Рішення № 511319, 20.03.2007, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"20" березня 2007 р.

справа № 20-9/329-3/276-2/070

За позовом відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго” (99040, місто Севастополь, вул. Хрустальова, 44)

до відповідача Державного підприємства Міністерства оборони України “Севастопольське авіаційне підприємство” (99057, м. Севастополь, вул. Льотчиків, 2)

про стягнення 160 123,41 грн.

Суддя Шевчук Н.Г.

Представники сторін:

від позивача: - Злобін А.А , довіреність №10714/0/2-05 від 21.12.2005;

від відповідача: - не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство “Енергетична компанія “Севастопольенерго” (далі –ВАТ “ЕК “Севастопольенерго”) звернулось до суду з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України “Севастопольське авіаційне підприємство” (далі - ДП МОУ “Севастопольське авіаційне підприємство”) про стягнення 160123,41 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем порушені умови договору №3442а від 28.12.2002 та Правила користування електричною енергією.

Рішенням суду від 13.02.2006, яке залишене в силі постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 позов задоволений частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2006 рішення господарського суду міста Севастополя від 13.02.2006 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою від 28.07.2006 справа прийнята до провадження суддею Гоголем Ю.М. з привласненням № 20-9/329-3/276 та призначена до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Севастополя № 17 від 16.02.2007 справа 20-9/329-3/276, яка знаходилася у провадженні судді Гоголя Ю.М., у зв’язку з призначенням його на посаду судді Севастопольського апеляційного господарського суду на підставі Указу Президента України від 06.02.2007 № 82/2007 та з метою дотримання строків розгляду справи, передана до провадження судді Шевчук Н.Г.

Ухвалою суду від 20.02.2007 справа прийнята до провадження суддею Шевчук Н.Г. з привласненням № 20-9/329-3/276-2/070.

Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає що, з боку відповідача немає порушень діючого законодавства. Крім того, звертає увагу, що позивачем пропущений строк на звернення до суду. Обґрунтування заперечень викладені у відзиві на позов та доповненнях до нього.

Відповідач заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи –Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України. Вказане клопотання суд відхиляє з тих підстав, що заявником не надано обґрунтування того, яким чином рішення по справі може вплинути на права та інтереси цієї особи щодо однієї із сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін суд

ВСТАНОВИВ:

Відносини електроенергетики в Україні регулюються Законом України „Про електроенергетику”, Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 № 475 та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 в редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002 № 928.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

28.12.2002 між ВАТ “ЕК “Севастопольенерго” (Постачальник) та ДП МОУ “Севастопольське авіаційне підприємство” (Абонент) був укладений договір № 3442а про користування електричною енергією (далі - Договір).

Згідно умов Договору Постачальник зобов’язувався постачати Абоненту електричну енергію в обсягах у відповідності з договірними квартальними (місячними) величинами спожитої електричної енергії, вказаної в Додатку № 1 до Договору. Споживач, в свою чергу, зобов’язаний здійснювати оплату за спожиту електроенергію грошовими коштами за тарифами та у строки, вказані в Додатку № 5 до Договору.

Відповідно до п. 1.2.3. Договору Споживач зобов’язується надавати Постачальнику звіти про використання електричної енергії за формою та в строки, наведені в Додатку № 6.

Пунктом 1.2.1 Договору встановлено, що Споживач зобов’язується здійснювати сплату за спожиту електричну енергію за тарифами та в строки, вказані у Додатку № 5 до даного Договору.

Розрахунковим періодом, за який встановлюється кількість спожитої електроенергії, вибраний сторонами період, який починається 23 числа попереднього календарного місяця та закінчується 23 числа поточного календарного місяця.

Оплата за спожиту електроенергію здійснюється грошовими коштами подекадно на 11-й день розрахункового періоду в обсязі 30 % вартості заявленого місячного обсягу споживання електроенергії (додаток 1), на 21-й день в обсязі –60 % та кінцевий розрахунок протягом 3-х днів з дати закінчення розрахункового періоду по фактичних показниках приладів обліку.

Відповідно до п. 1.2.2 Договору електрична енергія та потужність, спожиті більш договірних величин без узгодження з Постачальником, сплачується в п’ятикратному розмірі.

Згідно додатку № 1 до договору встановлена договірна величина споживання електричної енергії відповідачу в розмірі 150000 кВт/г.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”, п.5.3 Правил користування електричної енергією (далі –Правила) по підсумках розрахункового періоду договірна величина споживання електроенергії корегується позивачем до рівня фактично сплаченої за цей розрахунковий період величини споживання електроенергії.

Відповідно до пункту 7.25 Правил, пункту 4.3 Договору, у випадку неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію у встановлений строк (незалежно від причин) встановлення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється по середньодобовому обсягу споживання за попередній розрахунковий період. Період розрахунку по середньодобовому обсягу споживання електричної енергії до отримання показників лічильних облікових приладів повинен не перевищувати один місяць, після чого розрахунок обсягів споживання електричної енергії здійснюється постачальником електричної енергії відповідно до потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання без подальшого перерахування.

Відповідно до пункту 5.8. Правил, контроль за дотриманням встановлених режимів електроспоживання здійснюється постачальником електричної енергії та Держенергонаглядом.

Лімітним повідомленням № 1023/19 від 04.03.04 відповідачу був встановлений граничний обсяг поставки електроенергії на квітень 2004 року в розмірі 180000 кВт/годин.

Лімітним повідомленням № 1864/19 від 06.05.04 відповідачу був встановлений граничний обсяг поставки електроенергії на червень 2004 року в розмірі 110000 кВт/годин.

Додатком 1 до Договору, лімітним повідомленням № 1142/25 від 04.03.05 відповідачу був встановлений граничний обсяг поставки електроенергії на квітень 2005 року в розмірі 150000 кВт/г.

Пунктом 1.2.3 Договору на відповідача покладено обов’язок знімати показання розрахункових приборів обліку та надавати позивачу звіти про витрату електричної енергії по формі та в строки, які встановлені в додатку 6 до договору.

На підставі звітів про витрату електричної енергії, які щомісяця надавалися відповідачем, ВАТ “ЕК “Севастопольенерго” призвело нарахування за відпущену електричну енергію та виставило рахунки:

№ 15932 від 19.04.04 на суму 41961,76 грн.;

№ 25011 від 21.06.04 на суму 32738,81 грн.;

№ 17411 від 22.04.05 на суму 51227,63 грн.

Вказані рахунки на дату кінцевого розрахунку були сплачені частково:

- рахунок № 15932 від 19.04.04 в сумі 40774,78 грн.

- рахунок № 25011 від 21.06.04 в сумі 10000,00 грн.

- рахунок № 17411 від 22.04.05 в сумі 25730,99 грн.

відповідно до пункту 2.1.1 Договору, ВАТ “ЕК “Севастопольенерго” має право при наявності заборгованості ДП МОУ “Севастопольське авіаційне підприємство”, в односторонньому порядку знижати договірні величини споживання електричної енергії та потужності до аварійної броні чи при відсутності аварійної броні - до нуля.

Відповідно до пункту 11 Порядку поставки електричної енергії споживачам, пункту 5.3 Правил, за підсумками розрахункового періоду договірна величина споживання електричної енергії корегується до рівня фактично сплаченої за цей період величини її споживання.

Корегування граничної величини споживання електроенергії може здійснюватися як із збільшенням, так і з зниженням, в тому числі до нульового рівня, у залежності від рівня здійсненої споживачем оплати за розрахунковий період.

У зв’язку з наявною заборгованістю ДП МОУ “Севастопольське авіаційне підприємство”, позивачем було здійснено корегування величини по фактичній оплаті

за квітень 2004 року до 149048 кВт/год.;

за червень 2004 року до 35160 кВт/год.;

за квітень 2005 року до 91301 кВт/год.

Таким чином, мало місце перевищення фактично спожитої величини електроенергії над договірною величиною: в квітні 2004 року на 4339 кВт/год., в червні 2004 року на 79950 кВт/год., в квітні 2005 року на 90469 кВт/год.

Про зниження договірної величини відпуску електричної енергії відповідач був повідомлений листами № 1878/19 від 07.05.2004, № 2750/19 від 06.07.2004, № 5212/25 від 11.05.2005.

Відповідачу були виставлені рахунки за перевищення ліміту активного споживання № 17549 від 06.05.04 на суму 3956,70 грн., № 26101 від 05.07.04 на суму 75796,13 грн., № 17997 від 05.05.05 на суму 84988,58 грн., відповідно до вимог частини 5 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” в редакції, що діяла на момент виставлення рахунків (п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини).

Але, як вказав Вищий господарський суд України у постанові від 11.07.2006, на дату звернення позивача з позовом до суду Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику»від 23.06.2005 № 2706 встановлений замість п’ятикратного двохкратний розмір сплати вартості різниці фактично спожитої і договірної величини, у зв’язку з чим пункт 2.1.4 договору №3442а від 28.12.2002 не відповідає вимогам статті 26 Закону України “Про електроенергетику” в діючій на дату звернення до суду з позовом редакції.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. (частина п'ята статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законами України від 11.09.2003 р. N 1158-IV, від 14.12.2004 р. N 2229-IV, від 23.06.2005 р. N 2706-IV)

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Викладене є підставою для часткового визнання позовних вимог у сумі 41185 грн. 35 коп. обґрунтованими, у зв’язку з чим заборгованість в сумі 26185,35 грн. (з урахуванням сплати відповідачем вказаних рахунків в розмірі 15000,00 грн.) підлягає стягненню.

Додатково позивач просить стягнути з відповідача 10382,00 грн. вартості перевищення граничної величини потужності. Вказані вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Згідно пункту 4.6 Правил, постачальник електричної енергії доводить споживачам граничні величини споживання електричної потужності в години контролю максимального навантаження енергосистеми відповідно до законодавства України та умов договору. Ці величини встановлюються для площадок вимірювання споживача з приєднаною потужністю 150 кВт та більше і середньомісячним споживанням 50000 кВт/год. та більше, виходячи з режиму роботи об’єднаної енергетичної системи України, і доводяться до відома споживачів окремими письмовими повідомленнями не пізніше ніж за 10 днів до початку наступного розрахункового періоду. Це письмове повідомлення є невід’ємною частиною договору. Суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню на підставі наступного.

Контроль за дотриманням установлених режимів електроспоживання здійснюється постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та Держенергонаглядом (пункт 4.8 Правил).

Лімітним повідомленням № 1864/19 від 06.05.04 відповідачу була встановлена гранична величина електричної потужності в часи ранкового максимума навантаження енергосистеми по ТП 169 на червень 2004 року в розмірі 74 кВт.

10.06.04 ВАТ “ЕК “Севастопольенерго” була проведена перевірка по ТП 169 ДП МОУ “Севастопольське авіаційне підприємство” на дотримання режимів споживання потужності.

На підставі п.п. 2.1.3, 2.1.4 методики проведення контрольних вимірів фактичної електричної потужності у споживачів в часи максимума навантаження об’єднаної енергетичної системи України, була встановлена найбільша фактична електрична потужність, яка склала 219,6 кВт.

Перевищення граничної величини електричної потужності склало 145,6 кВт.

За результатами перевірки був складений акт № 0069439 від 10.06.04.

На підставі викладеного, відповідачу був виставлений рахунок за перевищення граничної величини потужності № 22850 від 11.06.04 на суму 10382,00 грн. відповідно до вимог частини 6 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” в редакції, що діяла на момент виставлення рахунків (п’ятикратну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності).

Але, як вже зазначалось, на дату звернення позивача з позовом до суду Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» від 23.06.2005 № 2706 встановлений замість п’ятикратного двохкратний розмір сплати вартості різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності, у зв’язку з чим пункт 2.1.4 договору №3442а від 28.12.2002 не відповідає вимогам статті 26 Закону України “Про електроенергетику” в діючій на дату звернення до суду з позовом редакції.

Викладене є підставою для часткового визнання позовних вимог у сумі 2595 грн. 50 коп. обґрунтованими, у зв’язку з чим вказана заборгованість також підлягає стягненню.

Відповідач заявив клопотання про розподіл витрат на адвоката пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно до статей 44, 48 - 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає витрати по оплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на адвоката на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Беручи до уваги викладене та керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України “Севастопольське авіаційне підприємство” (99057, м. Севастополь, вул. Льотчиків, 2, код у ЕДРПОУ 07705790, р/р 260063013000 у УСБ м. Севастополь, МФО 324195) на користь відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрусталева, 44, код в ЄДРПОУ 05471081, р/р 26038333335510 в ПІБ м. Севастополя, МФО 324515) заборгованість у сумі 28780 грн. 85 коп. (двадцять вісім тисяч сімсот вісімдесят грн. 85 коп.).

3. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України “Севастопольське авіаційне підприємство” (99057, м. Севастополь, вул. Льотчиків, 2, код у ЕДРПОУ 07705790, р/р 260063013000 у УСБ м. Севастополь, МФО 324195) на користь відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, код у ЄДРПОУ 05471081, п/р № 260073537 у АБ ПІБ м. Києва, МФО 300506) витрати по сплаті державного мита у сумі 1601 грн. 23 коп. (одна тисяча шістсот одна грн. 23 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Суддя Шевчук Н.Г.

Рішення оформлено відповідно до вимог

ст. 84 Господарського процесуального кодексу України

і підписано 26.03.2007.