю позивача та відповідача, до участі у справі відповідно до ст. 37 ЦПК України, залучено їх правонаступників: правонаступника померлого ОСОБА_9 - його доньку ОСОБА_1, правонаступників померлого відповідача ОСОБА_10 - його синів - ОСОБА_4 та ОСОБА_4

Ухвалою суду від 18.06.2015р. до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору залучено приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6, та ОСОБА_8, яка звернулась до нотаріуса після смерть ОСОБА_9 із заявою як його донька, про прийняття спадщини.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позов.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_4, та їх представник ОСОБА_5 вказали, що з позовом не згодні. ОСОБА_9 був батьком ОСОБА_10, і відповідно їх дідом. Про це вони дізнались приблизно у 2006р., вони з дідом часто зустрічались на їх дачі, де святкували дні народження, та свята у сімейному колі.

ОСОБА_9 бажав подарувати квартиру ОСОБА_10, однак, останній відмовлявся, тоді ОСОБА_9 подарував квартиру дружині ОСОБА_10 - ОСОБА_11

Коли ОСОБА_9 у 2010р. захворів, ОСОБА_1 перешкоджала їм у побаченнях з дідом.

Вважають позов безпідставним, просять у задоволенні позову відмовити.

Третя особа ОСОБА_6 вказала, що з позовом не згодна, оскільки на час вчинення договору дарування ОСОБА_1 розумів значення своїх дій, вона особисто роз'яснила йому наслідки укладення договору дарування, та можливість укладення договору довічного утримання, та він наполіг саме на укладенні договору дарування.

Третя особа ОСОБА_8, не з'явилась, про причини неявки суд не сповістила.

Суд, вислухавши позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_4, представника відповідачів ОСОБА_5, третю особу ОСОБА_6, дослідивши письмові докази по справі, оглянувши спадкову справу №350/2014 до майна померлого 24.06.2014р. ОСОБА_9 СР №56360436 /а.с. 96-104 т.1/, спадкову справу №586/2014 до майна померлого 27.07.2014р. ОСОБА_10 СР №56891830 /а.с. 118-151 т.1/, спадкову справу №7/2009 СР №48459679 до майна померлої 13.09.2009р. ОСОБА_11 /а.с. 206-233 т.1/, оглянувши відеозапис щодо обставин справи за участю ОСОБА_9, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судом встановлені наступні обставини, та відповідні їм правовідносини.

Згідно договору дарування від 06.07.2009р., ОСОБА_9 подарував ОСОБА_11 квартиру АДРЕСА_2, договір посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6 /а.с. 226 т.1/.

13.09.2009р. ОСОБА_11 померла /а.с. 211 т.1/, після її смерті свідоцтво про право на спадщину за законом - вищевказану квартиру, отримав її чоловік ОСОБА_10 /а.с. 231 т.1/.

24.06.2014р. помер ОСОБА_9 /а.с. 100 оборот т.1/, із заявою про прийняття спадщини після його смерті звернулась дочка ОСОБА_1 /а.с. 97 т.1/, та ОСОБА_8 /а.с. 98 т.1/.

27.07.2014р. помер ОСОБА_10 /а.с. 120 т.1/, із заявою про прийняття спадщини звернувся його син ОСОБА_7, та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на спірну квартиру, після смерті батька /а.с. 149 т.1/. Син ОСОБА_4 відкликав свою заяву про прийняття спадщини після смерті батька /а.с. 119 оборот т.1/.

Позивач ОСОБА_9, звернувшись до суду із позовом 17.01.2014р. вказав, що договір дарування було укладено шляхом введення його в оману ОСОБА_7, він не мав наміру укладати договір дарування, а бажав укласти договір довічного утримання, тому на підставі ст. 230 ЦК України, просив суд визнати вказаний договір недійсним.

Правонаступник позивача ОСОБА_9 - ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 пояснили, що в силу свого віку та хворобливого стану ОСОБА_9 не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, та його ввели в оману щодо обставин укладеної угоди.

На підтвердження своїх доводів щодо хворобливого стану ОСОБА_1М надали суду виписки з історії хвороби /а.с. 13,14 т.1/.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1,3,4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону

в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Згідно ст. 229 ч.1 ЦК України, істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Як слідує із п.20 постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Норми ст. 230 ЦК України, не застосовуються щодо односторонніх правочинів.

Згідно зі ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь

Згідно положень ст. 202 ЦК України, договір дарування є одностороннім правочином.

Таким чином, даний позов про визнання недійсним договору дарування із підстав, передбачених ст. 230 ЦК України, задоволенню не підлягає.

Заявлене відповідачами клопотання про застосування позовної давності, оскільки позивачем пропущені строки звернення до суду, не підлягає застосуванню, так як позивачу відмовлено у позові за безпідставністю вимог.

Судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 11, 30, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 16, ст. 230 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання договору дарування недійсним, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_8, - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м.Миколаєва шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя О.В.Мамаєва