Постанова № 51152866, 06.12.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 33/778/591/13 Головуючий в 1-й інстанції Зарютін П.В.

Категорія - ст.124 КУпАП Доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2013 року м. Запоріжжя

Суддя Апеляційного суду Запорізької області Фомін В.А., за участю представника апелянта ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3, та особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2013 року,

в с т а н о в и в:

постановою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2013 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП притягнутий ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, працюючий водієм у ПП «Мега-автопоставки», проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Як зазначено в постанові, 22 жовтня 2013 року о 07 годині 30 хвилин, ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Форд», д.н. НОМЕР_1, по вул. Комсомольській в м. Запоріжжі, не обрав безпечну швидкість руху, не витримав безпечну дистанцію, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, який зупинився попереду. Внаслідок ДТП автомобілі пошкоджено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеної постанови, посилаючись на те, що розгляд справи відбувся за його відсутності, без належного сповіщення про час та місце її розгляду, внаслідок чого про існування оскарженої постанови йому стало відомо лише 18.11.2013 року, а тому тільки 22.11.2013 року він зміг подати апеляційну скаргу, тобто з пропуском строку на оскарження.

По суті скарги посилаючись на невідповідність призначеного ОСОБА_4 стягнення, характеру вчиненого правопорушення та даним про особу винного, через мякість стягнення, зазначає, що судом не врахована та обставина, що дорожньо-транспортна пригода сталася перед пішохідним переходом, що є грубим порушенням ПДР України та особливо небезпечним для учасників дорожнього руху, що внаслідок зіткнення, його автомобіль було відкинуто вперед понад 2 метра, що свідчило про значну швидкість, з якою рухався автомобіль ОСОБА_4, а також, що останній раніше тричі притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, у тому числі за порушення швидкісного режиму. При цьому необґрунтовано врахував, що ОСОБА_4 визнав провину у вчиненні правопорушення та щиро розкаявся, оскільки з пояснень останнього наданих працівникам ДАІ, вбачається, що ОСОБА_4 намагався увесь час ввести посадову особу, яка складала протокол в оману, намагаючись уникнути відповідальності перекладав свою вину на інших учасників пригоди. Про відсутність щирості розкаяння, на думку апелянта, свідчить і той факт, що ОСОБА_4 не тільки не здійснив жодних кроків по відшкодуванню шкоди але й навіть не вибачився перед ним. Разом з тим, за наслідками пригоди йому завдана шкода, яка перевищує розмір штрафу більше ніж у 50 разів чим призначене адміністративне стягнення та навіть, в разі якщо страхова компанія відшкодує збитки по експертизі, на що необхідний значний час, залишається не відшкодованою сума франшизи - 500 гривень та моральна шкода, через що він, як потерпілий вимушений гаяти час, гроші та нерви на проведення експертизи, відшкодування шкоди, а потім ще й на ремонт автомобіля.

Тому просить постанову судді скасувати та винести нову постанову, якою визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накласти стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Заслухавши в засіданні апеляційної інстанції представника апелянта ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, зокрема і в частині поновлення строку на оскарження наведеної вище постанови, особу, що притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_4, який заперечував проти задоволення скарги в повному обсязі, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню в частині поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді, в іншій частині вважаю необхідним у задоволенні скарги відмовити, з огляду на наступне.

ОСОБА_2 порушує перед судом апеляційної інстанції питання щодо поновлення строку на оскарження постанови судді від 04.11.2013 р. відносно ОСОБА_4, посилаючись на поважність пропуску цього строку.

Як вбачається з матеріалів справи, учасником дорожньо-транспортної пригоди, зокрема є і ОСОБА_2, внаслідок якої останньому завдана шкода, враховуючи, що розгляд справи відбувся у його відсутність, а тому останній з обєктивних обставин не міг своєчасно оскаржити зазначену постанову, яка стосується і його інтересів, вважаю необхідним поновити йому строк на оскарження цієї постанови.

Суддею виконані вимоги ст. ст. 280, 283 КпАП України і повно, всебічно розглянуті всі обставини справи, дотримані вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення, викладені мотиви, на яких ґрунтується висновок суду про наявність в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і апелянтом не оскаржується.

Відповідно до вимог ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є відповідальностю і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню новий правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно до ч.2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 вчинив правопорушення, яке характеризується необережною формою вини, повністю визнав свою провину в судовому засіданні, щиросердно розкаявся у вчиненому, що підтвердив і в засіданні апеляційної інстанції, на даний час ним відшкодовано моральну шкоду та невідшкодовану суму франшизи, інша шкода відшкодовується страховими компаніями, знайдено порозуміння з потерпілим, що підтвердив в засіданні суду апеляційної інстанції і представник апелянта. Крім того, ОСОБА_4 раніше притягувався до адміністративної відповідальності але відповідно до положень ст. 39 КУпАП вважається особою, яка не була піддана адміністративному стягненню, працює водієм у ПП «Мега-автопоставки» має родину, за таких умов, вважаю, що призначене порушнику стягнення, передбачене санкцією ст.124 КУпАП у вигляді штрафу відповідає характеру і обставинам вчиненого правопорушення, даним про особу винного, вимогам закону та є достатнім для запобігання вчиненню ним нових правопорушень.

За таких обставин, вважаю необхідним у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 в цій частині відмовити.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2013 року відносно ОСОБА_4.

Постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2013 року, якою ОСОБА_4 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень залишити без зміни.

Постанова Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає, та повинна бути звернута до виконання не пізніше трьох місяців з дня її винесення, тобто до 06.03.2014 р.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у 15-денний строк з дня повідомлення про винесення вказаної постанови, в порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Суддя Апеляційного суду

Запорізької області ОСОБА_1