Ухвала суду № 51135333, 24.09.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/5812/15-ц Номер провадження 22-ц/775/668/2015

Єдиний унікальний номер 235/5812/15-ц

Номер апеляційного провадження 22-ц/775/668/2015 Головуючий 1 інстанції Воробйов С.О.

Категорія 53 Доповідач Кішкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Кішкіної І.В.,

суддів Гапонова А.В., Мальованого Ю.М.,

при секретарі Журавльові О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Артемівську Донецької області апеляційну скаргу відповідача публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 серпня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Красноармійську Донецької області, про відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків,

в с т а н о в и в :

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 серпня 2015 року позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Красноармійську Донецької області, про відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, задоволено частково.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням та його наслідками 18000 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» судовий збір у сумі 243,60 грн. на користь держави.

З вказаним рішенням не погодився відповідач ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог або зменшення розміру відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції ухвалив необґрунтоване рішення з порушенням норм матеріального права, суд невірно встановив розмір відшкодування моральної шкоди, так як не врахував наступні обставини: у позивача не погіршилося матеріальне становище, тому що він отримує страхові виплати від третьої особи приблизно 8000 грн., щомісячні виплати від пенсійного фонду приблизно 10000 грн. та отримав одноразову допомогу; з наданих позивачем документів вбачається, що він відчуває себе хворим з 2011 року, але продовжував працювати до 2014 року до звільнення у зв'язку з виходом на пенсію, тобто позивач навмисно нехтував своїм здоров'ям заради свого матеріального стану, внаслідок чого сприяв виникненню професійного захворювання; позивачем не надано жодного медичного документу, який би підтверджував факт у нього моральних страждань.

Представник відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, згідно якої просить справу розглянути за відсутності представника, наполягає на задоволенні апеляційної скарги.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, надав заяву, згідно якої просить справу розглянути за його відсутності з участю його представника ОСОБА_2, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі договору, в судовому засіданні просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Представник третьої особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Красноармійську Донецької області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить телефонограма, зареєстрована в журналі телефонограм за № 834 від 17 вересня 2015 року.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, виходив з того, що позивач працював на підприємстві вугільної промисловості в шкідливих умовах, внаслідок чого отримав професійне захворювання хронічну радикулопатію зліва в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями та больовим синдромом, хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий базальний пневмосклероз, легеневу недостатність І-ІІ ст., хронічну двобічну сенсоневральну приглухуватість з легким ступенем зниження слуху ІІ ступеню, що призвело до втрати професійної працездатності на 60% та визнання позивача інвалідом 3 групи, ушкодженням здоров'я позивачеві завдана моральна шкода, яку повинен відшкодувати роботодавець згідно із ст.2371 КЗпП України.

Такий висновок суду є правильним і відповідає встановленим у справі обставинам та вимогам закону.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 з 27 березня 1991 року працював на підприємстві вугільної промисловості, по 31 серпня 2014 року перебував у трудових відносинах з відповідачем і звільнений за власним бажанням з переходом на пенсію на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с.6-8).

Висновком обласної профпатологічної медико-соціальної експертної комісії м.Краматорська від 22 травня 2015 року вперше ОСОБА_1 визнано інвалідом 3 групи та встановлено 60% втрати професійної працездатності (а.с.16).

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Наявність небезпечних і шкідливих умов праці позивача в ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» відповідачем не спростовані.

Статтею 2371 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженими ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Але з Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключена частина 3 статті 34 відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року № 717-У «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин, в зв'язку із зміною спеціального закону, не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником трудового каліцтва в цей період таку шкоду позивачеві, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст.2371 КЗпП України.

Відповідачем не надано доказів щодо відсутності його вини в заподіянні позивачеві моральної шкоди.

Визначений судом розмір моральної шкоди 18000 грн. відповідає тяжкості ушкодження здоров'я позивача, характеру та тривалості моральних страждань позивача у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, істотності вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого. Суд врахував, що ушкодження здоров'я завдає фізичні та моральні страждання потерпілому, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя, і, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, визначив такий розмір відшкодування моральної шкоди.

Як зазначив Конституційний Суд України в п. 4.1. свого Рішення від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Доводи апелянта про недоведеність факту моральної шкоди у зв'язку з відсутністю медичних документів про підтвердження факту наявності у позивача моральних страждань не заслуговують на увагу суду, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування та таке інше, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань та з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача й інших обставин.

Доводи апеляційної скарги про те, що у позивача не погіршилося матеріальне становище, тому що він отримує страхові виплати від третьої особи приблизно 8000 грн., щомісячні виплати від пенсійного фонду приблизно 10000 грн. та отримав одноразову допомогу, суд вважає такими, що мають відношення для вирішення питання про відшкодування моральної шкоди, оскільки виплачуються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Красноармійську Донецької області.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач сприяв виникненню професійного захворювання, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем не надано належних доказів.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді