Ухвала суду № 51160865, 22.09.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 450/4943/12 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 22-ц/783/2391/15 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.,

секретаря Бохонко Е.Р.,

з участю представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 вересня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

встановила:

Позивач ПАТ «Унівесал Банк» в грудні 2012 року звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_3, просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме цегляний житловий будинок, разом із відповідними господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3, загальною площею 319,7 кв.м., та земельну ділянку площею 0,2784 га, що розташована на території с. Волиця, Чишківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, передана для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер НОМЕР_1, що належать відповідачу, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою в порядку, передбаченому ЗУ «Про виконавче провадження», для задоволення грошових вимог ПАТ «Універсал Банк» на загальну суму в розмірі 388605,35 дол. США, що еквівалентно 3104451,56 грн. за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку, що виникли з кредитного договору № 11-1/646к-07 від 04.10.2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.10.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 11-1/646к-07 на загальну суму 500000,00 дол. США, з терміном повернення кредиту до 03.10.2022 року, з процентною ставкою 12%. Відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, внаслідок чого у нього сформувалася заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 388605,35 дол. США, що еквівалентно 3104451,56 грн., за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку, з яких 250203,15 дол. США, що еквівалентно 1998797,90 грн., заборгованості по сумі кредиту, 97069,81 дол. США, що еквівалентно 775461,59 грн., відсотків та 41332,39 дол. США, що еквівалентно 330192,06 грн., пені.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами укладено договір іпотеки від 04.10.2007 року, за яким в іпотеку передано спірний житловий будинок, разом із відповідними господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 319,7 кв.м., та земельну ділянку площею 0,2784 га, що належать відповідачу. Оскільки грошові зобов'язання, забезпечені іпотекою, не виконуються і про наслідки невиконання кредитних зобов'язань відповідач попереджений, вважають позовні вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Оскаржуваним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 вересня 2014 року позов Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" - задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме цегляний житловий будинок, разом із відповідними господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3, загальною площею 319,7 кв.м., та земельну ділянку площею 0,2784 га, що розташована на території с. Волиця Чишківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, передана для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер НОМЕР_1, що належать ОСОБА_3, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 1165712,00 гривень, для задоволення грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_3 на загальну суму в розмірі 388605,35 доларів США, що еквівалентно 3104451,56 гривень, за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" судовий збір у розмірі 3219,00 гривень.

Рішення суду оскаржили відповідач ОСОБА_3 та апелянт ОСОБА_4

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вийшов за межі позовних вимог та встановив обставини, які не могли бути предметом дослідження, оскільки місцевий суд без будь-яких заяв та уточнень вимог позивача встановив, що спірний будинок, який є предметом іпотеки, не є місцем проживання відповідача, тому не застосував норми ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що вважає порушенням ст. 11 ЦПК України.

На переконання апелянта, кредитний договір та договір іпотеки є недійсними, оскільки в кредитному договорі немає відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту для відповідача, у розрахунку не вказано повної орієнтовної вартості кредиту, такий розрахунок проведено поверхово та не зрозуміло для споживача.

Крім цього, умови договору містять дисбаланс зарахування відсотків та тіла кредиту, що ставить у важке становище споживача в договірних зобов'язаннях, при цьому вважає недійсним договір іпотеки, як похідний від кредитного.

Звертає увагу суду на те, що у ПАТ "Універсал Банк" на момент надання відповідачу кредиту була відсутня відповідна ліцензія на право здійснення валютних операцій.

Просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 вересня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, судовий збір стягнути з позивача.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з недоведеністю обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального і процесуального права.

Вважає, що оскаржуваним рішення порушено її права, оскільки майно на яке звернуто стягнення належить на праві спільної сумісної власності їй та відповідачу по справі, покликаючись при цьому на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 09.06.2015 року.

Просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05.09.2014 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні доводи апеляційних скарг заперечила, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5, а також апелянт ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання 22.09.2015 року не прибули, апелянт ОСОБА_4 подала клопотання про відкладення розгляду справи.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з»явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2 на заперечення доводів апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення виходячи із наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням осіб, в межах заявлених ними вимог, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що забезпечені іпотекою кредитні зобов"язання боржник не виконав, повідомлення про наявність прострочення та можливість у подальшому здійснення звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідачу надсилалося, тому вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованими.

Крім цього, суд роз'яснив, що положення ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на даний спір не поширюється.

Судом встановлено, що 04.10.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 11-1/646к-07, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 500000,00 дол. США, з процентною ставкою в розмірі 12% річних та кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 03.10.2022 року (а.с. 1-14).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Прийняті на себе зобов'язання по вказаному договору Банк виконав у повному обсязі, що підтверджується заявою на видачу готівки № 990 від 05.10.2007 року (а.с. 25).

В свою чергу, згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порядок повернення кредиту та сплати відсотків визначений вищевказаним договором, де у п. 6.1.1. передбачено, що позичальник зобов'язувався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені договором терміни, а також виконати інші свої зобов'язання згідно даного договору.

Крім цього, відповідно до положень п. 4.4. кредитного договору, сплата процентів повинна була здійснюватися позичальником не пізніше 10-го числа наступного за звітним місяцем.

Пунктом 4.5. встановлено, що погашення кредиту повинно відбуватися згідно графіку погашення заборгованості по кредиту.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із п. 9.1. Кредитного договору № 11-1/646к-07 при порушенні строків погашення кредиту, або сплати процентів, комісій за користування кредитними коштами, позичальник додатково сплачує пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплачених вчасно сум за весь час прострочення.

З врахуванням того, що зобов'язання за кредитним договором відповідач ОСОБА_3 не виконав, утворилась заборгованість за кредитом у загальному розмірі 388605,35 дол. США, що еквівалентно 3104451,56 грн. за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку 08.05.2012 року, з яких 250203,15 дол. США, що еквівалентно 1998797,90 грн., заборгованість по сумі кредиту, 97069,81 дол. США, що еквівалентно 775461,59 грн., відсотки та 41332,39 дол. США, що еквівалентно 330192,06 грн., пені, яку позивач просив стягнути з відповідача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 5-6).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 04.10.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», ОСОБА_3 (позичальник - іпотекодавець) та ТзОВ «Трускавецькурорт Телеком» (іпотекодавець - майновий поручитель) укладено договір іпотеки, згідно умов п. 1.2. якого передано банку в іпотеку житловий будинок, разом із відповідними господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3, загальною площею 319,7 кв.м., земельну ділянку площею 0,2784 га, що розташована на території с. Волиця, Чишківської сільської ради, Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер НОМЕР_1, які належать на праві власності боржнику ОСОБА_3

Крім цього, відповідно до п. 1.2.3 договору іпотеки іпотекодавець - майновий поручитель передав в іпотеку банку нежитлову будівлю в АДРЕСА_4, загальною площею 171,6 кв.м., яка належить на праві власності ТзОВ "Трускавецькурорт Телеком".

Додатковим договором від 17.10.2008 року внесено зміни до договору іпотеки від 04.10.2007 року, згідно яких викладено в новій редакції п. 1.2. та п. 1.3. Розділу І Договору (а.с. 21-22).

Згідно із ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за №5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" у випадку якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 39 Закону України "Про іпотеку".

Пунктом 2.1.4. договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію, зокрема, у випадку невиконання позичальником будь-яких зобов'язань за кредитним договором, в порядку та на умовах передбачених цим договором.

Відповідно до п. 4.2.1. договору іпотеки, іпотекодержатель набуває право звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до кредитного договору строки суми кредиту, та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум процентів, та/або при несплаті або частковій несплаті в строк комісій, та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойок, та/або несплаті чи частковій несплаті в строк інших платежів. передбачених кредитним договором та/або даним договором.

14.11.2012 року за вих. № 1600 представник позивача ПАТ «Універсал Банк», відповідно до вимог ст. 35 ЗУ "Про іпотеку", направив на адресу відповідача ОСОБА_3 письмову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором із роз"ясненням наслідків невиконання такої та попередженням про направлення позову до суду із вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, яка залишена позичальником без виконання (а.с. 23-24).

Відповідно до ст. 7 ЗУ "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Беручи до уваги фактичні обставини справи, та виходячи із положень ст.ст. 526, 590, 1049, 1050, 1052 ЦК України, ст. 33, 39, 40 Закону України "Про іпотеку", а також умов договору іпотеки від 04.10.2007 року (враховуючи додатковий договір від 17.10.2008 року) колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ПАТ "Універсал Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю і позичальнику ОСОБА_3, для погашення відповідачем заборгованості за договором кредиту.

Разом з тим, згідно положень ст. 39 ЗУ «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя, заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Згідно із ст. 38 ЗУ "Про іпотеку", ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Укладаючи договір іпотеки та додатковий договір до нього, сторони домовились про те, що вартість предмета іпотеки, визначеного у п. 1.2.1 - житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_3, становить 581390 грн., а вартість предмета іпотеки, визначеного у п. 1.2.2. договору - земельної ділянки площею 0,2784 в с. Волиця, Чишківської сільської ради. кадастровий номер НОМЕР_1, становить 151217,6 грн. (а.с. 22).

В свою чергу, під час розгляду справи в суді першої інстанції, за клопотанням сторони відповідача, Львівським НДІСЕ проведено судову інженерно-технічну експертизу, відповідно до висновку якої № 1291 від 31.07.2014 року, дійсна вартість предмета іпотеки, а саме спірного житлового будинку, разом із відповідними господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 319,7 кв.м., та земельної ділянки площею 0,2784 га, що розташована на території с. Волиця Чишківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, передана для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер НОМЕР_1, що належать відповідачу, на момент проведення експертизи становить 1165712,00 грн. (а.с. 63-75).

Задовольняючи позовні вимоги, з врахуванням роз"яснень, які викладені у п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що в рішенні суду в обов'язковому порядку має зазначатись загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій), при цьому вказав, що реалізацію предмета іпотеки, на який звертається стягнення, необхідно провести шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження та визначив початкову ціну предмету іпотеки 1165712,00 грн..

Що стосується доводів апелянта про недійсність кредитних договорів, оскільки такі суперечать законодавству України щодо використання іноземної валюти, як засобу платежу на території України, колегія суддів бере до уваги роз"яснення, які викладені у п. 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних у кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", у якому зазначено, що у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу або як застави (підпункт "г" пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України "Про Національний банк України" в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який діяв до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Відтак ВАТ "Банк Універсальний", (правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк"), як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку генеральну ліцензію, в тому числі на здійснення валютних операцій, мав право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Також, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що до правовідносин між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_3 не можуть бути застосовані положення ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки загальна площа будинку, який є предметом іпотеки, по АДРЕСА_3, є більше ніж 250 кв.м. (319,7 кв.м.), при цьому у позичальника ОСОБА_3 перебуває у власності інше нерухоме майно, зокрема квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_4, а також квартира АДРЕСА_2 (а.с. 163-168).

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог встановивши, що відповідач ОСОБА_3 не проживає у вказаному будинку, не заслуговують на увагу, оскільки перевіряючи, чи може бути звернено стягнення на нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки згідно із статтею 5 ЗУ "Про іпотеку", в силу приписів п. 1 ч. 1 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд зобов"язаний перевірити, чи використовується таке майно як місце постійного проживання особи позичальника чи майнового поручителя.

Інші доводи апелянта, зокрема про недійсність кредитного договору та договору іпотеки, оскільки в кредитному договорі немає відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту для відповідача, а у розрахунку не вказано повної орієнтовної вартості кредиту, а також що умови договору містять дисбаланс зарахування відсотків та тіла кредиту, є безпідставними, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Що стосується доводів апелянта ОСОБА_4 про те, що прийнявши оскаржуване рішення суд першої інстанції фактично звернув стягнення не лише на майно боржника за кредитним договором, але й на її особисте майно, оскільки відповідно до рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 09.06.2015 року за нею визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2784 га в АДРЕСА_3, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що право власності на будинок та земельну ділянку в по АДРЕСА_3 відповідач ОСОБА_3 оформив 07.05.1998 року та 07.03.1996 року відповідно, ще до реєстрації шлюбу із ОСОБА_4 29.08.1998 року, відтак, вказане нерухоме майно було його особистою приватною власністю.

Ухвалюючи рішення від 09.06.2015 року Пустомитівський районний суд прийшов висновку, що ОСОБА_4 набула право власності на 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки в АДРЕСА_3 у зв"язку з тим, що вона під час спільного подружнього життя, починаючи з 1998 року вклала свої власні кошти у ремонт будинку та оброблення земельної ділянки на загальну суму 32578,28 грн.

Виходячи з положень ст. 578 ЦК України та ч. 2 ст. 6 ЗУ "Про іпотеку" майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 покликається на те, що на момент укладення договору іпотеки від 04.10.2007 року ОСОБА_3 був одноособовим власником як житлового будинку, так і земельної ділянки, а тому у банку не було підстав для отримання згоди дружини на укладення іпотечного договору, проте, таку згоду дружина надала (а.с. 200).

В свою чергу, під час укладення додаткового договору до договору іпотеки від 17.10.2008 року банк не отримав згоду дружини іпотекодавця, хоча, на думку апелянта, з урахуванням рішення Пустомитівського районного суду від 09.06.2015 року на час укладення додаткового договору іпотеки 17.10.2008 року дружина вже була співвласником іпотечного майна, а тому банк повинен був обов"язково отримати згоду дружини на укладення додаткового договору.

На переконання колегії суддів, будь-яких порушень прав ОСОБА_4 при укладанні як договору іпотеки від 04.10.2007 року, так і додаткового договору від 17.10.2008 року не відбулося, оскільки житловий будинок та земельна ділянка на той час належали на праві особистої приватної власності іпотекодавцю ОСОБА_3, проте, як встановлено судом, при укладенні договору іпотеки від 04.10.2007 року апелянт, як дружина іпотекодавця, надала згоду на укладення договору іпотеки.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та до задоволення не підлягають.

Оскільки ухвалою від 07.09.2015 року апелянту ОСОБА_4 відстрочено сплату судового збору в розмірі 1609,50 грн. до ухвалення апеляційним судом рішення у справі, з ОСОБА_4 необхідно стягнути в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги у вказаному розмірі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 вересня 2014 року- залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 1609 (одну тисячу шістсот дев"ять) грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: Ю.Р. Мікуш

О.Ф. Павлишин