Ухвала суду № 51128302, 22.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року м. Київ К/800/5011/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Швеця В.В., Штульман І.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління юстиції у Київській області, Державної реєстраційної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015 року та Головного управління юстиції у Київській області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної реєстраційної служби України, Головного управління юстиції у Київській області, третя особа - Голова реєстраційної служби України Онищенко Ганна Володимирівна про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення зі служби, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної реєстраційної служби України, Головного управління юстиції у Київській області, третя особа - Голова реєстраційної служби України Онищенко Ганна Володимирівна, у якому просив: скасувати наказ Державної реєстраційної служби України від 19.08.2014 р. № 766\к про звільнення з займаної посади ОСОБА_4 як незаконного та протиправного; поновити ОСОБА_4 на посаді начальника Реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції з 19.08.2014 р.; стягнути з Державної реєстраційної служби України на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу; визнати відомості, що ОСОБА_4, порушив Присягу державного службовця, такими, що не відповідають дійсності та принижують його честь, гідність та ділову репутацію; стягнути з Державної реєстраційної служби на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 грн. та судові витрати.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015 року та від 18 лютого 2015 року позов задоволений частково. Визнано протиправним і скасовано наказ Державної реєстраційної служби України від 19.08.2014 р. №766/к про звільнення ОСОБА_4 з посади начальника реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області. Поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області. Стягнуто з Державної реєстраційної служби України на користь ОСОБА_4 розмір середнього заробітку в сумі 6544 (шість тисяч п'ятсот сорок чотири) грн. 26 коп. за час вимушеного прогулу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідачі звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами, в яких просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Позивач письмових заперечень на вказані касаційні скарги до Вищого адміністративного суду України не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги заявників не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що Наказом Державної реєстраційної служби України №766/к від 19.08.2014 р. позивача звільнено з посади у зв'язку з порушенням Присяги державного службовця.

Підставою для звільнення ОСОБА_4 відповідно до наказу №766\к від 19.08.2014 р. є звернення громадянина ОСОБА_7 на особистому прийомі заступника Голови Укрреєстру О.А.Янчука, службова записка та подання останнього.

Службове розслідування по виявлених фактах, порушення позивачем свої трудових обов'язків, підтверджених постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 р. по справі №373/1567/14-а не проводилось. До дисциплінарної відповідальності позивач не притягувався.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, з чим погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, виходили з того, що хоча і мало місце не виконання позивачем свої трудових обов'язків звільняти позивача із займаної ним посади за порушення Присяги державного службовця підстав не було, що в свою чергу є однією із найсуворіших санкцій відповідальності державного службовця. При звільненні позивача відповідачами службове розслідування відповідно до Порядку не проводилось, відповідно актів та рішень, які встановлюють будь-які факти порушення інтересів держави з боку позивача, не приймалось. З цих причин з конкретними обставинами звільнення позивача не ознайомлено. Позивачу також не було надано можливості надавати пояснення, робити заяви, подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування, а також скористатись іншими правами передбаченими п.7 Порядку.

Пунктом 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723) передбачено, що державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої у статті 17 цього Закону.

Текст Присяги наведено у частині другій статті 17 Закону № 3723: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».

Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 3723 за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.

Частиною другою цієї статті передбачено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Отже і порушення Присяги, і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців може бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушення.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності повинен бути не меншим, ніж під час звільнення з митного органу за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Передумовою такого звільнення є ретельне службове розслідування. При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення може бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення, які є санкціями різних рівнів відповідальності й не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Аналогічний висновок щодо правильного застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 21 травня, 4 червня, 17 вересня, 8, 22 жовтня, 03 грудня 2013 року, 21 січня та 22 квітня 2014 року (№№21-403а12, 21-167а13, 21-231а13, 21-262а13, № 21-375а12, № 21-379а13, № 21-479а13, № 21-90а14 відповідно).

Щодо застережень одного із відповідачів, висловлених у його касаційній скарзі, про неможливість застосування відповідної позиції Верховного Суду України по відношенню до даних правовідносин (звільнення держаного службовця за порушення Присяги) в контексті того, що вищий суд прийшов до такого висновку розглядаючи справу щодо звільнення по даній підставі особи, яка проходила публічну службу в митних органах не заслуговують уваги, тому що за своєю юридичною природою дані правовідносини мають однорідний характер.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційних скаргах порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційні скарги слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Доводи, які містяться в касаційних скаргах, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Головного управління юстиції у Київській області та Державної реєстраційної служби України залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2014 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015 року та від 18 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної реєстраційної служби України, Головного управління юстиції у Київській області, третя особа - Голова реєстраційної служби України Онищенко Ганна Володимирівна про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення зі служби, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: В.В. Швець

І.В. Штульман