Ухвала суду № 51128119, 26.08.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2010 року справа №2а-1910/10/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідачаОСОБА_1,

суддів:Лях О.П.,

ОСОБА_2,

при секретарі судового засідання: Заверюсі Т.С.

за участю сторін: представників Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2010 року у адміністративній справі № 2а-1910/10/1270 за позовом Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання нечинним податкового повідомлення рішення № 0001372342/0 від 20.07.2009 р. в сумі 204375 грн., зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

16 березня 2010 року Комунальне підприємство «Комбінат комунальних підприємств» звернулось до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання нечинним податкового повідомлення рішення № 0001372342/0 від 20.07.2009 р. в сумі 204375 грн. , відшкодування позивачу грошових коштів у сумі 204375 грн. та стягнення понесених витрат на інформаційне забезпечення судового процесу. .

31 травня 2010 року Луганський окружний адміністративний суд своєю постановою (арк. спр. 107-110) частково задовольнив позовні вимоги Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств», а саме:

-визнав неправомірними та скасував податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області № 0001372342/0 від 20 липня 2009 року;

-повернув з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн.

-в решті позовних вимог відмовив за необґрунтованістю.

Відповідач в апеляційній скарзі (арк. спр. 117-119) просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які зявилися до судового засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

У період з 09.06.09 по 10.07.09 ДПІ в м. Свердловську Луганської області проведено планову виїзну перевірку Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.06 по 31.03.09, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.06 по 31.03.09.

Правомірність проведення перевірки позивачем не заперечуються.

За результатами перевірки відповідачем було встановлено, що позивачем в порушення п.п.4.1.6 п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено скоригований валовий дохід на суму отриманих коштів з бюджету ( капітального трансферту ), у вигляді капітальних видатків у розмірі 545 000,00 грн., внаслідок чого позивачем занижено суми податку на прибуток на 136 250,00 грн., у тому числі:

- за 3 квартал 2007 року в сумі 35 000,00 грн.;

- за 4 квартал 2007 року в сумі 40 000,00 грн.;

- за 3 квартал 2008 року в сумі 61 250,00 грн.

Висновки перевірки Державною податковою інспекцією в м. Свердловську Луганської області було зафіксовано актом перевірки № 760/23/03339532 від 15.07.09 (арк. спр. 18-62).

15.07.09 позивачем отримано один примірник акта, про що свідчить особистий підпис головного бухгалтера Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» в акті перевірки та позивачем не заперечується.

20 липня 2009 року на підставі висновків акта перевірки, згідно з пп. „б пп.4.2.2. ст.4, пп. 17.1.3. пп.17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у звязку з виявленими порушеннями податковим повідомленням-рішенням № 0001372342/0 відповідачем визначено позивачеві суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності, в розмірі 204 375,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 136 250,00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) 68 125,00 грн. (арк. справи 63). Спору щодо суми визначеного зобовязання між сторонами немає.

Податкове зобовязання в сумі 204 375 грн., визначене вказаним повідомленням-рішенням позивачем сплачено в повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення № 188 від 28 липня 2009 року (арк. справи 64).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (надалі - Закон 334) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Зокрема, підпунктом 4.1.6 пункту 4.1. ст. 4 Закону 334 встановлено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

-сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України Про списання вартості несплачених обсягів природного газу;

-сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобовязання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів;

-сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону;

-сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону;

-сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;

вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті;

- сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду;

- сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду;

- сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;

- доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну);

- сум дотацій і субсидій з фондів загальнообовязкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Тобто, виходячи з вказаних норм, капітальні трансферти не визначені Законом 334 як складові валового доходу.

Визначення капітального трансферту Закон 334 також не містить.

Відповідно до Листа Державного казначейство України, від 18.01.2002, № 07-07/92-353 "Щодо бюджетної класифікації" - Капітальні трансферти - невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсації втрат, пов'язаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу отримувачів. До цієї категорії включаються також трансфертні платежі підприємствам для покриття збитків, акумульованих ними протягом ряду років, або таких, які виникли в результаті надзвичайних обставин. Капітальними трансфертами вважаються невідплатні, безповоротні платежі, які носять одноразовий і нерегулярний характер як для донора, так і для їх отримувача (бенефіціара). Кошти, що виділяються з Державного бюджету як капітальні трансферти, мають цільове призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача та до Державної податкової адміністрації (ДПА) в Луганській області щодо розяснення питання про необхідність включення капітальних трансфертів до валового доходу підприємства. Відповідачем листом від 06.10.09. № 168 (арк.спр. 85) та листом ДПА в Луганській області від 12.01.10 № 290/8/15-129/15-118 (арк. с. 86) позивачеві надано аналогічні розяснення з вказаного питання. Так, податкові органи зазначили, що норми Закону 334 не передбачають включення до складу валових доходів коштів, отриманих з бюджету як капітальні трансферти. Капітальні трансферти, які надаються субєктам підприємницької діяльності в інших, ніж державне регулювання цін, цілях, зокрема, на фінансування невиробничого та виробничого будівництва, то кошти, що передаються з бюджетів розвитку в зазначених цілях, не включаються до валового доходу платника податку. Зазначені капітальні трансферти не відповідають ознакам валового доходу платника податку, встановленим п.4.1. Закону 334, і не підлягають оподаткуванню відповідно до пп.4.1.6 п.4.1. ст. 4 Закону як доходи з інших джерел, оскільки їх одержання з бюджету прямо не повязане з будь-яким видом діяльності підприємства і спрямоване на реалізацію програм соціально-економічного розвитку держави, а також не є тотожним поняттям „дотація або „субсидія.

Тобто, вказаними розясненнями податкові органи підтверджують правомірність дій позивача щодо не включення сум капітальних трансфертів до валового доходу.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток на врахував зазначені вимоги законодавства щодо відсутності обовязку позивача включати до валового доходу суми капітальних трансфертів.

Відтак, дії відповідача щодо прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення суд вважає неправомірними.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення, що є предметом оскарження в цій справі, та до висновку того , що вказане повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції правильно не прийняв посилань відповідача на те, що суд відповідно до вимог ч.1 ст. 72 КАС України має врахувати обставини, які встановлені постановою Свердловського міського суду від 11.09.09. за результатами розгляду адміністративного матеріалу у відношенні головного бухгалтера підприємства ОСОБА_4 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 163-1 КУпАП , оскільки з постанови Свердловського міського суду від 11.09.09. про притягнення головного бухгалтера позивача до адміністративної відповідальності не вбачається, які саме обставини встановлено у відношенні цієї посадової особи позивача. В постанові лише вказано, що 15.07.09. при перевірці КП ККП ОСОБА_4 порушила ведення податкового обліку за податком на прибуток. При цьому які саме порушення допустила головний бухгалтер підприємства не зазначається (арк.спр. 78).

Відсутність порушень кримінального законодавства бухгалтером позивача ОСОБА_4 підтверджується постановою прокуратури слідчого прокуратури м. Свердловська від 10.02.2010 р. про закриття кримінальної справи відносно головного бухгалтера КП «ККП» ОСОБА_4 , яка була порушена за ч. 2 ст. 367 КК України у звязку з тим, що ( згідно постанови ) ОСОБА_4 в порушення вимог нормативних актів, що регулюють порядок сплати податку на прибуток, у період з 2006 по 2009 роки не включила до декларації по податку на прибуток в розділ (валові прибутки) суми отриманих з бюджету коштів та у вигляді капітальних витрат (капітальні трансферти) в сумі 545 000,00 грн. , якою кримінальну справу було закрито на підставі ст. 6 п. 2 КПК України , через відсутність складу злочину (арк. справи 66-67).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду прийнята при вірному застосуванні норм матеріального права, при повному та всебічному урахуванні всіх обставин справи, тому відсутні підстави для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області залишити без задоволення

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2010 року у адміністративній справі № 2а-1910/10/1270 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 серпня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення у повному обсязі.

Ухвала складена у повному обсязі та підписана колегією суддів 27 серпня 2010 року.

Суддя-доповідач : /підпис/ОСОБА_1

Судді : /підпис/ОСОБА_5

/підпис/ОСОБА_2

З оригіналом згідно.

СуддяВ.В. Попов