Ухвала суду № 51137307, 24.09.2015, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛА

24 вересня 2015 року м. Мукачево Справа №303/4968/13-ц

2/303/268/15

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі: головуючого – судді Кость В.В.

при секретарі Прокоп Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мукачево клопотання представника відповідача (1) про зупинення провадження у справі

за позовом ОСОБА_1

до відповідача (1) ОСОБА_2

до відповідача (2) ОСОБА_3

до відповідача (3) ОСОБА_4

треті особи без самостійних вимог на стороні відповідачів:

ПАТ «Страхова компанія «УНІКА»

ПАТ «ВіЕс Банк»

ОСОБА_5

ОСОБА_6

про витребування майна та усунення перешкод у користуванні майном, шляхом виселення,

За участю:

позивача – ОСОБА_1,

відповідача (1) – ОСОБА_2;

представника відповідача (1) – ОСОБА_7;

відповідача (2) – ОСОБА_3;

відповідач (3) – ОСОБА_4;

представника третьої особи ОСОБА_5 – ОСОБА_8;

ВСТАНОВИВ:

У судовому засіданні по вищевказаній цивільній справі представником відповідача (1) заявлено суду повторне клопотання про зупинення провадження у даній справі до «винесення рішення» у цивільній справі №303/7677/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про визнання договору дарування удаваним правочином.

Необхідність задоволення клопотання обґрунтовується тим, що у провадженні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває цивільна справа за вищевказаним позовом, предметом позову по якій є вимога про визнання договору дарування, укладеного між відповідачем (1) та ОСОБА_6 удаваним та визнання такого договором купівлі - продажу, а тому вирішення вищевказаної справи по суті може вплинути на визнання відповідачів добросовісними набувачами майна, що є визначальним для розгляду даної справи про витребування майна.

Як на підставу для задоволення клопотання представник позивача також зазначив, що такі обставини як від відплатність договору відчуження майна укладеного з фактичним власником та володільцем майна, усвідомленість набувача про право відчужувача на вчинення правочину щодо цього майна та вибуття майна з володіння власника без чи з його волі.

Позивач в судовому засідання заперечив щодо задоволення даного клопотання та вказав на його безпідставність та необґрунтованість. Також зазначив, що аналогічне клопотання судом вирішувалося у минулому судовому засіданні. Крім того, таке клопотання заявлено лише з метою затягування судового розгляду справи.

Інші учасники судового процесу не заперечили щодо задоволення клопотання представника відповідача (1) та просили його задоволити.

Заслухавши пояснення та заперечення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з нормативним правилом, передбаченим п. 4 частини першої ст. 201 Цивільного процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Роз’яснюючи вищевказані законодавчі положення Пленум Верховного Суду України у п. 33 постанови від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначив, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках, передбачених статтею 201 ЦПК України, а за наявності підстав, визначених статтею 202 ЦПК України, має право як на зупинення, так і на відмову в задоволенні такої заяви.

Визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Отже, за змістом вищевказаних правових норм, зупинення провадження по справі допускається лише тоді, коли розглядати справу далі неможливо і ця неможливість полягає у тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі, і рішення суду в цій частині безпосередньо впливає на вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом дослідження у даній справі є наявність або відсутність підстав для витребування майна з чужого володіння, а предметом дослідження по справі, у зв’язку з якою заявлено клопотання про зупинення провадження в справі, є з’ясування дійсної спрямованості волі сторін при укладенні правочину від 20.03.2012, і ці обставини не є підставою даного позову або заперечень проти нього і рішення суду в цій частині безпосередньо не впливає на вирішення даного спору у розумінні правової конструкції, передбаченої ст. 388 Цивільного кодексу України.

Також позивачем не ставиться питання щодо дійсної правової природи правочину, яким був укладений між відповідачем (1) ОСОБА_2 та ОСОБА_6, а тому підстави для зупинення провадження у даній справі є відсутніми.

По відношення до цього слід зазначити, що добросовісність набуття – це не предмет позову, а одна з обставин, що має значення для справи та підлягає доказуванню за позовом про витребування майна (п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальник справ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).

Крім того, вказані представником відповідача (1) обставини, які за його твердженням підлягають обов’язковому дослідженню (відплатність договору відчуження майна укладеного з фактичним власником та володільцем майна, усвідомленість набувача про право відчужувача на вчинення правочину щодо цього майна та вибуття майна з володіння власника без чи з його волі), можуть бути з’ясовані на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 168, 201, 209, 210 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання представника відповідача (1) про зупинення провадження у справі – відмовити.

2. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Кость