Рішення № 511312, 20.03.2007, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"20" березня 2007 р.

справа № 20-8/059-7/044

За позовом Державного підприємства “Національна енергетична компанія ”Укренерго”

(01032, місто Київ, вул. Комінтерна, 25)

в особі відособленого підрозділу

“Кримська електроенергетична система”

(95034, місто Сімферополь, вул. Київська, 74/6 )

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства

“Енергетична компанія ”Севастопольенерго”

(99040, місто Севастополь, вул. Хрустальова, 44),

третя особа: Регіональне відділення Фонду державного майна України в місті

Севастополі

яка на заявляє (99008, місто Севастополь, площа. Повсталих, 6),

самостійних вимог

на предмет спору

на стороні позивача:

за участю Прокурора міста Севастополя

(99011, місто Севастополь, вул. Павліченко, 1)

про визнання недійсним договору оренди майна № 78/02 від 11.04.2002 року;

суддя Г.П. Ілюхіна

За участю представників

Прокурор - Шаблін Є.І., посвідчення №332 від 14.10.2003;

від позивача –Муніц Д,Д., довіреність №307 від 29.12.2006;

від відповідача –не з`явився;

третя особа - не з`явився;

Суть спору:

28.02.2005 Державне підприємство “Національна енергетична компанія ”Укренерго” в особі відособленого підрозділу “Кримська електроенергетична система” звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія ”Севастопольенерго” про визнання договору оренди майна № 78/02 від 11.04.2002 недійсним з посиланням на ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 9 Закону України „Про електроенергетику”, ст. 287 ГК України.

Ухвалою від 02.03.2005 позовна заява прийнята до розгляду суддею Ткаченко М.І., порушено провадження у справі (а.с. 1, том 1).

Заявою (вх №9401) позивач доповнив позовну заяву посиланням на ст. ст. 203, 215 ЦК України (а.с. 10, том 2).

Заявою (вх № 10367) позивач обґрунтував позовні вимоги посиланням на ст. 48 ЦК УРСР (а.с. 20, том 2).

Ухвалою суду від 15.03.2005 в порядку ст.27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України в м. Севастополі (т.1 а.с.76-77).

15.04.2005 листом (вх.№7865) заступник прокурора м. Севастополя в порядку ст. 29 ГПК України повідомив суд про вступ в процес в інтересах держави (т.1 а.с.185).

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 14.06.2005 провадження по справі №20-8/059 зупинено до розгляду господарським судом міста Києва справи №3/320 за позовом ВАТ “ЕК “Севастопольенерго” до Управління з питань майна комунальної власності, Міністерства палива та енергетики України про визнання недійним наказу та свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення, яке розташовано по вул. 3 Бастіонна, 4 в місті Севастополі (т.2 а.с.34).

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 10.01.2006 провадження по справі №20-8/059 поновлено в зв`язку з тим, що усунулись перешкоди, які викликали необхідність зупинення провадження по справі (т.2 а.с.55).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.03.2006 рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2005 та ухвала Апеляційного господарського суду міста Києва від 08.11.2005 по справі №3/320 скасовані повністю, справа направлена на новий розгляд до господарського суду міста Києва (т.2 а.с.88-92).

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 17.04.2006 провадження по справі № 20-8/059 зупинено за клопотанням представника відповідача до вирішення пов`язаної з нею справи №3/320, що розглядається іншим судом (т.1 а.с.94-95).

21.07.2006 рішенням господарського суду м. Севастополя по справі № 3/320-6/198-А-20-7/139 відмовлено повністю в задоволенні позову відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго” до Міністерства палива та енергетики України та Управління з питань майна комунальної власності про:

- визнання недійсним наказу начальника управління з питань майна комунальної власності “Про оформлення права державної власності на об’єкти нерухомого майна” № 848 від 17.12.2004;

- визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежилі приміщення цокольного та першого поверхів адміністративного будинку з гуртожитком літ. “А”, виданого Міністерству палива та енергетики України 28.12.2004 (а.с.108-111, том 2).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.09.2006 постанову господарського суду м. Севастополя від 21.07.2006 залишено без змін (а.с 112-116, том 2).

Розпорядженням голови суду № 16 від 16.02.2007 у зв’язку з призначенням судді Ткаченко М.І. на посаду судді Севастопольського апеляційного господарського суду на підставі Указу Президента України від 06.02.2007 № 82/2007 та з метою дотримання строків розгляду справ справа передана до провадження судді Ілюхіній Г.П. (т.2 а.с.103-105).

Ухвалою від 20.02.2007 справа № 20-8/059 прийнята до провадження суддею Ілюхіною Г.П. з привласненням справі № 20-8/159-7/044 (а.с. 106-107, том 2).

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що в відсутності правових підстав на здачу в оренду нежитлового приміщення, яке належить державі, відповідач не мав ніяких підстав виступати орендодавцем по договору оренди від 11.04.2002 №78/02.

В відзивах на позов (вх№5328, 10366) відповідач заперечує проти позову в повному обсязі, посилаючись на те, що документи, що підтверджують перелік майна, яке було передано в статутний фонд відповідача, були знищені в результаті пожежі. Спірне майно не ввійшло в перелік майна, яке не підлягає приватизації, тому воно ввійшло в статутний фонд відповідача. На момент укладення сторонами договору оренди від 11.04.2002 №78/02 сторони виконали всі умови, визначені в ст. 203 ЦК України. Крім того, позивачем не надано будь-яких доказів , що відповідач не є власником нежитлового приміщення на момент укладення договору (а.с. 69, том 1, 18-19, том 2).

Відповідач та представник третьої особи в судове засідання 20.03.2007 не з`явилися, про причину нез`явлення суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розгляд справи відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва, провадження у справі зупинялось, строк розгляду справи продовжувався в порядку статей 69, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України суд визнав можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, так як відсутність представника відповідача в судовому засіданні 20.03.2007 не перешкоджає розгляду справи по суті. Надані сторонами докази в достатній мірі характеризують правовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши прокурора, представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

З'ясовані наступні обставини:

21.04.1995 згідно наказу Міністерства енергетики та електрифікації України (правонаступником якого є Міністерство палива та енергетики України) №79 „Про структурну перебудову та підготовку до корпоратизації виробничого енергетичного об'єднання „Крименерго” створено на базі відособлених підрозділів об`єднання “Крименерго”, які розташовані в м. Севастополі, Державне підприємство „Севастопольміськенерго” з відособленим апаратом управління у складі: Севастопольська ТЕЦ та частина Севастопольських електричних мереж з правом юридичної особи (а.с. 58, том 1).

12.05.1995 Міністерством енергетики та електрифікації України затверджено статут ДП “Севастопольміськенерго”, який зареєстровано у встановленому законодавством порядку 17.05.1995.

31.08.1995 наказом Міністерства енергетики та електрифікації України № 168 “Про утворення Державної акціонерної енергопостачальної компанії “Севастопольміськенерго” затверджено Акт оцінки цілісного майнового комплексу Державного енергопостачального підприємства “Севастопольміськенерго”, на базі Державного енергопостачального підприємства “Севастопольміськенерго” утворено Державну акціонерну енергопостачальну компанію “Севастопольміськенерго” (далі –ДАЕК “Севастопольміськенерго”) та затверджено її статут (а.с. 59, том 1).

Відповідно з вищевказаним Актом оцінки до статутного фонду ДАЕК “Севастопольміськенерго” передано нерухоме майно (будівлі, споруди, передавальні пристрої) в сумі 571128057,00 тис. крб. Розмір майна, яке не увійшло до статутного фонду склав 950058781,00 тис. крб. (а.с. 55- 57, том 1 ).

11.04.2002 між ВАТ “ЕК ”Севастопольенерго” та Національною енергетичною компанією ”Укренерго” в особі Кримської електроенергетичної системи був укладений договір оренди майна № 78/02 для розміщення інспекції Держенергонагляду в місті Севастополі. Строк дії договору був встановлений до 01.05.2007 (а.с 6-7, том 1).

26.01.2004 за вихідним № 88/01-6 Регіональне відділення Фонду Державного майна України по місту Севастополю направило на адресу ВАТ “ЕК ”Севастопольенерго” і Кримських електроенергетичних систем листа, в якому було вказано, що будівля, розташована за адресою: місто Севастополь, вулиця 3-тя Бастіонна, 4 не увійшло в Перелік об’єктів нерухомого майна, переданого в статутний фонд ВАТ ”Севастопольенерго” і вказана будівля є державною власністю (а.с.8, том 1).

15.03.2004 між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по місту Севастополю та Кримською електроенергетичною системою Національної енергетичної компанії „Укренерго” укладено договір оренди спірного нерухомого майна державної власності за №168.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору відділення Фонду передавало Кримській електроенергетичній системі в строкове платне користування нерухоме майно –підвальні приміщення загальною площею 171,00 м.кв. приміщення першого поверху загальною площею 185,5 м.кв. двоповерхового будинку у м. Севастополі, вул. 3 Бастіонна, 4, що знаходиться на балансі ВАТ „Енергетична компанія „Севастопольенерго”, але не ввійшло до його статутного фонду. З набуття чинності вказаним договором орендні платежі щодо приміщення у будинку у м. Севастополі, вул. 3 Бастіонна, 4 стали вноситися до Державного бюджету України –70 % та 30% ВАТ „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (п. 3.3 договору) (а.с. 12-13, том 1).

17.12.2004 наказом начальника Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської МДА № 848 “Про оформлення права державної власності на об’єкти нерухомого майна” на нежитлові приміщення цокольного та першого поверхів будівлі, розташованої за адресою: місто Севастополь, вулиця 3-тя Бастіонна, 4, оформлено право державної власності в особі Міністерства палива та енергетики України (а.с. 8, том 1).

28.12.2004 Міністерству палива та енергетики України видано свідоцтво про право власності на не житлові приміщення цокольного та першого поверхів будівлі по вулиці 3-тя Бастіонна, 4 в місті Севастополі (а.с. 79, том 1).

На час затвердження акту оцінки (пункт 1 наказу від 31.08.1995 № 168) будинок № 4 по вулиці 3-тя Бастіонна в місті Севастополі знаходився на балансі ДЕП “Севастопольміськенерго”.

ВАТ “ЕК ”Севастопольенерго” звернулось до господарського суду Автономної республіки Крим з позовом до Національної енергетичної компанії ”Укренерго” в особі Кримської електроенергетичної системи про розірвання договору оренди № 78/02 віл 11.04.2002 та стягнення 1812,92 грн.

Прокурор Київського району міста Сімферополя в інтересах держави в особі Національної енергетичної компанії ”Укренерго” в особі Кримської електроенергетичної системи звернувся до господарського суду Автономної республіки Крим з зустрічним позовом до ВАТ “ЕК ”Севастопольенерго” про визнання договору оренди № 78/02 віл 11.04.2002 недійсним.

03.02.2005 рішенням господарського суду Автономної республіки Крим по справі № 2-20/1965-2005 у позові ВАТ “ЕК ”Севастопольенерго” відмовлено, а позов прокурора залишений без розгляду (а.с. 11-13, том 1).

ВАТ “ЕК ”Севастопольенерго” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства палива та енергетики України та Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської МДА про визнання незаконним (недійсним) та скасування наказу начальника Управління з питань майна комунальної власності “Про оформлення права державної власності на об’єкти нерухомого майна” № 848 від 17.12.2004 і про визнання незаконним (недійсним) та скасування свідоцтва про право власності на нежилі приміщення цокольного та першого поверхів адміністративного будинку з гуртожитком літ. “А”, виданого Міністерству палива та енергетики України 28.12.2004.

04.08.2005 рішенням господарського суду міста Києва по справі № 3/320 у задоволенні позову відмовлено (а.с. 43-47, том 2).

08.11.2005 ухвалою Київського апеляційного господарського суду рішення господарського суду м. Києва від 04.08.2005 по справі № 3/320 залишено без змін (а.с. 50-53, том 2).

23.03.2006 ухвалою Вищого адміністративного суду рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2005 та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2005 по справі № 3/320 скасовані, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва (а.с. 88-92, том 2).

16.05.2006 ухвалою господарського суду міста Києва справу направлено на розгляд до господарського суду міста Севастополя в порядку ч.2 ст.19, п.3 ч.1 ст.22 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з тим, що предметом спору є визнання недійсними наказу та свідоцтва про право власності на нежилі приміщення, тобто актів індивідуальної дії, які належить розглядати за місцем проживання (перебування, знаходження) майна (а.с. 97, том 2).

21.07.2006 постановою господарського суду міста Севастополя по справі 3/320-6/198-А-7/139 в задоволенні позовних вимог ВАТ “ЕК ”Севастопольенерго” відмовлено повністю (а.с. 108-111, том 2).

26.09.2006 постановою Севастопольського апеляційного господарського суду постанова господарського суду міста Севастополя від 21.07.2006 по справі 3/320-6/198-А-7/139 залишена без змін (а.с. 112-116, том 2).

Спір між сторонами виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення вимог ст. 48 ЦК УРСР, ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передав в оренду нерухоме майно, яке йому не належало на праві власності чи господарського відання. Позивач вважає, що це є підставою для визнання угоди про його передачу в оренду недійсною та повернення сторін в первісний стан. Кожна із сторін зобов`язана повернути одна одній все отримане по угоді.

Відповідач вважав, що майно ввійшло в його статутний фонд при приватизації і він мав право ним розпоряджатися, це право оспорював в судових інстанціях.

Правовідносини сторін регулюються ст. 48 ЦК УРСР, ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 4 Закону України „Про власність”, ст. 13 ЦК України.

Згідно ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Як встановлено ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук орендодавцями виступають Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності визначаються законами.

Статтею 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 4 Закону України “Про власність” власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам.

ДП ДАЕК “Севастопольміськенерго” не мало ні права власності на спірне майно, ні права господарського ведення, та відповідно не мало права передавати його ні на праві власності, ні на праві господарського ведення правонаступнику.

Власником спірного майна є держава в особі Міністерства палива та енергетики України.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що він є власником нежитлових приміщень на 1-му поверсі загальною площею 44 кв.м., розташованих за адресою: місто Севастополь, вулиця 3-тя Бастіонна, 4, що він може використовувати вищезазначене майно для здійснення господарської діяльності, передавати його в оренду, тому є неналежним орендодавцем.

Отже, договір оренди №78/02 від 11.04.2002 суперечить актам цивільного законодавства, що відповідно до ст. 48 ЦК УРСР є підставою для визнання його недійсним, як такого, що суперечить закону.

Все вище перелічене дає суду право для висновку, що вимоги позивача щодо визнання недійсним договору оренди з відповідачем обґрунтовані та є такими, що підлягають задоволенню, заперечення, доводи та мотиви відповідача –неспроможні та спростовуються наданими доказами.

Згідно Постанови Пленуму Верхового суду України від 28.04.1978 N 3 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” із змінами і доповненнями питання про визнання угоди недійсною і застосування пов'язаних з цим наслідків повинні вирішуватися в одному процесі, у зв'язку з чим при задоволенні позовів повинно зазначатись у рішенні про наслідки визнання угоди недійсною.

Відповідно до змісту статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. і витрати по інформаційно-технічному забезпеченню в сумі 118,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статями 48 ЦК УРСР, ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 22, 33,34, 35, 69, 77, 79, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати договір № 78/02 оренди нежитлових приміщень на 1-му поверсі загальною площею 44 кв.м., розташованих за адресою: місто Севастополь, вулиця 3-тя Бастіонна, 4, укладений 11.04.2002 між Відкритим акціонерним товариством “Енергетична компанія ”Севастопольенерго” (99040, місто Севастополь, вулиця Хрустальова, 44, ідентифікаційний код 05471081) та Державним підприємством “Національна енергетична компанія ”Укренерго” (01032, місто Київ, вул. Комінтерна, 25, ідентифікаційний код 00100227) в особі відособленого підрозділу “Кримська електроенергетична система” (95034, місто Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 23451484) –недійсним, як такий, що суперечить закону з моменту укладення. Зобов`язати сторони повернути одна одній все, отримане по договору.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія ”Севастопольенерго” (99040, місто Севастополь, вулиця Хрустальова, 44, ідентифікаційний код 05471081) на користь Державного підприємства “Національна енергетична компанія ”Укренерго” (01032, місто Київ, вул. Комінтерна, 25, ідентифікаційний код 00100227) в особі відособленого підрозділу “Кримська електроенергетична система” (95034, місто Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 23451484) витрати по оплаті державного мита в сумі 85,00 грн. і витрати по інформаційно-технічному забезпеченню процесу у розмірі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Г.П. Ілюхіна

Рішення оформлено і підписано

в порядку статті 84 ГПК України

22.03.2007