Постанова № 51159377, 04.09.2015, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/6765/15-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2015 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Ковальчука О.І.

при секретарі с/з ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова про визнання протиправним рішення та зобовязання вчинити дії, -

у с т а н о в и в:

27.08.2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просить ухвалити постанову, якою визнати рішення управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова, викладене в листі від 18.08.2015 року № Д-98, щодо відмови у нарахуванні, призначенні та виплаті Дем»яновському ОСОБА_3 пенсії державного службовця, відповідно до положень Закону України «Про державну службу» неправомірним, зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова нарахувати, призначити та виплачувати Дем»яновькому ОСОБА_3 з 11 серпня 2015 року довічно пенсію державного службовця, відповідно до положень Закону України «Про державну службу» та Порядку затвердженому Кабінетом Міністрів України та стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідно до Постанови Верховної Ради України від 16 липня 2015 року № 632-У111 "Про звільнення суддів" та Наказу Львівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2015 року № 313-К{ ТР "Про виключення із штату суду судді Дем"яновського Г.С." звільнено з посади судді з 10 серпня 2015 року у звязку із досягненням шістдесяти пяти років.

На момент звільнення його стаж роботи державного службовця становив 29 років 05 місяців, за що йому виплачувалась відповідна надбавка за вислугу років.

Отримавши розрахункові документи 11 серпня 2015 року він звернувся з заявою до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова з проханням призначити йому пенсію державного службовця, відповідно нарахувавши її згідно діючих положень щодо призначення пенсії державним службовцям.

22 серпня 2015 року ним було отримано лист відповідача від 18 серпня 2015 року № Д-98, яким останній відмовив позивачу в нарахуванні та призначенні пенсії державного службовця, посилаючись на те ,що "відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року № 213 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення " в разі неухвалення до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, в тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 р. скасовуються норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії ( щомісячне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України "Про державну службу","Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата","Про Кабінет Міністрів України","Про судову експертизу", Про національний банк України",Про службу в органах місцевого самоврядування","Про дипломатичну службу",Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. "

Враховуючи вищенаведене вважає такі дії відповідача неправомірними, а тому був вимушений звернутись з даним позовом до суду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, покликаючись на підстави та мотиви викладенні у позові. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача - управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова, у судове засідання не зявився, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи, про причини своєї неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення позивача, зясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 відповідно до Постанови Верховної Ради України від 16 липня 2015 року № 632-У111 "Про звільнення суддів" та Наказу Львівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2015 року № 313-К{ ТР "Про виключення із штату суду судді Дем"яновського Г.С." був звільнений з посади судді з 10 серпня 2015 року у зв"язку із досягненням шістдесяти п"яти років.

На момент звільнення його стаж роботи державного службовця становив 29 років 05 місяців, за що йому виплачувалась відповідна надбавка за вислугу років.

Отримавши розрахункові документи 11 серпня 2015 року позивач звернувся з заявою до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова з проханням призначити йому пенсію державного службовця, відповідно нарахувавши її згідно діючих положень щодо призначення пенсії державним службовцям.

22 серпня 2015 року позивачем отримано лист відповідача від 18 серпня 2015 року № Д-98, яким останній відмовив йому в нарахуванні та призначенні пенсії державного службовця, посилаючись на те, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року № 213 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення " в разі неухвалення до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, в тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 р. скасовуються норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії ( щомісячне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України "Про державну службу","Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата","Про Кабінет Міністрів України","Про судову експертизу", Про національний банк України",Про службу в органах місцевого самоврядування","Про дипломатичну службу",Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. "

Відповідно до ст. 3 Конституції України: "Людина, її життя і здоров"я, честь гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави."

Згідно статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 22 Основного Закону України зазначає: права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод .

Аналізуючи категорію "звуження змісту прав і свобод" ОСОБА_4 Суд України в мотивувальній частині свого Рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рп! 2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання ) констатував : "Зміст прав і свобод людини-це умови і засоби , які визначають матеріальні та духовні можливості людини,необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини-це кількісні показники відповідних можливостей , які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод-це зменшення кола суб"єктів, розміру території, часу розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод , тобто їх кількісної характеристики (абзаци п"ятий, шостий пункту 4).

Крім того, ОСОБА_4 Суд України у своєму Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп!2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) роз"яснив своє розуміння словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третій статті 22 Конституції України. Так, ОСОБА_4 Суд вважає, що " конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих праві свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод-це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби , які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними". При цьому Конституційний суд зазначив ,що "загальновизнаним є право, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена".

Отже, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина ОСОБА_4 Суд вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Відповідач, посилаючись на колізійні норми п.5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року № 213, вчинив щодо позивача протиправні дії (прийняв протиправне рішення), оскільки фактично звузив зміст і обсяг моїх існуючих прав і свобод, не забезпечив виконання наданих державою соціальних прав, гарантій, пільг, компенсацій, які були встановлені законами України.

Зокрема, статтею 37 Закону України "Про державну службу", який є діючим на момент набуття позивачем права на отримання пенсії державного службовця, він має право на одержання пенсії державного службовця, оскільки досяг необхідного пенсійного віку, має відповідний стаж державної служби, під час роботи на якій сплачував підвищену ставку внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Означеним Законом передбачено, що тільки з 1 січня 2016 року пенсія, призначена відповідно до ст.37 Закону, виплачується у розмірі обчисленому відповідно до закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування".

Будь-які зміни в Закон України "Про державну службу" після прийняття Закону України від 02.03.2015 року, щодо не призначення позивачу заслуженої пенсії державного службовця не внесені.

Щодо посилання відповідача на п.5 "Прикінцевих положень", то як вбачається з вищенаведеного, таке посилання є протиправним, оскільки сутність цього положення вступає в колізію з діючим спеціальним Законом України "Про державну службу", тобто з прийняттям п.5 виникла розбіжність або суперечність між нормативно-правовими актами, що регулюють суміжні правовідносини, що повязані з проблемами правової системи.

Відповідно до норм Міжнародного права (Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод), положень Конституції України та діючого законодавства України при вирішенні спорів, повязаних із трактуванням правових колізій, приорітет надається верховенству права людини. Тобто при вирішенні даного спору суду слід керуватись спеціальним Законом «Про державну службу», а не «Прикінцевими положеннями «Закону загального спрямування».

Правовідносини, що виникають в процесі права на встановлену державою гарантію для державних службовців на отримання спеціальної пенсії державного службовця, будуються на принципі юридичної визначеності.

Зазначений принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Dujn v Home Office (Case 41\74 van Dujn v Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов»язання, взяті державою, навіть якщо такі зобовязання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу повязана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому ,що держава не може посилатися на власне порушення зобовязань для запобігання відповідальності.

При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання державним службовцям певних гарантій щодо призначення, нарахування і виплат спеціальної пенсії державного службовця, що містяться у Законі України «Про державну службу», держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Таким чином, позивача протиправно позбавлено права на призначення нарахування і отримання пенсії, що призначається у відповідності до Конституції України, Закону України "Про державну службу", і Порядок нарахування якої затверджено діючою Постановою Кабінету Міністрів України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відмова Управління пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Львова у нарахуванні, призначенні та виплаті ОСОБА_2 пенсії державного службовця, відповідно до положень Закону України «Про державну службу» є неправомірною, а тому оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є підставний та підлягає до задоволення.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 6, 8, 9, 11, 69, 71, 86, 158, 160, 162, 163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати рішення управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова, викладене в листі від 18.08.2015 року № Д-98, щодо відмови у нарахуванні, призначенні та виплаті ОСОБА_2 пенсії державного службовця, відповідно до положень Закону України «Про державну службу» неправомірним.

Зобовязати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова нарахувати, призначити та виплачувати ОСОБА_5 з 11 серпня 2015 року довічно пенсію державного службовця, відповідно до положень Закону України «Про державну службу» та Порядку затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова на користь ОСОБА_2 ІПН- НОМЕР_1 - 146 (сто сорок шість) грн. 16 коп. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Суддя ОСОБА_6