Ухвала суду № 51153097, 15.09.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 318/1655/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №318/1655/15-к Головуючий в 1 інст. Капустинський М.В.

Провадження №11кп/778/1716/15 Доповідач в 2 інст. Булейко О.Л.

Категорія ч.1 ст.286 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі

Булейко О.Л., Дадашевої С.В., Алейнікова Г.І.,

при секретарі Вечеренка Е.М.,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014080260000505 від 23 квітня 2015 року щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с. Іванівка, Кам'янсько-Дніпровського району, Запорізької області, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

за участю прокурора Кметя А.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_4,

встановила:

06.08 2015 року обвинувачений ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою на вирок Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 16 липня 2015 року, яким ОСОБА_4 засуджено за ч.1 ст.286 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 5 100 (п'ять тисяч сто) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати на залучення експерта в розмірі 2 209 (дві тисячі двісті дев'ять) грн. 68 коп. Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не обирався. Доля речових доказів вирішена в порядку ст.100 КПК України.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 не погоджуючись з вироком суду першої з частині призначеного покарання, просить його змінити в цій частині і з урахуванням обставин, які пом'якшують покарання, а також його майнового стану призначити йому покарання найнижче, передбачене ч.1 ст.286 КК України з розстрочкою виплати штрафу трьома частинами строком на пів року, без позбавлення права керування транспортним засобом.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що окрім того що він щиро покаявся у вчиненому, що була відшкодована матеріальна шкода, відсутні у нього судимості і позитивні характеристики, на його утриманні є двоє малолітніх дітей та непрацездатна дружина. Його батьки є пенсіонерами, до того ж батько має тяжке захворювання. Родина проживає в сільській місцевості через що вкрай важливим є та обставини, що він мав права на керування транспортним засобом.

За вироком суду, ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за вчиненні кримінального правопорушення скоєного при наступних обставинах.

23 квітня 2015 року, приблизно об 11 годині 20 хвилин, водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «КІА RІО», реєстраційний номер НОМЕР_1; порушуючи вимоги п.п. 10.1, 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, (далі ПДР), 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», п. 12.4 «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год» та п. 12.9 «Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7», здійснював дорожній рух по проїжджій частини вул. Леніна в с. Іванівка, Кам'янсько-Дніпровського району, Запорізької області, з боку с. Новоукраїнка в бік с. Благовіщенка зі швидкістю приблизно 70-80 к.м/годину, де в цей же час на зустріч, йому рухався велосипедист ОСОБА_5.

Здійснюючи рух по вищевказаній вулиці, наближаючись до стовпа ліній електричних мереж № Ф1-25, перед звуженням проїзної частини вул. Леніна, водій ОСОБА_4, маючи об'єктивну можливість виявити велосипедиста, котрий рухався в зустрічному напрямку, а також звуження проїзної частини, цього не зробив, і не переконавшись в безпечності маневру, змінив напрямок руху. Внаслідок чого втратив керування, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з велосипедистом ОСОБА_5, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження: закриті перелами головки малогомілкової кістки і зовнішньої щиколотки зліва, садна на лівій нижній кінцівці. Ушкодження у вигляді закритих переламів головки малогомілкової кістки і зовнішньої щиколотки зліва, садна на лівій нижній кінцівці не були небезпечними для життя в момент заподіяння, але потягли за собою розлад здоров'я більше 21 дня і кваліфікуються як середнього ступеню тяжкості,

Дії водія ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 12.4, 12.9 б) ПДР. Та знаходиться у причинному зв'язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди.

Заслухавши доповідь судді; пояснення апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, і наполягав на законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції; перевіривши матеріали кримінального провадження, та обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин зазначених у вироку, базуються на доказах досліджених в судовому засіданні, і є обґрунтованими.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні повністю визнав себе винним, дав показання по суті пред'явленого йому обвинувачення, у зв'язку з чим, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин справи, оскільки вони учасниками судового провадження не оспорювались.

Суд дав правильну оцінку дослідженим доказам, належним чином мотивував у вироку свої висновки та вірно кваліфікував дії ОСОБА_4 за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Доведеність вини та кваліфікація дій обвинуваченого ніким з учасників провадження не оспорюється.

При призначенні ОСОБА_4 покарання судом першої інстанції враховано характер і ступінь скоїного злочину, яке відноситься до категорії невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо, має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнав щире каяття обвинуваченого у вчиненому злочині, активне сприяння розкриттю злочину, а також добровільне відшкодування потерпілому завданої шкоди.

На думку колегії суддів, суд дійшов правильного висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у вигляді штрафу. Висновки суду в цій частині належним чином вмотивовані і ґрунтуються на матеріалах провадження.

Колегія суддів вважає, що з урахування фактичних обставин справи, а також даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4, та обставин, що пом'якшують покарання, виправлення та перевиховання останнього можливе без застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк. До такого висновку колегія суддів прийшла з урахуванням того, що обвинувачений в момент вчинення кримінального правопорушення не був у стані алкогольного сп'яніння, шкоду потерпілому відшкодував, його сім'я вкрай потребує щоб він мав можливість керувати транспортним засобом і це доведено наданими доказами. Санкція ч.1 статті 286 КК України передбачає альтернативне покарання.

У відповідності до положень ст.408 КПК України, оскаржуваний вирок суду першої інстанції підлягає зміні, а вказівка суду у вироку про призначення ОСОБА_4 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, виключенню.

В частині розстрочки виплати штрафу, колегія судді апеляційну скаргу вирішела не задовольняти так як підстав для цього не знайшла.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування вищевказаного вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407-409, 418, 419 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 16 липня 2015 року, щодо ОСОБА_4 засудженого за ч.1 ст.286 КК України, змінити.

Виключити з резолютичної частини вироку суду вказівку про призначення ОСОБА_4 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

Булейко О.Л. Дадашева С.В. Алейніков Г.І.