Рішення № 51155367, 16.09.2015, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7363/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

16 вересня 2015 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

при секретарі Козак Т.С.

без участі сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто» про стягнення страхового відшкодування -

в с т а н о в и в :

позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом. Просить стягнути на її користь із відповідача ПАТ «УСК «Гарант Авто» страхове відшкодування в сумі 25000 грн., втрати від інфляції в сумі 12655,98 грн., проценти за користування грошовими коштами в сумі 548,63 грн. та пеню в розмірі 7728,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що18.06.2014р. у м. Львові, по проспекту Свободи, 28, близько 14год. 40 хв. трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, під її ж керуванням.В зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/1971315 в ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», ОСОБА_2. визнав свою вину у скоєнні ДТП, внаслідок ДТП відсутні травмовані люди, присутність у водіїв ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, учасники ДТП скористались своїм правом спільного складання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), яке передбачене п. 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Даний європротокол разом з іншими документами був наданий Львівській філії ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО». 18.06.2014р. ОСОБА_1 звернулась до Львівської філії ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду. 04.07.2014р. ОСОБА_1 було подано до Львівської філії ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» заяву про страхове відшкодування та звіт № Ю-0071 про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодженого колісного транспортного засобу.Листом № 194 від 28.10.2014р. ОСОБА_1 було повідомлено, що її заяву про страхове відшкодування розглянуто та страхове відшкодування у розмірі 22364,39 грн буде перераховано на вказаний нею розрахунковий рахунок.Однак, станом на 25.06.2015р. страхове відшкодування виплачено не було. Відтак, позивачка вважає, що відповідач повинен виплатити їй зазначений вище розмір страхового відшкодування на суму 22364,39 грн., а також втрати від інфляції в сумі 12655,98 грн., проценти за користування коштами в сумі 548,63 грн. та 7728,77 грн. пені.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, направивши до суду письмове клопотання, у якому просить справу слухати у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити у повному обсязі, проти заочного вирішення справи не заперечує.

Відповідач ПАТ «УСК «Гарант Авто» явку свого повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, а позовних вимог по суті не оспорив.

В силу ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Дослідивши матеріали та з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Нормами статей 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що 18.06.2014р. у м. Львові, по проспекту Свободи, 28, близько 14 год. 40 хв. трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, під її ж керуванням.

У зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/1971315 в ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», ОСОБА_2 визнав свою вину у скоєнні ДТП, внаслідок ДТП відсутні травмовані люди, присутність у водіїв ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, учасники ДТП скористались своїм правом спільного складання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), яке передбачене п. 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Даний європротокол разом з іншими документами був наданий Львівській філії ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО».

18.06.2014 р. ОСОБА_1 звернулась до Львівської філії ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.

04.07.2014 р. ОСОБА_1 було подано до Львівської філії ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» заяву про страхове відшкодування та звіт № Ю-0071 про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодженого колісного транспортного засобу.

Листом № 194 від 28.10.2014 р. ОСОБА_1 було повідомлено, що її заяву про страхове відшкодування розглянуто та страхове відшкодування у розмірі 22364,39 грн буде перераховано на вказаний нею розрахунковий рахунок.

Однак, станом на 25.06.2015р. страхове відшкодування виплачено не було.

Згідно із п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 9.1, 9.2 ст. 9 вищевказаного Закону обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Звітом № Ю-0071 про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу т ушкодженого колісного транспортного засобу встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_2 з врахуванням зносу становить 39 102,04 грн. Однак, враховуючи те, що оформлення документів про ДТП відбувалось без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів МВС України, розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на момент ДТП.

Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 698 від 17.11.2011р. затверджено максимальний розмір виплати в сумі 25000.00 грн.

Таким чином, ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» зобов'язана відшкодувати ОСОБА_1 шкоду в розмірі 25 000,00 грн.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Як зазначалось вище, заява про страхове відшкодування була подана 04.07.2014р., отже стразове відшкодування повинно було бути виплачено до 02.10.2014р.

Крім цього, у зв'язку з простроченням виплати страхового відшкодування відповідач зобов'язаний сплатити позивачу суму страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

У відповідності до ст. 979 ЦК встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику страхове відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо вший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов'язання страховика у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, а тому таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність передбачена ч. 2 ст. 65 ЦК України, зокрема сплата боргу з урахуванням встановленого індексуінфляції за весь час прострочення. Проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права і інтересу, рий полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Така ж позиція відображена і в п. 21 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013р. «Про деякі питання вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», в якій зазначено, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків,передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня, інфляційні втрати та три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання (виплати страхового з відшкодування) за період з 02.10.20014р. по 25.06.2015 р. в розмірі: пеня - 7728,77 грн.; інфляційні втрати - 12655,98 грн.; три проценти річних - 548,63 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Окрім цього, відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір, що становить 459,33 грн.

Керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 625, 979 ЦК України, ст.ст. 10, 57, 60, 61, 64, 88, 169, 212, 213, 215, 217, 218 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в:

позов задоволити.

Стягнути із публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто» (код ЄДРПОУ 16467237) на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 25000 грн., пеню - 7728,77 грн., інфляційні втрати - 12655,98 грн., 3% річних - 548,63 грн. та судовий збір в сумі 459,33 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя Зубачик Н.Б.